ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
24 червня 2021 року м. Київ№ 640/23394/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання № 60-4847/21 від 06.04.2021 «Про закриття провадження у справі» представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Дворніченка Л.В. у адміністративній справі
Головного управління ДПС у м. Києві
доВідділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
провідміну державної реєстрації припинення юридичної особи,
Головне управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Шевченківського районної в м. Києві державної адміністрації Желінського Віталія Миколайовича (адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 37405111), в якому просить суд:
відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «Банк «Софіївський» (код ЄДРПОУ 38061253) (від 16.09.2019 № 10731110022022984).
В якості підстав позову позивач зазначив, що за ПАТ «Банк «Софіївський» обліковується податковий борг, відтак, припинення юридичної особи до погашення боргу неможливе.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/23394/19, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 13.02.2020.
13.02.2020, 26.03.2020 та 14.05.2020 судові засідання відкладено, справу призначено на 06.08.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 витребувано у Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (адреса: 03020, м. Київ, Повітрофлотський просп., 41) належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи Публічного акціонерного товариства «Банк «Софіївський» (ідентифікаційний код 38061253).
01.10.2020 та 05.11.2020 судові засідання відкладено, призначено справу до розгляду на 10.12.2020.
10.12.2020 оголошено перерву на 04.02.2021.
04.02.2021 судове засідання відкладено на 11.03.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2021 залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2021 замінено відповідача у справі № 640/23394/19 - державного реєстратора Шевченківського районної в м. Києві державної адміністрації Желінського Віталія Миколайовича на належного - Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
09.04.2021 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.04.2021 № 60-4847/21 «Про закриття провадження у справі № 640/23394/19».
В обґрунтування клопотання зазначено, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а належать до юрисдикції господарського суду відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 № 826/10249/18.
Від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли пояснення у справі, у яких позивач проти закриття провадження у справі заперечив та вказав, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 № 826/10249/18 застосуванню у межах даної справи не підлягає з огляду на різний суб'єктний склад, характер спірних правовідносин.
08.04.2021 та 27.05.2021 судом оголошено перерви, справу призначено до розгляду на 24.06.2021.
У відкритому судовому засіданні 27.06.2021 представники Головного управління ДПС у м. Києві та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були присутні. У вказаний день оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
Звертаючись з позовом до адміністративного суду, позивач зазначив, що у ПАТ «Банк «Софіївський» обліковується заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість. Разом з тим, ПАТ «Банк «Софіївський» припинено 16.09.2019. Позивач вважає, що здійснені реєстратором реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи за обставин наявності податкового боргу підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Положення наведеного вище пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України встановлюють повноваження органу доходів і зборів звертатись до суду з позовами про припинення юридичної особи, відміну державної реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов'язку платниками податків, тобто коли він діє на реалізацію своїх владних повноважень, визначених законом.
Разом з цим, під час розгляду даної справи суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Суд наголошує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим уважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є припинення юридичної особи при наявній податковій заборгованості. Спір у цій справі виник щодо відміни (скасування) державної реєстрації юридичної особи ПАТ «Банк «Софіївський» з підстав наявності у юридичної особи податкового боргу.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши аналогічні правовідносини зауважила, що державний реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію припинення юридичної особи, не був законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою позивача, указувати або забороняти йому певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність, а позивач відповідно не був зобов'язаний виконувати вимоги та приписи державного реєстратора.
Отже, спір у цій справі не відповідає наведеним вище критеріям публічно-правового спору.
Запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.
Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.
Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.
Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
При цьому процесуальне та матеріальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
У постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду вказує, що не вбачає підстав для відступу від цих висновків, викладених у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
Унесення державним реєстратором до ЄДР запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є виконанням судового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги. Натомість згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором.
Отже, спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 640/18587/20, у якій касаційний суд також звертає увагу, що передбачене пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України право податкового органу звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців не впливає на визначення предметної юрисдикції цього спору.
Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (наведено викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір не підвідомчий адміністративному суду та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд, -
1. Клопотання № 60-4847/21 від 06.04.2021 «Про закриття провадження у справі» представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Дворніченка Л.В. - задовольнити.
2. Провадження у справі № 640/23394/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві - закрити.
Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 29.06.2021.
Суддя К.С. Пащенко