23 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/257/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства "Дружба сервіс-житло 1"
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенка 12"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада
про стягнення надміру сплачених коштів у сумі 7 433,44 грн, інфляційних втрат - 879,70 грн, 3% річних - 402,71 грн
за участі представників сторін:
позивача: Маньківська О.В.- адвокат;
відповідача: Чайка С.М.- голова правління;
третя особа: не прибув.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Приватного підприємства "Дружба сервіс-житло 1" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенка 12" про стягнення надміру сплачених коштів у сумі 7 433,44 грн, інфляційних втрат - 879,70 грн, 3% річних - 402,71 грн.
Ухвалою від 20.05.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 09.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Тернопільську міську раду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним на рахунок відповідача за період з 16.02.2018 по 01.10.2020 зайво сплачені кошти, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
Представник відповідача у судовому засіданні натомість заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №28 від 01.06.2021 (вх. №4633 від 03.06.2021). Зокрема, зазначає, що за даними акту звірки, за період з 01 липня 2016 року по 16 лютого 2018 рік по нежитловому приміщенню площею 112,5 кв. м нараховані внески в розмірі 7 982,54 грн. Фактично на рахунок поступили кошти в розмірі 10 586,25грн. Відтак, 23.04.2021 правлінням ОСББ "Карпенка 12" було прийнято рішення перерахувати позивачу переплату в розмірі 2 603,71 грн. Решта позовних вимог вважає безпідставними.
Тернопільська міська рада не забезпечила прибуття повноважного представника у судові засідання, хоча про час, дату та місце судового розгляду учасник процесу повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про вручення поштового повідомлення. Відтак, спір вирішується по суті без представника органу місцевого самоврядування.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача господарський суд встановив наступне.
03 січня 2017 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Карпенка 12" (Об'єднання) та Орендарем нежитлового приміщення загальною площею 112,5 кв. м - Приватним підприємством "Дружба сервіс-житло 1" (Орендар) було укладено Договір №118 про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території (надалі - Договір), відповідно до умов якого Об'єднання, серед іншого, забезпечує належну експлуатацію, обслуговування та ремонт неподільного та загального майна, технічного обладнання будинку, а Орендар сплачує внески за надані послуги.
Розділом 3 Договору "Оплата послуг" передбачено, що оплата внесків та зборів Орендарем проводиться з 03.01.2017 року. Розмір внесків становить 2.10 грн. за 1 кв. м на час дії договору Позички з управлінням обліку та контролю за використанням майна Тернопільської міської ради №22-ж від 03.03.2017 року. Сплата проводиться шляхом перерахування коштів Орендарем на розрахунковий рахунок ОСББ банку до 05 числа місяця, що слідує за розрахунковим в розмірі 236,25 грн.
Відповідно до 6.2., 6.3 Договору, правочин укладено строком на один рік. Пролонгація або припинення дії договору має бути у відповідності із законодавством або за рішенням загальних зборів співвласників.
В подальшому, 16 лютого 2018 року між Фізичною собою-підприємцем Лемегою О.В. (Позичкодавець) та ПП "Дружба сервіс-житло 1" (Користувач) було укладено Договір позички нежилого приміщення, відповідно до умов якого Позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування Користувачу нежитлове приміщення за адресою; м. Тернопіль, вул. Карпенка, 12, площею 112,5 кв. м. Користувач приймає у виключне строкове та безоплатне користування у Позичкодавця вищевказане нежитлове приміщення.
Позивач стверджує, що незважаючи на зміну власника приміщення, Приватне підприємство продовжувало сплачувати внески на утримання будинку на рахунок ОСББ у розмірі, який передбачений договором від 03.01.2017.
