Справа № 609/1415/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/171/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.125 КК України
30 червня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Милятин Острозького району Рівненської області, проживаючого в АДРЕСА_1 ,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Згідно вироку, в ОСОБА_7 , який 29 вересня 2019 року близько 17 години 15 хвилин перебував у своєму житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту із колишньою дружиною ОСОБА_8 , на ґрунті триваючих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 29 вересня 2019 року близько 17 години 15 хвилин, перебуваючи у своєму житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопивши рукою ОСОБА_8 за ліве передпліччя, сильно стиснув, після чого наніс один удар правим кулаком в область верхньої частини голови, а саме волосяного покриву та один удар правим кулаком в область передньої частини грудної клітки зліва. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синців лівого передпліччя та лівої молочної залози, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року - скасувати. Свої вимоги мотивує тим, що підставою для скасування вироку є те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 29 вересня 2019 року зазначено “не завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень”. Вважає, що з ініціативи судді ОСОБА_9 та слідчого ОСОБА_10 було сфабриковано проти нього кримінальне звинувачення, метою якого потрібно було показати ОСОБА_7 ініціатором насильства в сім'ї та виселення із житлового господарства. ОСОБА_7 зазначає, що свідок ОСОБА_11 , яка дійсно була присутня 29 вересня 2019 року на кухні житлового будинку, поліцейському ОСОБА_12 давала неправдиві показання, зафіксовані у поясненні від 19 вересня 2019 року, зокрема, щодо конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свого сімейного стану, місця проживання. Звертає увагу суду на те, що неправдиве свідчення в суді давав поліцейський ОСОБА_12 . Дане свідчення було оскаржене до Шумського відділу поліції, де із слідчим було проведено профілактичну та виховну роботу. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його письмові пояснення написані ним власноруч.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та доводи його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав і просили вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року - скасувати та закрити кримінальне провадження; думку прокурора та потерпілої, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого за її безпідставністю, частково дослідивши обставини провадження та перевіривши його матеріали і наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів з'ясувала наступне.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій за ч.1 ст.125 КК України, судом першої інстанції зроблені на підставі детально досліджених в судовому засіданні та оцінених у вироку доказів.
Так, показаннями потерпілої ОСОБА_8 підтверджується, що у вересні 2019 року, коли вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 перебувала на кухні прийшов її колишній чоловік ОСОБА_7 , з яким у неї часто виникають конфлікти, вибив миску в неї з рук, після чого зловив її за руку, вдарив кулаком по голові та в область грудей. Від цих дій обвинуваченого у неї виступили синці.
Факт спричинення обвинуваченим зазначених тілесних ушкоджень за вказаних потерпілою обставин повністю підтвердила допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 , яка будучим допитаною в судовому засіданні в якості свідка детально повідомила про обставини нанесення обвинуваченим ударів потерпілій.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілої та свідка, оскільки вони об'єктивно узгоджуються між собою в окремих деталях та за хронологією подій, що свідчить про їх послідовність.
Крім того, показання потерпілої та свідка підтверджують об'єктивними даними інших досліджених судом доказів і встановленими в ході судового розгляду обставинами провадження.
Так, показання ОСОБА_8 , повністю знайшли своє підтвердження під час проведення з її участю та участю ОСОБА_11 11 жовтня 2019 року слідчих експериментів, в ході яких вони кожна окремо детально розповіли і показали місце та спосіб нанесення тілесних ушкоджень, а тому суд першої інстанції обґрунтовано при винесенні вироку врахував повідомлені потерпілою та свідком обставини.
Показання потерпілої і результати слідчих експериментів з її участю та участю свідка - ОСОБА_11 підтверджуються даними висновку експерта від 11 жовтня 2019 року № 1018, згідно якого у ОСОБА_8 при зверненні за медичною допомогою 02.10.2019 року лікарем ортопедом було відмічено синці лівого передпліччя та лівої молочної залози, які утворились від дії тупих предметів незадовго до її звернення за медичною допомогою, не виключено у термін та за обставин події, яка мала місце 29 вересня 2019 року, про що вона вказала у матеріалах досудового розслідування (протоколах її допиту, як потерпілої 03 та 10.10.2019 року). Зважаючи на характер та локалізацію відмічених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, вони не властиві для утворення при падінні на площині ( падінні з висоти власного зросту). Описані у медичній карті ОСОБА_8 синці за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Як вбачається з матеріалів провадження показання потерпілої та свідка, є послідовними, не мають протиріч по обставинах кримінального правопорушення, а також повністю узгоджуються з об'єктивними даними судово-медичної експертизи і результатами слідчих експериментів.
Будь-яких об'єктивних даних, які би давали підстави сумніватися в достовірності наведених судом першої інстанції доказів вини обвинуваченого не встановлено, а тому його доводи про те, що він тілесних ушкоджень ОСОБА_8 не заподіював колегія суддів вважає безпідставними.
Так, згідно показань обвинуваченого в суді першої інстанції він підтвердив, що у нього виникла суперечка з потерпілою, яка його штовхала, а він їй ударів не наносив.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дав правильну оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, як таким, що направлені на ухилення від відповідальності за вчинене, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і спростовуються дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку обставинами, які встановлені на підставі показань потерпілої та свідка, результатів слідчих експериментів і висновку експертизи.
Доводи апеляційної скарги про скасування вироку через те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 29 вересня 2019 року зазначено “не завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень” суд апеляційної інстанції оцінює критично з наступних підстав.
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №096772 від 29 вересня 2019 року та доданих до нього матеріалів, Шумським районним судом Тернопільської області від 02 жовтня 2019 року винесено постанову, якою ОСОБА_7 звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. У вказаному протоколі та постанові судді за результатами його розгляду суть вчиненого ОСОБА_7 правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_7 29 вересня 2019 року, близько 17:00 год., в АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім'ї психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень.
Таким чином, Шумський районний суд Тернопільської області 02 жовтня 2019 року проводив розгляд справи щодо подій, а саме вчинення ОСОБА_7 насильства в сім'ї психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 .
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка поліцейський СРП Шумського відділу поліції ОСОБА_12 пояснив, що за повідомленням про насильство в сім'ї прибув за місцем проживання ОСОБА_13 , де виявив обвинуваченого і потерпілу, які сварилися між собою і в його присутності, за що він і склав протокол про адміністративне правопорушення. При цьому потерпіла жалілася, що обвинувачений її побив і показувала заподіяні їй тілесні ушкодження, однак протоколів з цього приводу він не складав, а запропонував їй поїхати в лікарню.
Таким чином, фраза на якій наголошує обвинувачений в апеляційній скарзі “не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень” стосується саме психологічного насильства.
Натомість згідно вироку Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме заподіяння тілесних ушкоджень, а тому доводи обвинуваченого в цій частині безпідставні.
Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є логічними та послідовними і повністю узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а тому твердження обвинуваченого про те, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 давали неправдиві показання є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про недостовірність показань потерпілої через те, що при поданні 02 жовтня 2019 року заяви про вчинення злочину вона вказала дату його вчинення “30.09.2019 року” аналогічні доводам обвинуваченого під час розгляду справи в суд першої інстанції, які у вироку правильно оцінені як безпідставні, оскільки в даному провадженні мала місце описка і в ході судового розгляду встановлено, що подія кримінального правопорушення мала місце 29 вересня 2019 року, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів. Крім того, згідно Витягу з ЄРДР вбачається, що серед обставин вчинення цього кримінального правопорушення було вказано дату “29.09.2019р.”.
Додана до апеляційної скарги письмова інформація Шумського ВП ГУНП в Тернопільській області про результати розгляду скарги обвинуваченого ОСОБА_7 в якій останній зазначив, що на його думку працівник поліції ОСОБА_12 в суді як свідок дав неправдиві свідчення, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в цій інформації вказано, що в ході проведення перевірки не встановлено фактів, які б давали підстави вважати, що працівник поліції давав завідомо неправдиві свідчення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено. Покарання обвинуваченому правильно призначено з урахуванням усіх обставин, передбачених ст.65 КПК України, у виді штрафу в наближеному до мінімального розмірі.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку і закриття провадження, як про це порушується питання в апеляційній скарзі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404-419, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана до безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді