18 червня 2021 року м. Рівне Справа №569/17679/20
Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янок М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну місця проживання дитини,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання,
В засіданні приймали участь:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ;
представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ;
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ;
представника відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 ;
представник третьої особи: Самолюк І. Р.
30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну місця проживання дитини.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що з відповідачкою він перебував в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2016 року в цивільній справі №569/13098/16-ц. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року визначено місце проживання дитини з матір'ю - відповідачкою по справі ОСОБА_2 . На утримання дитини він сплачує аліменти, бере участь у вихованні дитини, на вихідні дитину забирає до себе за місцем свого проживання. Причиною звернення позивача до суду з заявою про зміну місця проживання дитини стало те, що подальше її проживання з матір'ю загрожує психічному і фізичному здоров'ю дитини , її нормальному розвитку. Такі загрози присутні через те, що відповідачка зловживає спиртними напоями, не приділяє увагу дитині, дитина не доглянута, не нагодована, ночує у чужих людей. Разом з відповідачкою і сином проживає співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ,який розпиває спиртні напої разом з відповідачкою, вживає і наркотичніречовини, в хаті постійно звучить нецензурна мова, ОСОБА_6 застосовував фізичну силу до сина позивача. Позивачустало відомо про ці обставини зі слів сина, який також розказував, шо він часто ночує у баби ОСОБА_7 - матері ОСОБА_8 , яка проживає в другій половині будинку, вона ж заводить його в школу, коли мама в нетверезому стані і не може його завести в школу. Ці факти підтверджують і вчителі в школі. Нецензурну лайку, крики позивач чує і коли спілкується з сином, чи відповідачкою телефоном, він вимушений був неодноразово після таких розмов викликати поліцію, поліція виїжджала за місцем проживання відповідачки і його побоювання на рахунок неадекватного стану відповідачки в присутності дитини підтверджувалися.
Так, 09 травня 2020 року, 07 червня 2020 року, 23 серпня 2020 року, 04 жовтня 2020 року, 12 жовтня 2020 року, 15 жовтня 2020 року працівники поліції виїжджали за місцем проживання відповідачки, з нею проводилися профілактичні бесіди про належне виконання батьківських обов'язків, складалися протоколи про адміністративне правопорушення, що підтверджується інформацією з Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції Рівненській області від 22 жовтня 2020 року за №88638/201/1-2020.
Проживання дитини в нездоровому мікрокліматі в сім'ї матері приводить до психологічних травм дитини, відображається на її навчанні, син перебуває в пригніченому стані. Він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , вони проживають в трьохкімнатній квартирі за адресом: АДРЕСА_1 , разом з ними проживає десятирічний син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_10 . Теперішня дружина позивача добре ставиться до його сина, у нього склалися гарні, товариські стосунки з сином дружини ОСОБА_11 , син з задоволенням проводить час у нього і з великою неохотою повертається до матері. Позивач працює за контрактом з іноземними компаніями, має стабільний достатньо високий дохід, має можливість забезпечити сину окрему кімнату, належний догляд і утримання. Просить змінити місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю та визначити місце проживання дитини з позивачем.
Ухвалою суду від 19.11.2021 у вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 16 грудня 2020 року.
15 грудня 2020 року відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 подала до Рівненського міського суду Рівненської області зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що батько дитини протиправно, порушивши рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року у справі №569/17526/18, без будь-яких попередніх домовленостей з нею, як матір'ю дитини, без попереджень, самовільно відібрав сина та перевів його до навчального закладу за адресою власного проживання, здійснює перешкоди у спілкуванні з власною дитиною, через що позивачка і звертається до суду із даним зустрічним позовом. Вважає, що вимоги позивача за первісним позовом безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року у справі №569/17526/18 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 28.02.2013 року, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №468, разом за матір'ю - ОСОБА_2 . Позивачка зазначає, що прикладає максимальних зусиль задля створення, у межах своїх фінансових можливостей, комфортних умов для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку свого сина - ОСОБА_5 . Вона працює на двох роботах, має достатній дохід, що підтверджується доданими до матеріалів справи довідками про доходи. Зазначає, щоу батька дитини склалися неприязні стосунки з її співмешканцем, проте це не може бути підставою для відібрання у неї дитини, жодних скарг від сина на дії ОСОБА_6 спрямованих на психологічне чи фізичне насилля дитини не було, навпаки, в них склалися дружні стосунки. Просить суд відібрати дитину у ОСОБА_1 та повернути її за місцем проживання позивачки.
Ухвалою суду від 16.12.2020 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну місця проживання дитини, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
29 грудня 2020 року від позивача за первісним позовом, ОСОБА_1 , надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , у якому він пояснює, що був змушений забрати дитину за своїм місцем проживання і перевести сина в школу за своїм місцем проживання, оскільки подальше проживання сина з матір'ю загрожувало фізичному і психічному здоров'ю дитини. З акту обстеження житлових умов, доданого ОСОБА_2 до зустрічної позовної заяви, видно, що вона проживає в будинку АДРЕСА_2 і цей будинок належить її співмешканцю ОСОБА_6 . Тому, ОСОБА_2 не є власницею житла, в якому проживає, і відповідно - її проживання залежить від волі власника. За розповідями сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 неодноразово виганяв його з матір'ю з хати, вони були змушені проживати в готелі, або у знайомих. Також син повідомив, що ОСОБА_6 застосовував до нього фізичну силу. Враховуючи усі ці обставини, для забезпечення спокійного, сприятливого середовища для розвитку дитини, її навчання та виховання, позивач за первісним позовом забрав сина за своїм місцем проживання і вважає, що повернення його до матері буде не лише шкодити його інтересам, а й небезпечним для його життя та здоров'я.
12 лютого 2021 року від позивачки за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому вона вказує, що у відзиві на позовну заяву немає жодної чітко визначеної правової підстави його заперечень щодо зустрічного позову. Вважає, що твердження ОСОБА_1 про те, що проживання неповнолітнього ОСОБА_5 разом з матір'ю загрожує фізичному та психологічному здоров'ю дитини та суперечить його інтересам - не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджене належними та допустимими доказами. Просить у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
01 березня 2021 року на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо первісного позову, у якому вказано, що за результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно змінити та визначити його з батьком - ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01.04.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування документів було задоволено, витребувано з комунального підприємства "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" Рівненської обласної ради відомості про перебування на обліку ОСОБА_8 , та задоволено клопотання ОСОБА_2 від 15.12.2020 та ОСОБА_1 від 01.04.2021 про виклик свідків: ОСОБА_13 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою суду від 26.05.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування документів задоволено і витребувано з Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області інформацію про звернення до відділу поліції в березні-квітні 2021 року ОСОБА_2 з приводу завдання їй тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представниця підтримали позовні вимоги та просили змінити місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю та визначити місце проживання дитини з позивачем. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Представниця відповідачки за первісним позовом та відповідачка за первісним позовом просили відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову - відібрати дитину у ОСОБА_1 та повернути її за місцем проживання позивачки.
Представниця органу опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради підтримала висновок щодо первісного позову та просила змінити місце проживання дитини і визначити його з батьком - ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення сторін, та їх представників, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.
Як було встановлено в судовому засідання, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 28 лютого 2013 року, актовий запис № 468.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2016 року в цивільній справі №569/13098/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - відповідачкою по справі за первісним позовом - ОСОБА_2 .
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 04.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвєєвою О.В., ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172614814 від 04.07.2019, квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 15.11.2018, актовий запис № 1906, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 уклали шлюб 15.11.2018.
Характеристика ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видана 27.10.2020 Зорянським НВК "школа-гімназія", свідчить про те, що в останній рік навчання у даному закладі дитина часом мала конфліктні ситуації з класом, часто був сумний, задуманий, інколи злий.
Згідно з довідкою-характеристикою ОСОБА_1 , виданою Головою правління ОСББ "Козацьке щастя", за місцем свого проживання позивач за первісним позовом характеризується позитивно, у побуті ввічливий, заборгованості зі сплати внесків на управління будинком та прибудинковою територією немає.
Відповідно до довідки № 254, виданої КЗ "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" Рівненської обласної ради від 01.12.2020, ОСОБА_2 за медичною допомогою до лікаря-психіатра не зверталася. Також, згідно з відповіддю на адвокатський запит адвоката Куль І.В. з КП "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" Рівненської обласної ради № 7365 від 11.12.2020, ОСОБА_2 протягом останніх трьох років за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога в КП "РОЦПЗН" не зверталася.
Згідно з розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 03.12.2018 № 523 "Про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею", визначено ОСОБА_1 періодичні побачення з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного тижня з 17 години п'ятниці по 17 годину суботи, у канікулярний період 20 днів (за домовленістю з матір'ю дитини), та у релігійні свята.
Згідно з Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 03.11.2020, складеного Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації разом з ОСОБА_6 . Умови проживання є задовільними, житловий будинок має усі комунальні зручності, ОСОБА_5 має власне спальне місце, письмовий стіл, піаніно, іграшки для проведення дозвілля, одяг та предмети першої необхідності.
Відповідно до довідки № 12 від 29.07.2020, виданої Зорянським дошкільним навчальним закладом ясла-садок, ОСОБА_2 працює музичним керівником в Зорянському ДНЗ ясла-садок з 01.10.2018 по час видачі довідки.
Характеристика на викладача Рівненської дитячої музичної школи № 1 ім. М.В. Лисенка ОСОБА_2 свідчить, що відповідачка за первісним позовом працює в музичній школі з 01.09.2006 по час видачі характеристики (30.11.2020), є прекрасним фахівцем з великою працездатністю, наполегливістю, дисциплінованістю та відповідальністю, користується повагою серед колег.
Згідно з довідкою про доходи № 16 від 01.12.2020, виданої Рівненською дитячою музичною школою № 1, ОСОБА_2 за період з 01.06.2020 по 30.11.2020 отримала 75 795 грн. 61 коп. Довідка про доходи від 24.11.2020, видана Зорянським ДНЗ ясла-садок ОСОБА_2 свідчить про те, що її дохід з квітня 2020 року по вересень 2020 року становить 12 282 грн. 49 коп.
Постановами Рівненського районного суду Рівненської області від 01.10.2018, від 29.07.2020, від 04.11.2020 провадження у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_2 закриті за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Характеристика на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , видана Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області 04.12.2020, свідчить про те, що дана особа характеризується за місцем свого проживання з посередньої сторони, проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , офіційно не працевлаштований, в громадському житті села активної участі не приймає, авторитетом серед односельчан не користується, заяв та скарг на його негідну поведінку до виконкому Зорянської сільської ради не надходило.
Відповідно до характеристики від 11.12.2020 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 2-Д класу Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23, дитина розпочала навчання у даному закладі після осінніх канікул, досить швидко адаптувався, включився в навчальний процес, особливий інтерес виявляє до математики, має артистичні здібності, товаришує з хлопцями, завдання виконує чітко, бере відповідальність за свої дії.
Як стверджується постановами Рівненського районного суду Рівненської області від 11.05.2016 у справі №570/2351/16-п, від 22.06.2016 у справі 570/2676/16-п, від 29.06.2016 у справі №570/3001/16-п, від 28.07.2016 у справі №570/3115/16-п ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Постановами Рівненського районного суду Рівненської області від 12.07.2016 у справі №570/2203/16-п та від 25.08.2016 у справі №570/3419/16-п ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.06.2020 у справі №570/1914/20 ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу бесіди з дитиною від 18.02.2021, що був складений головним спеціалістом відділу правового та соціального захисту дітей служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому за результатами бесіди - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, повідомив, що наразі проживає з батьком, з матір'ю він бачиться часто, приблизно раз в тиждень. Також дитина повідомила, що коли жив з матір'ю, то ї співжитель ОСОБА_8 тягав його за вухо. Щодо того, з ким ОСОБА_5 хоче надалі проживати, то дитина не могла остаточно визначитись.
Суд також зазначає, що на виконання вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 26.05.2021 у даній справі, з відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції ГУНП надійшла інформація, що ОСОБА_2 14.04.2021 звернулась до цього відділення поліції із заявою про те, що 11.04.2021 та 12.04.2021 в с.Зоря, Рівненського району Рівненської області їй було завдано тілесних ушкоджень.
Дану інформацію було зареєстровано в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за № 3893 від 14.04.2021, розглянуто та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021186180000185 від 14.04.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
24.05.2021 громадянину ОСОБА_6 , 1990 року народження, було повідомлено про підозру у скоєнні вищевказаного кримінального проступку, перекваліфікованого на ч.2 ст.125 КК України, відносно громадянки ОСОБА_2 .
25.05.2021 матеріали кримінального провадження скеровані до Рівненської окружної прокуратури для подальшого направлення до суду з обвинувальним актом.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-379 від 01.03.2021, за результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно змінити та визначити його з батьком - ОСОБА_1 .
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу,повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов'язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз'єднання, проте не є абсолютним. Возз'єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов'язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, 94, Plaza v. Poland , № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic, § 102).
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.
Суд під час розгляду справи вирішив з'ясувати думку дитини, ОСОБА_5 щодо визначення його місця проживання. Під час опитування дитини судом встановлено, що хлопчик емоційно прив'язаний до батька, дослухається його думки. Любить маму, бажає з нею бачитися й спілкуватися. Батько не забороняє бачитися з мамою.
Суд зазначає, що вік і рівень розвитку хлопчика дозволяють йому усвідомлено висловити свою думку стосовно питання визначення місця проживання. Дитина в судовому засіданні повідомила, що рівнозначно любить як батька, так і матір, однак вирішити з ким він хоче проживати не може.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не чинить відповідачці за первісним позовом будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з сином, а також у його вихованні.
Під час вирішення спору, судом враховується, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.
Також необхідно зазначити, що вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
Як було встановлено судом, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_6 , який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. ст. с173, ч.2 ст.173-2, ч.1 ст.130 КУпАП та який ОСОБА_2 11.04.2021 та 12.04.2021 в с.Зоря, Рівненського району Рівненської області завдав тілесних ушкоджень, що нею не заперечується, у зв'язку з чим ОСОБА_6 24.05.2021 було повідомлено про підозру у скоєнні вищевказаного кримінального проступку, перекваліфікованого на ч.2 ст.125 КК України та 25.05.2021 матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 були скеровані до Рівненської окружної прокуратури для подальшого направлення до суду з обвинувальним актом.
На переконання суду проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , та її співмешканцем ОСОБА_6 , не може слугувати позитивним прикладом для дитини та не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини і не буде забезпечувати його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Під час вирішення спору, суд також керується установленими та тривалими зв'язками батька з дитиною, з огляду на те, що вони тривалий час проживають разом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог про зміну місця проживання малолітнього сина з батьком і їх повного задоволення, та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Крім того, інші доводи позивачки за зустрічним позовом, викладені у зустрічній позовній заяві не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення первісного позову.
Також суд звертає увагу, що беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд вважає, що змінюючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком, дійшов висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
При цьому, судом враховується, що матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про його здоров'я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Окрім того суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що первісний позов про зміну місця місця проживання дитини задоволено в повному обсязі, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат по сплат судового збору в сумі 840 грн 80 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну місця проживання дитини задовольнити.
Змінити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року у справі № 569/17256/18, та визначити його місце проживання разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );
третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне вул.Поштова 2, 33000, ІК 25675397).
Повне судове рішення складене та підписане 29 червня 2021 року.
Суддя Левчук О. В.