Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/622/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА", с. Дубові Махаринці, Винницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ", м. Харків
про стягнення 539569,79 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Голівський В.В., ордер № 140562 від 10.02.2020 року
відповідача - не з'явився
Позивач - Селянське (фермерське) господарство "ІНГОДА", с. Дубові Махаринці, Винницької області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 488700,00 грн. основного боргу, 22814,93 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 22362,21 грн. інфляційних збитків та 5692,65 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за договором постачання №0607/7 від 06 липня 2020 року. Також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 22 березня 2021 року на 12 годин.
15 березня 2021 року через канцелярію суду, Селянським (фермерським) господарством "ІНГОДА" подано заяву (вхідний № 5916) про проведення підготовчого засідання без участі представника Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА", яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 22 березня 2021 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 13 квітня 2021 року на 11:20 годин.
05 квітня 2021 року через канцелярію суду, Селянським (фермерським) господарством "ІНГОДА" подано заяву (вхідний № 7582) про проведення підготовчого засідання без участі представника Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА", яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 13 квітня 2021 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 26 квітня 2021 року на 15:20 годин.
26 квітня 2021 року через канцелярію суду, Селянським (фермерським) господарством "ІНГОДА" подано заяву (вхідний № 9509) про проведення підготовчого засідання без участі представника Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА", яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 27 травня 2021 року та відкладено підготовче засідання на 25 травня 2021 року на 11:40 годин.
18 травня 2021 року через канцелярію суду, Селянським (фермерським) господарством "ІНГОДА" подано заяву (вхідний № 11264) про проведення підготовчого засідання без участі представника Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА", яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 25 травня 2021 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 червня 2021 року на 11:20 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 26 лютого 2021 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06 липня 2020 року між Селянським (фермерським) господарством "ІНГОДА" (позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" (відповідачем, виконавцем/виробником) було укладено договір постачання №0607/7.
Згідно пункту 1.1 договору виконавець/виробник зобов'язується виготовити і поставити замовнику, а замовник сплатити і прийняти: обладнання, що детально зазначене у специфікації (обладнання).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 та 3.1 договору вартість обладнання складає суму всіх специфікацій, термін виготовлення обладнання та порядок розрахунків визначається у специфікації, що є невід'ємним додатком до договору.
Як свідчить зміст специфікації №1, підписаної як виконавцем/виробником та і замовником, згідно з договором виконавець/виробник постачає замовнику обладнання у наступному асортименті:
1. Зерносушарка MZV RISER-6LPG, в кількості 1 шт., вартістю 625000,00 грн. без ПДВ;
2. Модуляційний блок пальника, в кількості 1 шт., вартістю 20250,00 грн. без ПДВ;
3. Послуги з приєднання автоматики сушильного комплексу до існуючого обладнання, в кількості 1 шт., вартістю 33500,00 грн. без ПДВ.
Загальна вартість обладнання (продукції) за специфікацією №1 складає 814500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 135750,00 грн. Відповідно до пункту 5 специфікації №1 вартість обладнання (продукції) включає у тому числі пуско-налагоджувальні роботи, ввід до експлуатації, навчання персоналу замовника.
Згідно пункту 2 специфікації №1 визначено умови оплати за договором, а саме: попередня оплата у розмірі 40% - замовник (покупець) сплачує протягом З (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору, специфікації та виставленого виконавцем/виробником (постачальником) рахунку; 20% - замовник (покупець) сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання листа про готовність обладнання; 40% - замовник (покупець) сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту доставки обладнання на склад замовника (покупця).
Як свідчить зміст пункту 3 термін виготовлення (виконання договору): 45 робочих днів, з дня отримання передоплати на розрахунковий рахунок виконавця/виробника (постачальника).
Матеріали справи свідчать про те, що на дату складання цієї позовної заяви замовник (покупець) у повному обсязі виконав свою частину зобов'язань за вищезгаданим договором та специфікацією №1.
Так, у відповідності до вимог пункту 2.2. договору та пункту 2 специфікації №1, замовник (покупець) після отримання, виставленого виконавцем/виробником (постачальником) відповідного рахунку на оплату № 0807/901/1 від 13 липня 2020 року, здійснив попередню оплату у розмірі 40% від вартості обладнання, перерахувавши на розрахунковий рахунок виконавця/виробника (постачальника) грошові кошти в сумі 325800,00 грн. у тому числі 20% ПДВ, про що свідчить платіжне доручення № 296 від 17 липня 2020 року.
Саме з 17 липня 2020 року, тобто з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 40%, розпочався строк передбачений для виготовлення та поставки обладнання - 45 робочих днів, який визначено пунктом 3 специфікації №1, і який закінчився 21 вересня 2020 року.
Разом з тим, на адресу замовника (покупця) надійшов лист виконавця/виробника (постачальника) за № 2110/7 від 21 серпня 2020 року, яким останній підтвердив факт укладання договору- постачання № 0607/7 від 06 липня 2020 року та повідомив про готовність обладнання згідно специфікації №1, а саме зерносушарки MZV RISER-6LPG, у зв'язку з чим виконавець/виробник (постачальник) запросив здійснення замовником (покупцем) чергову оплату 20% обладнання згідно умов Договору.
Отже, вказаним листом за № 2110/7 від 21 серпня 2020 року виконавець/виробник (постачальник) фактично підтвердив факт готовності станом на 21 серпня 2020 року зерносушарки MZV RISER-6LPG.
Після отримання вказаного листа за № 2110/7 від 21 серпня 2020 року, замовник (покупець) на виконання вимог пункту 2.2. договору та пункту 2 специфікації №1, здійснив запропоновану у листі оплату у розмірі 20% від вартості обладнання, перерахувавши на розрахунковий рахунок виконавця/виробника (постачальника) грошові кошти в сумі 162900,00 грн. у тому числі 20% ПДВ, про що свідчить платіжне доручення № 341 від 21 серпня 2020 року.
Таким чином, станом на 21 серпня 2020 року замовник (покупець) на виконання умов договору та специфікації №1 здійснив попередню оплату обладнання у розмірі 60% на загальну суму 488700,00 грн. у тому числі 20% ПДВ, виконавши свою частину зобов'язань у повному обсязі, оскільки залишок вартості обладнання у розмірі 40%, що складає суму в розмірі 325800,00 грн. у тому числі 20% ПДВ, повинен був сплачений виключно на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту доставки обладнання на склад замовника (покупця), про що свідчить зміст пункту 2 специфікації №1.
З матеріалів справи вбачається, що на дату складання цієї позовної заяви виконавець/виробник (постачальник) не виконав свою частину зобов'язань за вищезгаданим договором та специфікацією №1, обладнання не виготовив, на адресу замовника (покупця) його не поставив, надання послуг з приєднання автоматики сушильного комплексу до існуючого обладнання не розпочав та не виконав.
Таким чином виконавець/виробник (постачальник) не виконав вимог пункту 3.1 договору та пунктів 2, 3 специфікації №1 - не виготовив та не доставив на склад замовника (покупця) відповідне обладнання в установлений строк (до 21 вересня 2020 року), тобто порушив частину своїх договірних зобов'язань. У той же час, виконавець/виробник (постачальник) з 22 вересня 2020 року не вжив заходів щодо повернення замовнику (покупцю) попередньої оплати за обладнання в сумі 488700,00 грн.
Отже, основна заборгованість виконавця/виробника (постачальника) перед замовником (покупцем) складається з розміру попередньої оплати за обладнання та становить 488700,00 грн.
Таким чином у виконавця/виробника (постачальника) виникло зобов'язання повернути замовнику (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 22 вересня 2020 року.
Вказане повністю узгоджується з правовим висновком щодо застосування відповідних норм права, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12- 42гс20), який в силу вимог частини 4 статті 236 ГПК України повинен враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Зокрема Велика Палата погодилась з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 488700,00 грн. основного боргу слід задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 22814,93 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 7.2. договору у разі невиконання термінів виготовлення обладнання, виконавець/виробник (постачальник) сплачує замовнику (покупцю) штрафні санкції, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22814,93 грн. пені задовольнити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5692,65 грн. та інфляційних збитків у розмірі 22362,21 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 5692,65 грн. та інфляційних збитків у розмірі 22362,21 грн., є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач зазначає, що 17 грудня 2020 року між адвокатом Голівським Вадимом Валерійовичем та Сільським (фермерським) господарством "ІНГОДА", в особі директора Павлюка А.І., укладено договір про надання правової допомоги адвокатом, відповідно до якого адвокату доручено представляти права та інтереси Сільського (фермерського) господарства "ІНГОДА" (клієнта) у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, вести від імені клієнта у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу у справі про стягнення коштів за договором постачання № 0607/7 від 06 липня 2020 року та специфікації №1 до нього.
Умовами вказаного договору визначено, що сума оплати на виконання доручення складається з гонорару у сумі 10000,00 грн.
10 лютого 2021 року між сторонами - Голівським В.В. та директором Сільського (фермерського) господарства "ІНГОДА" Павлюком А.І. підписаний акт приймання-передачі наданих юридичних послуг по договору про надання правової допомоги адвокатом від 17 грудня 2020 року, згідно якого адвокатом витрачено 12,5 годин часу, вартість одної години часу становить 800 грн. Таким чином загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи, у якості доказів, долучається копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 001/21 від 10 лютого 2021 року про сплату директором Сільського (фермерського) господарства "ІНГОДА" Павлюком А.І. адвокату Голівському В.В. 10000,00 грн., у якості оплати за юридичні послуги адвоката на підставі договору від 17 грудня 2020 року.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи суму задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 10000,00 грн.
Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 8093,56 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 Ж, ідентифікаційний код 39763914) на користь Селянського (фермерського) господарства "ІНГОДА" (22150, Вінницька область, Козятинський район, с. Дубові Махаринці, вул. Ковбасіївка, 9, ідентифікаційний код 30808328) 488700,00 грн. основного боргу, 22814,93 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 22362,21 грн. інфляційних збитків, 5692,65 грн. 3% річних за користування грошовими коштами, 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 8093,56 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "29" червня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець