Справа № 523/3814/21
Провадження №2/523/2993/21
"02" червня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
секретар судового засідання - Єпутатова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач обґрунтовує позов тим, що є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому з 2011 року проживає вдвох з дружиною ОСОБА_3 ,
В даному будинку також зареєстрований відповідач по справі, ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, та витягом із домової книги.
Також, позивач зазначає, що відповідач з 2011 року, у будинку не проживає, що підтверджується актом відсутності за місцем реєстрації від 21.01.2021 року, складений сусідами, та завірений Органом самоорганізації населення комітету мікрорайону «Жеваховський» в місті Одесі, речей його там немає, за комунальні послуги не сплачує, участь у поточному ремонті не брав, усі витрати пов'явазані з будинком, сплачує позивач разом з дружино, відповідача останній раз бачив, в жовтні 2020 року, просив знятись його з реєстрації, проте він відмовив, однак відповідач має інше місце проживання, так як 07.10.2020 року, позивач подарував йому інший будинок у місті Одесі.
Крім того, наявність зареєстрованої особи, фактичне перебування якої невідоме, суттєво ускладню позивачу невід'ємне право розпоряджатися своїм майном.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128,131 ЦПК України.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1 , не заперечував щодо заочного розгляду справи.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено:
У судовому засіданні встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстраціє права власності, від 17.11.2018 року, індексний номер 145782006, ОСОБА_1 , належить домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту про не проживання, за місце реєстрації від 21.01.2021 року, завірений Органом самоорганізації населення комітету мікрорайону «Жеваховський» в місті Одесі, сусіди пояснили що ОСОБА_2 не проживає за адресоюАДРЕСА_1 , з 2011 року, проживає за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до договору дарування від 07 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу С.В. Джулай, та зареєстрованим в реєстрі за № 1754, ОСОБА_1 подарував синові ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з Відомостями № Х1-122314-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, виданими ОСОБА_1 , Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.04.2005 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.07.2013 року, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
Оскільки, факт реєстрації відповідача призводить до порушення прав позивача як власника майна, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача порушені, що призвело до правомірного звернення позивача до суду за захистом.
Оскільки, факт реєстрації відповідача призводить до порушення прав позивача як власника майна, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача порушені, що призвело до правомірного звернення позивача до суду за захистом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 64 Житлового кодексу УРСР - члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з ст. 71 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Частина 1 ст. 51 Конституції України наголошує - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї Інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Через наявність реєстрації осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі, але фактично тривалий час в ній не проживають, позивач вимушений сплачувати більші платежі за комунальні послуги, з розрахунку на всіх осіб зареєстрованих за адресою; відповідачі, в свою чергу, комунальні послуги не сплачують, бо у квартирі фактично не проживають.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на визначений строк, тощо).
Відповідно до абзацу 10 ст. З Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності, на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суду м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 07.06.2021 року.
Суддя