Зокрема, надані учасниками цього спору письмові докази вказують на те, що з квітня 2017 року по вересень 2020 року кошти позивачем сплачувалися на рахунок Об'єднання - ОСББ "Карпенка 12", що підтверджується платіжними дорученнями: №12 від 10.04.2017 на суму 708,75 грн, №20 від 20.06.2017 - 236,25 грн, №22 від 20.06.2017 - 236,25 грн, №28 від 24.07.2017 236,25 грн, №33 від 28.08.2017 - 236,25 грн, №37 від 25.09.2017 - 236,25 грн, №41 від 2510.2017 - 236,25, №43 від 25.10.2017 - 236,25 грн, №45 від 27.11.2017 - 236,25 грн, №3 від 26,02.2018 - 708,75 грн, №6 від 26.03.2018 - 236,25 грн, №15 від 27.04.2018 - 236,25 грн, №16 від 31.05.2018 - 472,50 грн, №18 від 31.05.2018 - 236,25 грн, №28 від 25.09.2018 - 472, 50 грн, №31 від 27.08.2018 - 236,25 грн, №34 від 29.10 2018 - 472,50 грн, №59 від 07.10.2019 - 1 417,50 грн, №1 від 29.08.2019 - 708,75 грн, №12 від 28.11.2018 - 708,75 грн,№6 від 12.03.2020 - 708,75 грн, №11 від 30.06.2020 - 708,75 грн, №2 від 28.09.2020 - 236,25 грн, №3 від 28.09.2020 - 236,25 грн, №4 від 28.09.2020 - 236,25 грн.
При цьому ПП "Дружба сервіс-житло 1" зазначає, під час розгляду справи №921/595/20 за первісним позовом ОСББ "Карпенка 12" до відповідача ФОП Лемеги О.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Дружба сервіс - житло 1" про стягнення 23 154 грн 63 коп, встановлено, що на рахунок ОСББ було перераховано надлишок коштів Приватним підприємством.
29 січня 2021 року ПП "Дружба сервіс - житло 1" направило на адресу відповідача лист-вимогу №7 про повернення надміру сплачених коштів за період з 16.02.2018 по 01.10.2020 в сумі 7 433, 44 грн, який був залишений без відповіді.
Враховуючи те, що з 16.02.2018 у ПП "Дружба сервіс-житло 1" за договором № 118 від 03.01.2017 зобов'язання з оплати (відшкодування) внесків за утримання будинку, у якому знаходилось орендоване ним приміщення комунальної власності, відсутні, суб'єкт господарювання звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких міркувань.
Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 317, ч. 4 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу вимог ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Укладеним 03 січня 2017 року Договором його контрагенти домовилися про те, що Орендар - позивач по справі зобов'язаний сплачувати відповідні внески та збори з 03 січня 2017 року.
Відтак, вимоги відповідача щодо здійснення цих виплат ПП "Дружба сервіс-житло 1", починаючи з липня 2016 року є протиправними, оскільки не ґрунтуються ні на приписах законодавства, ні на домовленостях сторін, що викладені у відповідній угоді.
Критично оцінюються судом і посилання відповідача на те, що відповідно до рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Карпенка 12" від 23.05.2017 були змінені розміри внесків, що мали сплачуватись позивачем з 01.06.2017.
Так, частинами 1, 2 статті 632 ЦК України обумовлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Аналогічні норми щодо внесення змін в договір лише за згодою сторін та можливості зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору передбачені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору учиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору щодо збільшення розміру внесків за надані послуги за домовленістю обох контрагентів.
Як наслідок, за відсутності доказів внесення змін до Договору, в частині збільшення розміру внесків за надані послуги, на підставі домовленості між ПП "Дружба сервіс-житло 1" та ОСББ "Карпенка 12", без проведення, у спосіб визначений цивільним законодавством, у відповідача не було жодних правових підстав отримувати від позивача на власний рахунок кошти у сумі більшій ніж 236,25 грн. на місяць.
При цьому суд зважає на те, що частиною 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Здійснивши правовий висновок в подібних правовідносинах, який викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19, Верховний Суд констатував, що:
- визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку).
- з урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна;
- виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Оскільки існування подібного у спірних правовідносинах судом не встановлено, то слід прийти висновку, що у період з січня 2017 до лютого 2018 року у позивача існував обов'язок оплачувати відповідачу внески виключно в розмірі 236,25 грн. на місяць.
