ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/3126/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Поліщука Володимира Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт"
про стягнення 111 358,09 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 111 358,09 грн., з яких 95 860 грн. основного боргу, 2 900,58 грн. 3% річних, 7 597,51 грн. пені за договором надання транспортних послуг № 14/0220-1 від 14.02.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, останньому були надані послуги, які не були оплачені на суму 95 860 грн. Крім того, позивачем нараховано 2 900,58 грн. 3% річних, 7 597,51 грн. пені за вказаним договором. А також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 19.03.2021, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
14.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Поліщук Володимиром Миколайовичем (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт" (відповідач, замовник) було укладено договір надання транспортних послуг № 14/0220-1.
Відповідно до п. 1.1 Договору перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання особі, а замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу відповідно до умов цього договору.
Згідно умов п. 1.2 договору найменування, кількість вантажу, його пакування, тип та спосіб розвантаження транспортного засобу, маршрут, термін перевезення місце та час навантаження і розвантаження та вартість послуг перевізника в кожному окремому випадку, вказується в заявках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.3 вартість послуг з перевезення вантажів в кожному окремому випадку обумовлюється в підписаній сторонами заявці та/або специфікації згідно п. 1.2 договору, а також в акті виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Термін дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині проведення взаєморозрахунків до повного їх завершення.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортних послуг за договором загальною вартістю 135 860 грн.
Про що складено та підписано представниками сторін акти надання послуг № 1 від 19.02.2020, № 2 від 21.02.2020.
Відповідачем частково оплачені одержані послуги вартістю 40 000 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі станом на 12.10.2020.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної оплати за одержані послуги.
За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Враховуючи, що відповідач не оплатив одержані послуги, сума боргу станом на час розгляду справи та прийняття рішення становить 95 860 грн.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором Відповідач не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання з оплати отриманих послуг на суму 95 860 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, строк оплати є таким, що настав, суд визнає обґрунтованими позовну вимогу про стягнення основної заборгованості у розмірі 95 860 грн.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 2 900,58 грн. 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 900,58 грн. 3% річних.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 7 597,51 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати наданих послуг замовник на вимогу перевізника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірними, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 597,51 грн. пені також підлягає задоволенню судом.
Щодо адвокатських витрат в розмірі 5 000 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25.01.2021, платіжне доручення № 14 від 123.12.2020 про оплату правничої допомоги на суму 5 000 грн.
Таким чином, заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом в заявленому розмірі 5 000 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Поліщука Володимира Миколайовича задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код 42456173) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 95 860 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 20 коп. основний боргу, 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 58 коп. 3% річних, 7 597 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 51 коп. пені, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору, 5 (п'ять тисяч) грн. витрат на професійну правову допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко