Справа № 523/3484/21
Провадження №2/523/2941/21
"29" червня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.,
за участю секретаря - Кащавцевої А.В.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача - Юридичний департамент Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного збудованого об'єкту,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Одеська міська рада (далі ОМР) звернулась до суду з позовними вимогами, в яких просить:
скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.08.2019 року № 48111383, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101);
скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 22.08.2019 року № 48349227, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на групу нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101);
визнати недійсним договір дарування Ѕ частини групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.09.2019 року № 522, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною;
визнати недійсним договір дарування Ѕ частини групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.09.2019 року № 523, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною;
скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2019 року № 48784399, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101);
скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2019 року № 48784832, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,47 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101);
зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта загальною площею 6,4 кв.м. (відповідно до Реєстру) за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що ОМР стало відомо про порушується право власності територіальної громади на земельну ділянку у зв'язку із самочинним будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , із подальшою незаконною реєстрацією права власності на нього. Так, на підставі довідки від 29.07.2019 року № 5970119 та технічного паспорту від 29.07.2019 року, виготовленого ТОВ «АБТІ», за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на господарську будівлю за спірною адресою, про що було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 06.08.2019р.
22.08.2019 року на підставі висновку від 12.08.2019р., виданого ТОВ «АБТІ» та технічного паспорту від 12.08.2019р., державним реєстратором прийнято рішення про внесення змін розділу від 22.08.2019 року, яким видалено технічний паспорт від 29.07.2019 року та довідку від 29.07.2019 року № 5970119, а також внесено зміни об'єкту нерухомого майна, а саме: - «господарську будівлю, об'єкт житлової нерухомості Ні» змінено на «групу нежитлових приміщень № 1, об'єкт житлової нерухомості ОСОБА_4 ». На думку позивача ОСОБА_2 було легалізовано спірний самочинно збудований об'єкт та змінено його функціональне призначення на підставі документів, які не є правовстановлюючими. В наступному, за договорами дарування від 20.09.2019р. ОСОБА_2 подарувала по Ѕ частині спірний самочинно збудований об'єкт загальною площею 6,4 кв.м. своєму синові ОСОБА_3
Одеська міська рада вважає, що наявність такої реєстрації речових прав на самочинно збудований об'єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розташована ця споруда, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не надходило відзиву та/або пояснень на позовні вимоги.
Юридичний департамент Одеської міської ради письмові пояснення по справі не надавав.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19.03.2021р. було відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2021р. за клопотанням представника ОМР були забезпечені позовні вимоги та накладений арешт на спірний об'єкт нерухомості.
Ухвалою суду від 21.04.2021р. за клопотанням представника ОМР з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради була витребувана копія реєстраційної справи по спірного об'єкту нерухомості, яка надійшла до суду 13.05.2021р.
Ухвалою суду від 20.05.2021р. підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи за участі сторін.
ІІІ. Позиції сторін.
Представники ОМР позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник юридичного департаменту Одеської міської ради направив до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
За згодою представника позивача, за відсутності відзиву на позовну заяву, в зв'язку з неповажною неявкою у судове засіданні відповідачів, розгляд справи проведений в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, встановив таке.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2020 року № 236196487 (далі - Реєстр) на підставі довідки від 29.07.2019 року № 5970119 та технічного паспорту від 29.07.2019 року, виготовленого ТОВ «АБТІ», за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.08.2019 року № 48111383 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101).
22.08.2019 року на підставі висновку від 12.08.2019 року № 6910119, виданого ТОВ «АБТІ», та технічного паспорту від 12.08.2019 року серія та номер: б/н державним реєстратором прийнято рішення про внесення змін розділу від 22.08.2019 року № 48349227, яким видалено технічний паспорт від 29.07.2019 року та довідку від 29.07.2019 року № 5970119, а також внесено зміни об'єкту нерухомого майна, а саме: - «господарську будівлю, об'єкт житлової нерухомості Ні» змінено на «групу нежитлових приміщень № 1, об'єкт житлової нерухомості Ні».
В наступному ОСОБА_2 подарувала по Ѕ частині спірний самочинно збудований об'єкт загальною площею 6,4 кв.м. ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченими договори дарування від 20.09.2019 року, за реєстровими номерами 522 та 523.
Відповідно до Реєстру на підставі договору дарування від 20.09.2019 року № 522 за ОСОБА_3 зареєстрована Ѕ частина групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (рішення державного реєстратора від 20.09.2019 року № 48784399 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101).
Також з Реєстру вбачається, що на підставі договору дарування від 20.09.2019 року № 523 за ОСОБА_3 зареєстрована інша Ѕ частина групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (рішення державного реєстратора від 20.09.2019 року № 48784832 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101).
Отже, на теперішній час спірний збудований об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101) в цілому належить ОСОБА_3
Одеська міська рада вважає, що наявність такої реєстрації речових прав на самочинно збудований об'єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розташована ця споруда, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Земельним кодексом України (ЗК України), зокрема ст.80 згідно якої суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За змістом ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.
З аналізу положень наведених норм законодавства вбачається, що, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 15.10.2020 року № 01-19/2259, за результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розташована нежила споруда. Інформація стосовно передачі у власність або користування земельної ділянки за вищевказаною адресою відсутня.
З листа Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 22.10.2020 року № 917/112-20, убачається, що згідно з Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та договорів оренди станом на 31.12.2012 року у Відділі відсутня інформація щодо реєстрації права власності (користування) зокрема на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва за вказаною адресою не надавалась.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із вимогами ст. 3 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «№ 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок).
Згідно з п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України № 1952-IV та цим Порядком. Відповідно до приписів ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як було встановлено судом та зазначено вище у даному рішенні право власності на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. виникло у ОСОБА_2 на підставі довідки від 29.07.2019 року № 5970119 та технічного паспорту від 29.07.2019 року, виготовленого ТОВ «АБТІ».
Так у довідці зазначено, «що господарська споруда за адресою: АДРЕСА_1 , складається з літ. «А» - господарська споруда загальною площею 6,4 кв.м.
У зв'язку із тим, що літ. «А» - господарська споруда загальною площею 6,4 кв.м. побудована до 05.08.1992 року, відповідно до законодавства України не потребує прийняття в експлуатацію».
Відповідно до п. 2, 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов'язковим внесенням відомостей про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).
Отже, довідка про проведення технічної інвентаризації є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації, яка є підставою для складання технічного паспорту, який не є правовстановлюючим документом, а отже вона не могла стати самостійною підставою реєстрації права власності на об'єкт вперше.
Технічний паспорт - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту.
Будь-які належні докази, які б підтверджували, що спірний об'єкт нерухомості було побудовано до 05.08.1992 року, матеріали справи не містять.
Таким чином, довідка від 29.07.2019 року № 5970119 видана ТОВ «АБТІ» та технічний паспорт від 29.07.2019 року, виготовленого ТОВ «АБТІ», не є правовстановлюючими документами та не можуть породжувати будь-які юридичні наслідки, у тому числі бути підставою реєстрації права власності на об'єкт нерухомості вперше.
Отже, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право власності на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. проведеного за ОСОБА_2 підлягає скасуванню, як таке, що порушує права та охоронювані законом інтереси територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на який цей об'єкт знаходиться, та таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності необхідних на те документів.
Як було встановлено судом на підставі висновку від 12.08.2019 року серія та номер: 6910119 та технічного паспорту від 12.08.2019 року серія та номер: б/н, рішенням державного реєстратора від 22.08.2019 року № 48349227 були внесені зміни до розділу, а саме: «господарську будівлю, об'єкт житлової нерухомості: Ні» змінено на «групу нежитлових приміщень № 1, об'єкт житлової нерухомості: Ні».
З тих підстав, що такий висновок містить недостовірну інформацію, так як єдиним можливим способом зміни функціонального призначення об'єкту є проведення реконструкції, тобто виключно декларація про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція господарської будівлі під нежитлове приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за вказаною адресою», яка суду не надана, позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора від 22.08.2019 року № 48349227 є також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно ч. 1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
За приписами ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Оскільки ОСОБА_2 не набувала в установленому законом порядку права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, то, відповідно, не мала права відчужувати, передавати його будь-яким третім особам, у тому числі ОСОБА_3 .
Зважаючи на викладене, враховуючи, що договори дарування від 20.09.2019 року № 522 та №523 були укладені не власником спірного об'єкту нерухомості, то такі, у відповідність до ч.3 ст.215 ЦК України повинні бути визнані недійсними, як такі, що не відповідають вимогам закону.
Визнання недійсними договорів дарування, в силу приписів ст. 26 Закону України № 1952-IV є підставою для скасування рішень державного реєстратора від 20.09.2019 року № 48784399 та № 48784832.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Крім того, згідно зі ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За відомостями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 07.10.2020 року № 01-8/568вх, які не спростовані відповідачами, в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання відмову у видачі скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
За повідомленням КП «БТІ» ОМР від 26.10.2020 року № 4269-02/220, станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 в комунальному підприємстві право власності на нерухоме майно у м. Одесі не зареєстровано.
Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 21.09.2020 року № 01-11/4239 повідомив, що містобудівні умови та обмеження на об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
Відповідно до положень абз. 2 ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Враховуючи те, що за змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту (правова позиція Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-286 цс 15).
Встановлені судом обставини, які підтверджуються представленими з боку позивача доказами, дають підстави стверджувати , що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним, унеможливлює здійснення територіальною громадою м. Одеси правомочностей власника щодо земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості що, в свою чергу, є підставою для звільнення земельної ділянки шляхом знесення такого об'єкту.
Зважаючи на викладене, суд дійшов про доведеність пред'явлених позовних вимог ОМР, внаслідок чого позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
VІ. Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задавленим позовним вимогам суд стягує з відповідачів в рівних частках на користь позивача сплачені судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 17025,00грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279,280-282 ЦПК України,
Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача - Юридичний департамент Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного збудованого об'єкту задовольнити у позовному обсязі.
Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.08.2019 року № 48111383, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101).
Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 22.08.2019 року № 48349227, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на групу нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101). Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.09.2019 року, реєстровий № 522, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною.
Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини групи нежитлових приміщень № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.09.2019 року, реєстровий № 523, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною.
Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2019 року № 48784399, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101). Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2019 року № 48784832, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,47 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1887988751101).
Зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта загальною площею 6,4 кв.м. (відповідно до Реєстру) за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 17025,00 грн.
Відомості щодо сторін по справі:
Позивач - Одеська міська рада, місце розташування: м. Одеса Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691;
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 29 червня 2021р.
Суддя