Щодо існування зобов'язання оплачувати дані внески після лютого 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.01.2021 у справі 921/595/20, яке набрало законної сили, встановлено, що з 16.02.2018 власником нежитлового приміщення загальною площею 112,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 став Лемега О.В. З 16.02.2018, враховуючи укладення ФОП Лемегою О. В. з ПП "Дружба сервіс-житло 1" договору позички зазначеного нежитлового приміщення, беручи до уваги приписи законодавства, правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком могли б бути врегульовані, за умови досягнення згоди сторін, безпосередньо в умовах договору позички нерухомого майна, шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю). Зазначеного сторонами зроблено не було.
Визначення у договорі позички нежитлового приміщення від 16.02.2018 обов'язку орендаря (ПП "Дружба сервіс-житло 1") здійснювати відшкодування відповідних витрат ОСББ, сплата зазначених витрат на рахунок ОСББ не власником, а орендарем приміщення, не відповідає приписам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Таким чином, вирішуючи спір у справі №921/595/20 суд погодився із з твердженнями ОСББ про те, що саме власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку по вул. Карпенка, 12 у м. Тернополі зобов'язаний сплачувати на рахунок ОСББ витрати на управління багатоквартирним будинком; що розмір внесків, який зобов'язаний вносити власник нежитлового приміщення, повинен відповідати розміру, який визначений рішенням загальних зборів ОСББ (6 грн за кв. м); що сплата ПП "Дружба сервіс-житло 1" на підставі договору від 03.01.2017 після 16.02.2018 зазначених внесків є безпідставною.
Перелічені вище обставини є преюдиційними у даному провадженні, та не підлягають повторному доказуванню.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Із зазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав.
Наведені обставини мають місце у спірних правовідносинах. Адже перераховані відповідачу спірні грошові кошти в сумі 7 433,44 грн після 16 лютого 2018 року не можуть вважатися такими, що перебувають у ОСББ на законних підставах.
Докази у справі свідчать, що відповідачем 28 квітня 2021 року було здійснено часткове повернення грошових коштів на загальну суму 2 603,71 грн.
Вказане часткове повернення грошових коштів в сумі 2 603,71 грн. здійснене відповідачем після звернення позивача з позовом до суду однак, до відкриття провадження у даній справі.
Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Оскільки відповідачем повернуто частково спірну суму, провадження у справі №921/257/21 щодо стягнення з останнього надміру сплачених грошових коштів в сумі 2 603,71 грн, слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) Велика Палата Верховного Суду відзначила, що у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку розміру позовних вимоги позивач просить стягнути з відповідача 879,70 грн інфляційних нарахувань з лютого 2018 по березень по 2021 року та 402,71грн 3 % річних за період з лютого 2018 по березень по 2021 року.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що його здійснено правильно у відповідності до законодавства України.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у позовному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 4 82,73 грн, 879,70грн інфляційних нарахувань та 402,71грн 3 % річних.
Подавши заяву щодо застосування позовної давності у даному спорі, відповідач не врахував приписи статті 264 ЦК України, за якими перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У даному спорі такою дією є часткове повернення коштів відповідачем в сумі 2 603,71 грн. Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування судом наслідків спливу позовної давності.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Окрім цього, суд враховує, що у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини". Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, ОСББ "Карпенка 12" не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів, які безпідставно набуті.
Судовий збір в сумі 39,06 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі №921/257/21 в частині вимог про стягнення з відповідача надміру сплачених коштів в сумі 2 603,71 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Решта судових витрат, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенка 12" (вул. Карпенка,12/75, м. Тернопіль, 46018, код ЄДРПОУ 40464465) на користь приватного підприємства "Дружба сервіс-житло 1" (вул. Карпенка, 12, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31196009) 4 829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев'ять) 73 коп. надміру сплачених грошових коштів, 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн 70 коп. - інфляційних втрат, 3% річних - 402 (чотириста дві) грн 71 коп., 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) грн 94 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3.Закрити провадження у справі №921/257/21 в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карпенка 12" надміру сплачених коштів у розмірі 2 603,71 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. Судовий збір в сумі 39,06 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі №921/257/21 в частині вимог про стягнення з відповідача надміру сплачених коштів в сумі 2 603,71 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2021.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко