ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/6171/21
За позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаудгруп»
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від прокуратури Синюк І.А. (за посвідченням);
від позивачів-1, 2 не з'явилися;
від відповідача Селявкін Д.О. (керівник).
В судовому засіданні 15.06.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників прокуратури та відповідача, що повне рішення буде складено 01.07.2021 року.
16 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Керівника Золотоніської окружної прокуратури (прокуратура) в інтересах держави в особі Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (позивач-1) та Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (позивач-2) надійшла позовна заява № 51-96вих-21 від 13.04.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю за державні кошти № 57 від 17.08.2020 року, укладену 15.09.2020 року між Відділом освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" штрафні санкції за несвоєчасну поставку товарів у розмірі 19 124,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану додаткова угода за своїм змістом суперечить вимогам ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Керівник Золотоніської окружної прокуратури вказує на наявність правових підстав для визнання її недійсною. Крім того, Керівником Золотоніської окружної прокуратури нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за несвоєчасну поставку товарів у розмірі 19 124,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6171/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2021 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 18.05.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/6171/21 до судового розгляду по суті на 15.06.2021 року.
11.06.2021 року через відділ діловодства суду від Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області надійшло клопотання № 256 від 11.06.2021 року про розгляд справи без участі відділу. У поданому клопотанні вказано, що відділ позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
15.06.2021 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Керівника Золотоніської окружної прокуратури надійшла заява № 51-567вих-21 від 14.06.2021 року «Про зміну позовних вимог».
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Так, підготовче провадження у даній справі було закрито 18.05.2021 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу про закриття підготовчого провадження, тоді як із заявою № 51-567вих-21 від 14.06.2021 року «Про зміну позовних вимог» Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду 15.06.2021 року, тобто з порушенням встановленого ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку для вчинення відповідної процесуальної дії, тому суд не приймає до розгляду вказану заяву.
Крім того, 15.06.2021 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Керівника Золотоніської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 51-570вих-21 від 14.06.2021 року, яка не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України ).
Частиною 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року запропоновано прокуратурі та позивачам у строк до 5 днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу.
Відзив на позовну заяву № 1105/2021-1 від 11.05.2021 року був направлений відповідачем на адресу прокуратури 11.05.2021 року, що підтверджується фіскальним чеком від 11.05.2021 року, накладною № 0311700072601 та описом вкладення до цінного листа від 11.05.2021 року.
У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0311700072601 вбачається, що відзив на позовну заяву був отриманий уповноваженою особою прокуратури 20.05.2021 року.
Відтак, кінцевим строком для подання прокуратурою відповіді на відзив є 25.05.2021 року включно.
Однак, відповідь на відзив була направлена Керівником Золотоніської окружної прокуратури на електронну пошту Господарського суду міста Києва 15.06.2021 року, тобто з пропуском встановленого судом строку.
При цьому, будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків від Керівника Золотоніської окружної прокуратури на адресу суду не надходило.
Відтак, подана Керівником Золотоніської окружної прокуратури відповідь на відзив до уваги не приймається, у зв'язку з пропуском встановленого строку на вчинення даної процесуальної дії.
В судовому засіданні 15.06.2021 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як зазначає Керівник Золотоніської окружної прокуратури у своїй позовній заяві, 17.08.2020 року між Відділом освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клаудгруп» (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 57 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується до 29.08.2020 поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такий товар: Код за ДК 021:2015:30230000-0 - Комп'ютерне обладнання - Комп'ютерне обладнання різне.
Вказаний договір підписаний представниками споживача та постачальника і скріплений печатками сторін.
Ціна договору становить 985 487,28 грн. (п. 3.1. договору).
В п. 4.1. договору визначено, що розрахунки за товар (партію товару) замовник здійснює протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання документів отримання товару.
За умовами п. 5.1. договору строк поставки товару до 29.08.2020 року.
Пунктом 6.3.1. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару (партій товару) у строки, встановлені цим договором.
15.09.2020 року між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до договору в частині покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі: багатофункціональний пристрій EPSON L3150 с WiFi (C11CG86409) замінено на багатофункціональний пристрій EPSON L3151 с WiFi (C11CG8641).
Також, 15.09.2020 року між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою продовжено строк поставки товару до 15.10.2020 року.
Як вказує Керівник Золотоніської окружної прокуратури, підставою для укладання додаткової угоди № 2 від 15.09.2020 року слугував лист ТОВ «Клаудгруп» до Відділу освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 09.09.2020 року № 0909-01 з проханням внести зміни до договору щодо продовження терміну поставки товару до 15.10.2020 року у зв'язку із поширенням пандемії COVID-19 та інформацією від заводу виробника товарів EPSON про затримку поставки обладнання EPSON L3150 с WiFi (C11CG86409) та БФП EPSON L3151 с WiFi (БФП C11CG8641).
При цьому прокурор вказує, що відповідно до листа Київської торгово-промислової палати від 29.01.2021 року № 1703-4/25 TOB «Клаудгруп» протягом 2020 року до Київської торгово-промислової палати України з метою підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не зверталось, і, відповідно, висновок (сертифікат) про наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили) ТОВ «Клаудгруп», не надавався.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги Керівник Золотоніської окружної прокуратури посилається на те, що підписуючи 17.08.2020 року договір № 57 сторонами були погоджені всі істоті умови договору, відповідач був обізнаний, що кінцевою датою поставки товару є 29 серпня 2020 року. Натомість сторонами, всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, а саме без жодного належно обгрунтованого та документально підтвердженого факту виникнення об'єктивних обставин, що спричинили умови для продовження строку поставки (у тому числі обставин непереборної сили), в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень п.п. 8.1- 8.3, п. 11.2 та п. 11.3 договору, укладено додаткову угоду. На думку прокурора, порушення сторонами вимог п. 4 ст. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткової угоди № 2 від 15.09.2020 року до договору № 57 від 26.08.2020 року щодо продовження строку поставки товару вказує на недійсність вказаної додаткової угоди. З огляду на те, що ТОВ «Клаудгруп» здійснило поставку товару з простроченням, наявні правові підстави для застосування до ТОВ «Клаудгруп» штрафних санкцій.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, предметом якого є:
- визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору про закупівлю за державні кошти № 57 від 17.08.2020 року, укладеної 15.09.2020 року між Відділом освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп";
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товарів у розмірі 19 124,37 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 та від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).
Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав про порушення відповідачем вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що є порушенням економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Звертаючись до суду з даним позовом Керівник Золотоніської окружної прокуратури просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю за державні кошти № 57 від 17.08.2020 року, укладену 15.09.2020 року між Відділом освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" штрафні санкції за несвоєчасну поставку товарів у розмірі 19 124,37 грн.
До позовної Керівником Золотоніської окружної прокуратури додано, зокрема договір № 57 від 17.08.2020 року, додаткову угоду № 1 від 15.09.2020 року до договору № 57 від 26.08.2020 року та додаткову угоду № 2 від 15.09.2020 року до договору № 57 від 26.08.2020 року.
При цьому, у листі № 32-50вих-21 від 26.01.2021 року Золотоніської міської прокуратури до Відділу освіти Золотоніської РДА про надання документів міститься посилання саме на договір № 57 від 26.08.2020 року та додаткові угоди до нього.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність прокурором факту недотримання вимог чинного законодавства в сфері публічних закупівель під час укладення оспорюваної додаткової угоди до договору. Зокрема, відповідач зазначає, що під час укладення додаткової угоди № 2 від 15.09.2020 року існували обставини, настання яких є підставою внесення змін до договору відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, відповідач наголошує, що між Відділом освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та ТОВ «Клаудгруп» було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 57 від 26.08.2020 року, а не 17.08.2020 року, як стверджує прокурор у позовній заяві. Вказані відомості містяться в електронній системі закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-08-03-005071-a.
Дослідивши наявну в матеріалах справи тендерну документацію, суд дійшов висновку, що договір № 57 про закупівлю між Відділом освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" було укладено 26.08.2020 року, а не 17.08.2020 року, як зазначає прокурор у позовній заяві.
З матеріалах справи вбачається, що 26.08.2020 року між Відділом освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клаудгруп» (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 57 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується до 15 вересня 2020 року поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такий товар: Код за ДК 021:2015:30230000-0 - Комп'ютерне обладнання - Комп'ютерне обладнання різне.
Сума договору становить 985 487,28 грн. (п. 3.1. договору).
В п. 4.1. договору визначено, що розрахунки за товар (партію товару) замовник здійснює протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання документів отримання товару.
За умовами п. 5.1. договору строк поставки товару до 15.09.2020 року.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
В свою чергу суд зазначає, що даний договір укладений між сторонами в процедурі публічної закупівлі, а відтак правовідносини між сторонами регулюються також приписами Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару за договором № 57 від 26.08.2020 року до 15.09.2020 року.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 57 від 26.08.2020 року постачальник поставив, а замовник прийняв товар на суму 884 660,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 200 від 15.09.2020 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий замовником без заперечень 15.09.2020 року, що свідчать підписи сторін на видатковій накладній.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю
В подальшому, ТОВ «Клаудгруп» звернулося до Відділу освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області з листом № 0909-01 від 09.09.2020 року з проханням продовжити строк поставки до 15 жовтня 2020 року, у зв'язку із поширенням пандемії COVID-19 та інформацією від заводу виробника товарів EPSON про затримку поставки обладнання EPSON L3150 с WiFi (C11CG86409) та БФП EPSON L3151 с WiFi (БФП C11CG8641).
На переконання суду, лист №_2840_GD від 08.09.2020 року заводу виробника товарів EPSON про затримку поставки обладнання є документальним підтвердженням об'єктивних обставин неможливості поставки товару у повному обсязі у встановлений договором строк - до 15.09.2020 року.
За наслідками розгляду вищевказаного листа, 15.09.2020 року між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 2 до договору № 57 від 26.08.2020 року, якою продовжено строк поставки товару до 15.10.2020 року.
Угода підписана представниками замовника та постачальника та скріплена печатками сторін.
З матеріалів справи слідує, що 05.10.2020 року постачальник поставив, а замовник прийняв товар на суму 100 826,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 233 від 05.10.2020 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий замовником без заперечень 05.10.2020 року, що свідчать підписи сторін на видатковій накладній.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та строків поставки товару за договором № 57 від 26.08.2020 року до суду не надходило, будь-які заперечення щодо неналежного виконання ТОВ «Клаудгруп» умов договору та додаткових угод з боку замовника відсутні.
За наявними у матеріалах справи доказами судом встановлено, що замовником перераховано на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 985 487,28 грн. за отриманий згідно видаткових накладних № 200 від 15.09.2020 року та № 233 від 05.10.2020 року, факт чого підтверджується наданими прокурором платіжними дорученнями.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами договору № 57 від 26.08.2020 року та додаткових угод до нього відповідачем виконані прийняті на себе зобов'язання з поставки товару замовнику у встановлений договором, в редакції додаткової угоди № 2 від 15.09.2020 року, строк до 15.10.2020 року, а останнім, у свою чергу, прийнято товар без будь-яких зауважень та оплачено у повному обсязі.
Більше того, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься лист № 16 від 28.01.2021 року (№ 878-21 від 29.01.2021 року) Відділу освіти Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, в якому останній вказує, що товар поставлено якісний, поставка товару здійснена у відповідності до умов тендеру та у визначений договором строк, претензій відділ немає.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Суд зазначає, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Поряд із цим з огляду на важливість єдності і передбачуваності судової практики як реалізації принципу верховенства права у вирішенні спорів судами суд окремо наголошує, що за умови відсутності правової норми, яка закріплює обов'язковість врахування судами правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, практика їх застосування кореспондується із вимогами чинного законодавства, згідно з яким виключно Верховний Суд може відступити від цих позицій.
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому, зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач (у даному випадку прокурор), звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсними додаткових угод, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
За змістом постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до Постанови № 9 під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами, зокрема, про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
При цьому сторони вправі обирати та погоджувати будь-які умови договору, які необхідні сторонам для належного виконання правочину та не суперечать вимогам чинного законодавства відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Основними принципами здійснення закупівель є: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі").
При розгляді справи не встановлено доказів порушення відповідачем приписів Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, що діяла на час укладання та виконання договору.
За вказаних обставин, аргументи, наведені Керівником Золотоніської окружної прокуратури, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Отже, Керівником Золотоніської окружної прокуратури не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відповідно і ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20 зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано суду більш вірогідних доказів та достатніх обґрунтувань, які послугували б підставою для визнання додаткової угоди № 2 від 15.09.2020 року до договору № 57 від 26.08.2020 року недійсною.
Фактично в силу приписів статті 173 ГПК України вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 19 124,37 грн. є похідною від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди. Таким чином, оскільки судом встановлена відсутність підстав для визнання додаткової угоди недійсною, тому й вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 19 124,37 грн. задоволенню не підлягає.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2021р.
Суддя О.В. Котков