ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення заяви про забезпечення позову
22 червня 2021 року м. Київ № 640/14110/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши заяву про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської державної адміністрації
про визнання протиправними дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить : визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації під час проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (категорія «Б»), які полягають у не допуску ОСОБА_1 до участі у конкурсі.
Також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 31.05.2021 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
В подальшому ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
Перевіривши матеріали поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про її невідповідність вимогам статті 152 КАС України, у зв'язку з чим така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду, враховуючи наступне.
Так, у відповідності до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вимоги щодо змісту, форми заяви про забезпечення позову визначені у статті 152 КАС України. Зокрема, частиною четвертою цієї статті передбачено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлено ставку судового збору в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року встановлено в розмірі 2270 грн.
Отже, за подання заяви про забезпечення позову заявником мав бути сплачений судовий збір в сумі 681 грн. (22702 х 0,3).
Проте доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі заявником не надано.
У свою чергу позивачкем до суду подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Надаючи оцінку такому клопотанню суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно вимог частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". При цьому, першим критерієм, який підлягає доведенню заявником при подачі такого роду заяв чи клопотань є майновий стан сторони, а також належність цієї особи до категорії тих осіб, щодо яких відстрочення сплати судового збору може бути застосовано.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору.
Судом встановлено, що разом з заявою про забезпечення позову позивач подав клопотання про звільнення сплати судового збору. Указане клопотання мотивоване тим, що у ОСОБА_1 відсутня можливість сплати судового збору у зв'язку з постановами державного виконавця в ч.с. про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту.
Розглянувши заяву заявника про звільнення від сплати судового збору, вивчивши наведені у ньому підстави, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, заявником не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
Оскільки судовий збір за подання заяви про забезпечення позову складає 681,00 грн, розмір судового збору не перевищує 5% розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».
Крім того, судом зауважується, що заявником не надано документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Оскільки зазначені ОСОБА_1 обставини відповідно до вищевказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є підставою для звільнення від сплати судового збору, а останній не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не знаходить правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки заявником не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо відмови у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у даному випадку заявником в порушення вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ч.4 ст.152 КАС України не додано до заяви про забезпечення позову оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, КАС України містить пряму норму закону щодо повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у разі відсутності належних доказів сплати судового збору за її подання та виключень з такої норми не передбачено.
Ураховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 152,154 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій