Справа № 2-529/2010 р.
08 червня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Чебан А.П.
при секретарі Білик М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Пальміра-ФУДЗ» про визнання права власності,
Позивачка звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Пальміра-ФУДЗ» про визнання права власності, посилаючись на слідуючі обставини.
23.04.2009 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір про сумісну діяльність, згідно якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері будівництва дачного будинку по вул. Золотарській, на території бази відпочинку «Аріадна» курортної зони «Катранка» Татарбунарського району Одеської області, з метою використання зазначеного об'єкту нерухомості обома сторонами в рівних частках. Будинок являється результатом спільної діяльності. Позивачка вказує, що після укладення договору, вони належно виконували умови договору, однак пізніше відповідач почав порушувати взяті зобов'язання, а саме не поставляючи будівельні матеріали, чим змусив позивачку взяти на себе всі витрати, пов'язані з будівництвом. На теперішній час позивачка фактично закінчила будівництво будинку самотужки. Вказаний будинок відповідає будівельним нормам та правилам, передбаченим законодавством. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 понесла всі витрати пов'язані з будівництвом, вона вважає, що має право ставити питання про визнання за нею права власності на вищевказаний будинок. Крім того, позивачка зазначає, що оформити перехід права у формі договору купівлі-продажу відповідач не має змоги, оскільки внаслідок браку коштів він не забезпечив оформлення дозвільних документів на вказане будівництво, тому він не має в наявності документів про здачу об'єкту в експлуатацію та реєстрації його в БТІ. ОСОБА_1 зазначає, що вона усвідомлює, що право власності на новостворене майно може виникнути лише після здачі його в експлуатацію, та реєстрації його в БТІ, тому вона має намір виконати ці вимоги після отримання гарантії про те, що вказане майно дійсно буде її власністю згідно умов договору. Разом з тим, позивачка вказує, що право на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, належить відповідачу по справі на підставі рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського рану Одеської області від 19.12.2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила визнати за нею право власності на будинок відпочинку.
Представник відповідача позовні вимоги визнав.
Третя особа - Лиманська сільська рада направила до суду заяву, в якій просить заслухати справу за відсутності її представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
З довідки Лиманської сільської ради від 13.05.2010 року №324 (а.с.9) вбачається, що дійсно база відпочинку «Аріадна» розміщена за адресою: вул. Золотарська, №2 в рекреаційній зоні «Катранка» Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
З копії технічного паспорту на дачний будинок по вул. Золокарській в рекреаційній зоні «Катранка» Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виготовленого 14.05.2010 року (а.с.10-15), вбачається, що власник цього будинку не вказаний.
Згідно довідки БТІ від 17.05.2010 року, вартість дачного будинку по вул. Золотарська(Катранка)с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, складає 302554 грн.(а.с.16).
З технічного висновку (а.с.29-35), видно, що індивідуальний дачний будинок, що розташований в курортній зоні «Катранка» по вул. Золокарській с.Лиман Татарбунарського району Одеської області будувався з квітня 2009 року по квітень 2010 року в відповідності до будівельних норм та правил з обліком вимог будівництва в сейсмічних регіонах. Житловий будинок та всі приміщення знаходяться в хорошому технічному стані.
Відповідно до ст. 539 ЦК України альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.2 ст. 604. ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Згідно ч.4 ст. 604. ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що між сторонами було укладено договір про сумісну діяльність, згідно якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері будівництва, однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, тому, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок відпочинку, який розташований по вул. Золокарська, курортна зона Катранка Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
Разом з тим, суд роз'яснює позивачці, що відповідно до ст. 331 ч2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яким визначено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Тому право на використання вищезазначеного нерухомого майна в позивачки виникає з моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією, створеною органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.
Керуючись ст.ст. 58,59,60,213,215 ЦПК України, ч.2,ч.4 ст.539, ст.604 ЦК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Пальміра-Фудз» про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок, який розташований по вул. Золокарська, курортна зона Катранка Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Чебан