вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 760/28900/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2088/2021Головуючий у суді першої інстанції - Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
26 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги Київської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішення Київської міської ради та скасування рішення про державну реєстрацію,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_5 , Департамент земельних ресурсів ВО Київської міської ради (КМДА), в якому просила визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1379/5443 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43477394 від 12.10.2018 відповідно до якого 08.10.2018 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку земельної ділянки та ОСОБА_1 на Ѕ земельної ділянки кадастровий № 8000000000:72:508:0117 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1666408880000.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно договору дарування від 19.04.1962, який був посвідчений Боярською державною конторою та зареєстрований КП Київським міським БТІ, ОСОБА_2, до шлюбу прізвище - « ОСОБА_2 », набула у приватну власність 1/3 частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Іншими співвласниками є ОСОБА_1 , якому належить 1/2 частина домоволодіння на підставі договору дарування від 05.03.1976, який був посвідчений Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою та зареєстрований КП Київським міським БТІ та ОСОБА_5 за яким було визнано право власності на 1/6 частину домоволодіння на підставі рішення Залізничного районного суду м. Києва від 27.10.1999 у справі №2-1233.
За час користування спільним майном, співвласниками було розбудовано домоволодіння за вищезазначеною адресою та узгоджено право користування спільним частковим майном. ОСОБА_2 користується житловими будинками (літ. «А», «К»), ОСОБА_1 - житловими будинками (літ. «А», «Б»), ОСОБА_5 - житловим будинком (літ. «А»), Господарські споруди туалет (літ. «В»), сараї (літ. «Г-І», «Г-ІІ», «Д» та «ж»), гаражі (літ. «Е» та «Ж») погріб (літ «З»), огорожі, ворота, город знаходяться у спільному користуванні співвласників.
З моменту отримання у власність частини домоволодіння позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,1769 кв.м. для обслуговування будинку та господарських споруд. Враховуючи розмір частки в домоволодінні (1/3 частка), позивачем сплачувалася плата за земельну ділянку площею 0,058956 га по АДРЕСА_1 виходячи з наступного розрахунку: загальна площа земельної ділянки - 0,1769 га, що відповідає 100%, 1/3 частина домоволодіння, що відповідає 33,33%, тому 0,1769 га : 33,33% х 100% = 0,058960 га - площа земельної ділянки за яку позивач сплачувала податок.
Питання щодо приватизації земельної ділянки не узгоджувалося, тому співвласники продовжували безперешкодно користувалися спільним частковим майном (домоволодінням з господарськими спорудами) та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (двір та город).
На початку літа 2019 року позивач була позбавлена права користуватися спільним майном, а саме земельною ділянкою для обслуговування домоволодіння та господарськими спорудами, оскільки рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 №1379/5443 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спільну часткову власність по 1/2 частці кожному, земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:72:508:0117) по АДРЕСА_1 . На підставі оскаржуваного рішення ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 стали власниками всіх господарських споруд, земельної ділянки та не допустили позивача до спільного майна.
Даним рішенням порушується права позивача щодо користування земельною ділянкою код 72:508:0041 загальною площею 0,1769 га на АДРЕСА_1 та позбавляє позивача права власності на частку в спільному частковому майні (т. 1 а.с. 1-9)
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.03.2020 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 13.09.2018 №1379/5443 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43477394 від 12.10.2018 відповідно до якого 08.10.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку земельної ділянки та ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер:8000000000:72:508:0117, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1666408880000. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 1-8зв.)
В апеляційній скарзі КМР, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Вказує, що підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Станом на момент прийняття спірного рішення державна реєстрація на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не скасована в установленому законом порядку, не визнана незаконною в судовому порядку та до компетенції міської ради не належить перевірка законності реєстраційних дій (т. 2 а.с. 20-27).
Також ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що він скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки у розмірі встановленому законом, тому його право на приватизацію взагалі не може порушувати права ОСОБА_2 , оскільки у позивача є аналогічне право на безоплатну приватизацію у розмірі встановленому законом. Також вказує, що з договору дарування 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 від 19.04.1962 не вбачається номеру будинку, його площі та інших детальних технічних характеристик, які дають підстави вважати, що саме право власності позивача було порушено (т. 2 а.с. 102-109).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.09.2020 провадження у справі зупинено до вступу до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 151-153).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 відновлено провадження у справі та залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , та правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 185-187).
24.06.2020 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу КМР, в якому зазначається, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, оскільки своїм рішенням КМР виділивши земельну ділянку у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без погодження меж з іншими співвласниками, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу та ухвалив законне та обґрунтоване рішення (т. 2 а.с. 65-70).
В судовому засіданні представник КМР - Подоляк Р.Ю. підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 також підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти поданих апеляційних скарг та просили їх відхилити.
Представник третьої особи департаменту земельних ресурсів - Максименко О.П. підтримав апеляційні скарги з викладених в них підстав та просив їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги КМР та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколом № 7 загальних зборів колгоспників с-г. артілі «Комуніст» с. Жуляни Києво-Святошинського району Київської області від 06.07.1957 був визначений порядок землекористування по селу Жулянах.
Загальні збори ухвалили внаслідок упорядкування земельно-облікових документів земля в населених пунктах розподіляється по категоріям землекористувань та, що ОСОБА_10 належить по рішенню Райвиконкому в земельно-облікових документах 0,15 га.
Довідкою виконавчого комітету Жулянської сільської Ради депутатів трудящих Києво-Святошинського району Київської області № 389 від 03.04.1962 підтверджено, що 1/3 частина домоволодіння, що знаходиться в с. Жуляни та дарується позивачу, розміщена на земельній ділянці розміром 0,15 га.
З отриманої архівної довідки № 313 від 16.06.1998 по документах архівного фонду «Жулянська сільська Рада» у господарській книзі за 1961-1963 вказано, що особовий рахунок № НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_2 , позивачем по справі і у графі «Всього землі» зазначено - 0,15 га.
Згідно договору дарування від 19.04.1962, посвідченого Боярською державною конторою та зареєстрованого КП Київським міським БТІ, ОСОБА_2 , до шлюбу прізвище - « ОСОБА_2 », набула у приватну власність 1/3 частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Іншими співвласниками є відповідач ОСОБА_1 , якому належить 1/2 частина домоволодіння на підставі договору дарування від 05.03.1976, який був посвідчений Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою та зареєстрований КІІ Київським міським БТІ та третя особа ОСОБА_5 за яким було визнано право власності на 1/6 частину домоволодіння на підставі рішення Залізничного районного суду м. Києва від 27.10.1999 у справі №2-1233.
В 1994 році у присутності землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , було проведено встановлення в натурі існуючих меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та передано на зберігання межові знаки, якими закріплена земельна ділянка розміром 0,1769 кв.м. та місцезнаходження якої наведені в плані. Згідно плану встановлення меж, розмір земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 становить 0,1769 кв.м. та межує з суміжними землями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Питання щодо приватизації земельної ділянки не узгоджувалося, тому співвласники продовжували безперешкодно користувалися спільним частковим майном (домоволодінням з господарськими спорудами) та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (двір та город).
Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 17.06.2003 про черговий кадастровий план, земельна ділянка код 72:508:0041 на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
У позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виникло право користування земельною ділянкою код 72:508:0041 загальною площею 0,1769 га по АДРЕСА_1 разом із укладенням відповідних договорів щодо набуття права власності на домоволодіння, згідно чинного на момент укладення договорів законодавства.
На початку літа 2019 року ОСОБА_1 повідомив позивача, що він та його дружина ОСОБА_3 є власниками всіх господарських споруд, земельної ділянки на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1379/5443 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спільну часткову власність по 1/2 частці кожному, земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:72:508:0117) на АДРЕСА_1 , та не допустив позивача до спільного майна, чим позбавив ОСОБА_2 права користуватися спільним майном, а саме земельною ділянкою для обслуговування домоволодіння та господарськими спорудами.
Однією з підстав прийняття такого рішення Київською міською радою стало заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2015, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 та яким визнано за ОСОБА_3 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Для з'ясування правомірності передачі відповідачем у приватну власність земельної ділянки, позивачем було отримано лист від Департаменту земельних ресурсів виконавчий орган Київської міської ради від 20.09.2019 стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а саме: акт встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі від 1994 року, план встановлення меж та абрис земельної ділянки землекористувача земельної ділянки.
Листом КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.09.2019 було підтверджено реєстрацію права власності позивача на 1/3 частину домоволодіння та надано копії документів з інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
З листа Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) від 02.08.2019 вбачається, що до 24.10.2017 земельна ділянка (код 72:508:0041) на на АДРЕСА_2 обліковувалася за громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та мала площу 0,1769 га. В подальшому з даної земельної ділянки було сформовано земельну ділянку кадастровий номер №8000000000:72:508:0117 площею 0,1000 га, адреса: АДРЕСА_2 та зареєстровано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На даний час, згідно з даними міського земельного кадастру, за громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,0777 га (код 72:508:0041) на АДРЕСА_2 . Нотаріальна посвідчена згода громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки на АДРЕСА_2 в матеріалах технічної документації відсутня.
Листом ГУ Державного кадастру у м. Києві від 22.08.2019 також підтверджений той факт, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не давали нотаріальну посвідчену згоду на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
Листом від 25.09.2019 Солом'янська РДА в м. Києві повідомила про те, що звернення щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна житловим будинкам по АДРЕСА_2 не надходили і відповідне розпорядження про присвоєння поштової адреси не видавалося.
З листа Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) від 18.07.2019 вбачається, що у реєстрі відсутні відомості про документи щодо присвоєння об'єкту нерухомості поштової адреси: по АДРЕСА_2 .
З листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва ВО КМР (КМДА) від 29.07.2019 вбачається, що департамент не видавав, не реєстрував за ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва за адресою по АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень статей 90, 91 Земельного кодексу Української PCP 1970 року в редакції, що діяла на момент укладення договору дарування 1/2 частини домоволодіння ОСОБА_1 , при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.
Відповідно до положень статті 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) при переході права власності на частину будинку земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України в чинній редакції.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом «г» частини 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п.2 ч. б ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) слідує, що 18.08.2016 відповідачі подали заяву щодо приватизації земельної ділянки в розмірі 0,1000 га, яка була виділена за рахунок земельної ділянки код 72:508:0041 АДРЕСА_2 загальною площею 0,1769 га, що перебувала в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 співвласників домоволодіння.
Пояснювальна записка (аркуш технічної документації № 5), містить відомості лише про відповідачів та не містить відомостей про позивача, як користувача земельної ділянки та співвласника домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці.
З акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 24.11.2016 (аркуш технічної документації № 29) вбачається, що серед списку присутніх користувачів/власників земельної ділянки відсутні прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та відсутні дані про власників/користувачів суміжних земельних ділянок. Підпис позивача на даному акті відсутній.
Згідно із листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.09.2019 було отримано матеріали справи П-9569 про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .
З вищевикладеного вбачається, що право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га було оформлено ОСОБА_1 без повідомлення та згоди інших співвласників, не дотримуючись розміру часток в спільній власності домоволодіння, що передбачено нормами діючого законодавства, тому, висновки про відсутність претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки є передчасними.
Посилання КМР на те, що право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га було оформлено на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі того, що земельна ділянка в установленому законом порядку не була оформлена за позивачем, тому її право власності на оскаржувану земельну ділянку не порушено є безпідставним. Оскільки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке складається з житлових будинків (літ. «А», «Б», «К») та господарських споруд: туалет (літ. «В»), сараї (літ. «Г-І», «Г-II», «Д» та «ж»), гаражі (літ. «Е» та «Ж») погріб (літ «З»), огорожі, ворота, город, що знаходиться у спільному користуванні співвласників ОСОБА_15 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Житловий будинок під літерою «Б» не вводився в експлуатацію, право власності співвласниками не реєструвалося та окрема поштова адреса не присвоювалася. До цього часу співаниками не вирішено питання щодо поділу (виділення в натурі) тих чи інших будівель по зазначеній адресі.
Крім того, виділення меж земельної ділянки загальною площею 0,1000 га відбувалося за відсутності співвласників ОСОБА_15 ОСОБА_5 та власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , межові знаки, якими закріплено розмір земельної ділянки та місцезнаходження якої наведено в плані, на зберігання не надавались.
Посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки право власності позивача на оскаржувану земельну ділянку не було зареєстровано у визначеному законом порядку, а тому відсутні підстави вважати про порушення її прав, відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідно до діючого законодавства на момент закріплення за співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 спірної земельної ділянки надані колгоспам землі громадського користування та присадибні землі, надаються колгоспним дворам, а також сім'ям робітників та службовців та інших громадян, які проживають на території колгоспу. Кожний колгоспний двір має право на присадибну ділянку, що засвідчується записом в земельній шнуровій книзі колгоспу. Членам колгоспу, які набули право власності на житловий будинок і господарські будівлі надаються присадибні земельні ділянки.
Посилання ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2015, яким він та ОСОБА_3 набули у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя право власності по 1/2 (одній другій) частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не свідчить про правомірність набуття ними права власності на земельну ділянку, оскільки, вказане рішення було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2019.
Крім того, як зазначалось вище, виділ і оформлення права власності на земельну ділянку одним із співвласників спірного домоволодіння можливе з урахуванням і за згодою усіх його співвласників.
За таких обставин, рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1379/5443 «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » є незаконним та підлягає скасуванню.
В зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги КМР та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Понесені заявниками судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішення Київської міської ради та скасування рішення про державну реєстрацію залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська