Справа № 2-414/2010 рік
Татарбунарський районний суд Одеської області
02 червня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Чебан А.П.
при секретарі Білик М.М.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ СП «Чорноморська перлина» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
06.04.2010 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив поновити його на роботі на посаду охоронця бази відпочинку «Перлина» ВАТ СП «Чорноморська перлина» Татарбунарського району Одеської області, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у зв'язку із незаконним звільненням,посилаючись на слідуючі обставини.
З 01.09.2008 року позивача було прийнято охоронцем бази відпочинку ВАТ СП «Чорноморська перлина» Татарбунарського району Одеської області. 31 грудня 2009 року він отримав повідомлення про те, що його посада охоронця скорочується, та було запропоновано іншу посаду виноградаря. 07.03.2010 року його було звільнено з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України згідно наказу №49/1-к від 07.03.2010 року. Позивач не погоджується із звільненням, вважає його незаконним з тих підстав, що фактично був попереджений про скорочення його посади згідно ст. 40 п.1 КЗпП України, натомість звільнений був за п.6 ст.36 цього Кодексу. У зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_2 вважає, що підприємство має компенсувати йому втрачений середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн, яка виражена в тому, що у зв'язку із втратою роботи він залишився без засобів існування, що шкідливо позначилось на його сімейному бюджеті.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та додав, що фактично посада охоронця не скорочувалась, оскільки на базі відпочинку працюють його односельці охоронцями.
Позицію позивача підтримав у судовому засіданні його представник ОСОБА_1
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та стверджував, що позивач була звільнений з займаної посади у відповідності до вимог п.1 ст.40 КЗпП України і передбачених законом підстав для задоволення позову, на його думку, не мається. Не заперечував проти того, що дійсно з вини кадрового працівника підприємства у трудовій книжці позивача було позначено звільнення за ст. 36 КЗпП України, але наказом голови правління ВАТ від 12.03.2010 року вказана помилка була виправлена, тому зміни в трудовій книжці позивача можливо провести у будь-який зручний для позивача час, про що його неодноразово повідомляли. Також розрахунок позивач може отримати у касі підприємства у любий час. На час розгляду справи вакантних посад охоронців в підприємстві не має, та охороняє територію бази відпочинку ПП «Барс-ЮГ» згідно укладеного договору.
Згідно наказу відповідача №261/4-к від 01.09.2008 року позивача було прийнято на роботу на посаду охоронця ВАТ СП «Чорноморська перлина» Татарбунарського району Одеської області (а.с.4).
Наказом відповідача №30/12/09 посади охоронників бази відпочинку були виключені з штатного розпису підприємства, про що позивача було повідомлено згідно повідомлення від 31.12.2009 року (а.с.28,29).
Згідно наказу відповідача №49/1-к від 05.03.2010 року позивач звільнений з посади охоронця бази відпочинку з 07.03.2010 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.25)
Наказом відповідача №12/03/10 від 12.03.2010 року (а.с.22) визнано недійсним запис про звільнення ОСОБА_2 за ст. 36 п.6 КЗпП України на підставі наказу №49/1-к від 07.03.2010 року, що було вчинено за №23 у його трудовій книжці, змінивши формулювання причини та підстави звільнення відповідно до наказу №49/1-к від 05.03.2010 року, а саме - п.1 ст. 40 КЗпП України.
Копію трудової книжки позивач отримав 09.03.2010 року, згідно витягу з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (а.с.23).
Заявою від 05.03.2010 року ОСОБА_2 (а.с. 26) підтверджується відмова його від запропонованої вакантної посади на підприємстві.
Довідкою (а.с.27) від 07.05.2010 року підтверджується, що позивач не являється членом профсоюза у ВАТ СП «Чорноморська перлина».
Зміни в організації виробництва і праці , а саме скорочення штату охоронців бази відпочинку підтверджується укладеним між відповідачем та ПП «Барс-Юг» договором №02/12/09 від 30.12.2009 року (а.с.32-38), підставою для якого було факт розкрадання матеріальних цінностей з території бази відпочинку, яку охороняв позивач по справі, що підтверджується рішенням Татарбунарського районного суду від 16.11.2009 року про стягнення на користь підприємства з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі середньомісячного заробітку у сумі 623,33 грн (а.с.30-31).
Відповідно до вимог ч.І ст. 40 КЗпП - трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваним власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності, або штату працівників.
А згідно вимог ч.1 ст. 49-2 КЗпП - про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Зазначена вимога закону була виконана відповідачем повністю.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п.1 ст. 40 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У судовому засіданні об'єктивно встановлена та обставина, що у відповідача була необхідність скорочення посади охоронців бази відпочинку у зв'язку із необхідністю укладення договору про охорону об'єкту бази відпочинку з кваліфікованим охоронним підприємством, зважаючи на те, що наявні працівники охорони не належним чином охороняли об'єкт, що підтверджується рішенням Татарбунарського районного суду від 16.11.2009 року. Про скорочення ОСОБА_2 був належним чином попереджений за два місяці. У зв'язку із скороченням позивачу було запропоновано іншу вільну посаду на підприємстві, від якої він відмовився письмово.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача та його представника на обґрунтування своєї позиції в тій частині, що зараз територія бази відпочинку охороняється його односельцями, що за їх думкою є доказом того, тому фактично посади охоронців не скорочувались, оскільки згідно наданих відповідачем відомостей зазначені посади скорочені ( наказ №30/12/09) та база відпочинку охороняється підприємством «Барс-Юг» ( договір №02/12/09).
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що у судовому засіданні не встановлено об'єктивних доказів та передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог позивача про поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
А тому, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ч.І ст. 40, ч.1 ст. 49-2, ч.2 ст. 40, 232, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ СП «Чорноморська перлина» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і, поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Чебан