Справа № 554/1924/20 Номер провадження 22-ц/814/575/21Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
30 червня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Абрамова П.С., Бондаревської С.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Рекотова Т.А.
відповідач ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Борсук В.В.
третя особа ОСОБА_2
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борсук Віктора Валерійовича
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2020 року, ухвалене суддею Гальонкіною Ю.С., повний текст рішення складено - 21 грудня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Подільський (Ленінський) відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , про визнання усиновлення недійсним, анулювання запису про матір в актовому записі про народження дитини, поновлення запису про матір, -
04 березня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Подільський (Ленінський) відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, в якому просила визнати усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було проведено на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року, усиновлювачем за яким є ОСОБА_1 , недійсним; анулювати запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, вчиненому Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції; поновити запис про матір ОСОБА_3 як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, зроблений Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.06.2017 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.09.2017 р., ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_6 . Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 р. вище вказані судові рішення скасовані та ухвалено нове рішення, яким у позовіОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовлено. Рішенням Октябрського районного суду від 18.12.2017 р. оголошено ОСОБА_1 усиновлювачем її доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки на момент ухвалення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.12.2017 р. про усиновлення дитини, ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав, тому її згода не була потрібна, але згодом рішення суду про позбавлення її батьківських прав було скасоване, а тому її батьківські права поновлено з часу їх позбавлення, зі скасуванням рішення суду про позбавлення батьківських прав втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, а саме усиновлення дитини. Зазначені обставини виключають можливість усиновлення дитини відповідачем, оскільки позивач не позбавлена батьківських прав відносно доньки та своєї згоди на усиновлення вона не давала. Крім того, виходячи зі змісту рішення суду від 18.12.2017 р. про усиновлення, у порушення вимог ст. 218 СК України суд не отримував згоди дитини на усиновлення, дитина не була проінформована про правові наслідки усиновлення. На момент прийняття рішення про усиновлення дитині було 10,5 років і вона чітко усвідомлювала, що її матір'ю є ОСОБА_3 , а тому вважати відповідача матір'ю жодним чином не могла. Оскільки усиновлення неповнолітньої ОСОБА_4 проведено без її згоди та без згоди її матері ОСОБА_3 , то воно повинно бути визнано судом недійсним.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (т.1 а.с. 85)
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2020 року до участі у справі залучено орган опіки і піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.1 а.с. 174-175).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було проведено на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року, усиновлювачем за яким є ОСОБА_1 , недійсним.
Анульовано запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, вчиненому Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції.
Поновлено запис про матір ОСОБА_3 як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, зроблений Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,було проведене без згоди дитини та без згоди її матері ОСОБА_3 , а тому підлягає визнанню судом недійсним.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 840,80 грн. судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, та 14 200 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 09.12.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борсук В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення суд першої інстанції не дав оцінку та не дослідив жодного із поданих відповідачем доказів, не прийняв до уваги жодного доводу сторони відповідача, рішення грунтується виключно на доказах та на доводах, які подані стороною позивача. Відповідач брала участь у судових засіданнях, проте, суд безпідставно вказав у рішенні про те, що вона у судове засідання не з'явилася. Як Конвенції, як міжнародні правові акти, які мають вищу юридичну силу порівняно із нормами національного законодавства, так і норми права спеціального національного законодавства встановлюють пріоритетність та вищу цінність прав та інтересів дитини по відношенню до прав та інтересів батьків. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції проігнорував норми міжнародного та національного законодавства та при вирішенні спору пріоритетним визначив не права та інтереси дитини, як цього вимагає законодавство, а права позивача ОСОБА_3 над правами відповідача ОСОБА_1 . Суд не дав оцінку обставинам, про які повідомляла сторона відповідача, та доказам на підтвердження цих обставин. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 визнана Швейцарським судом винною у вчиненні злочинів - за підробку документів та викрадення неповнолітньої дитини, у 2012 р. вона з використанням підроблених документів незаконно без згоди батька ОСОБА_2 вивезла до Швейцарії малолітню доньку, добровільну дитину в Україну не повернула, була порушена міжнародна процедура та дитину повернули в Україну примусово, до цього часу позивач жодного разу не приїздила до доньки, не займалася її вихованням, не утримувала. З часу повернення дитини в Україну її вихованням майже одразу займалася відповідач, що підтверджується наданими доказами. Дитина ставиться до відповідача як до своєї рідної матері. Між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_7 склалася міцна, любляча сім'я і на той час ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав та було прийняте рішення про здійснення усиновлення дитини відповідачем, рішення приймалося спільно та обговорювалося з дитиною, яка про це знала та погодилася на усиновлення. Крім цього, перед зверненням до суду із заявою про усиновлення, законодавством передбачено отримання висновку служби у справах дітей щодо доцільності усиновлення. У межах підготовки висновку служба у справах дітей проводила бесіду із батьком дитини, з усиновлювачем та із самою дитиною, були перевірені усі необхідні документи для усиновлення дитини та був виданий висновок щодо доцільності проведення усиновлення та відповідності його інтересам дитини. Дитина знала про це та погоджувалася на усиновлення. До суду першої інстанції було подано клопотання щодо з'ясування думки дитини стосовно можливості скасування усиновлення, але суд у його задоволенні відмовив. При вирішенні спору суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень оскільки дав правову оцінку рішенню суду від 18.12.2017 р., оскільки цим наділений суд апеляційної інстанції. Вказане рішення суду є чинним, ніким не оспорено, а тому є обов'язковим до виконання на всій території України. Вказане рішення забезпечує найкращі інтереси дитини та реалізує право дитини на виховання у сім'ї. Висновок суду першої інстанції про те, що не було отримано згоди дитини на усиновлення грунтується виключно на припущеннях сторони позивача та не підтверджено доказами по справі. При вирішенні спору не підлягає застосуванню ч. 1 ст. 236 СК України, оскільки малолітня дитина надала свою згоду на усиновлення. Також не можливо погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивача було поновлено в батьківських правах з часу їх позбавлення, що виключає можливість усиновлення дитини, т.я. позивача не позбавлена батьківських прав відносно дитини та згоди на усиновлення вона не давали, виходячи з того, що суд у рішенні вказав, що позивач була позбавлена батьківських прав, а тому її згода на усиновлення не була потрібна, також за змістом ч. 2 ст. 219 СК України, виходячи з аналогії закону, наявність в особи батьківських прав по відношенню до дитини не виключає можливість усиновлення дитини та не створює будь-яких правових колізій, оскільки усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони не проживають з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її. Також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батьківські права ОСОБА_3 є природними та мають пріоритет над правами відповідача ОСОБА_1 відносно дитини, вказує, що такий висновок суду не грунтується на законі, оскільки відсутні будь-які норми права, які б встановлювали пріоритетність прав біологічної матері на правами усиновлювача, ОСОБА_8 набула батьківських прав не на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , а на підставі рішення суду про усиновлення, яке є до цього часу чинним та обов'язковим до виконання. Також не грунтується на правових нормах висновок суду першої інстанції про те, що зі скасуванням рішення суду про позбавлення батьківських прав, втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, а саме усиновлення дитини без згоди матері. З моменту повернення дитини в Україну з 2013 року ОСОБА_3 не здійснювала свої батьківські права та не виконувала обов'язки по відношенню до доньки. ОСОБА_3 переховується від кримінального провадження, яке відкрите в Україні, і не має наміру повертатися в Україну ще декілька років, оскільки намагається уникнути правосуддя, тому у разі скасування усиновлення позивач не буде виконувати батьківські обов'язки по відношенню до дитини. На даний час дитини називає відповідача мамою, усі знають ОСОБА_9 як маму ОСОБА_6 , скасування усиновлення буде для дитини черговою психологічною травмою, їй доведеться змінити власне самоусвідомлення та корегувати усталені зовнішні зв'язки щодо інформації щодо мами як у школі, так і в гуртках, які вона відвідує, скасування усиновлення буде суперечити інтересам дитини та буде несправедливим по відношенню до відповідача, яка стала матір'ю для дитини. Оцінюючи докази, суд першої інстанції, суд першої інстанції взяв до уваги висновок органу опіки та піклування , згідно якого інтереси дитини не будуть порушені, проте, цей висновок не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки з нього вбачається, що не було вжито заходів для встановлення обставин, а саме не поспілкувався з батьками дитини та позивачем, не з'ясував, у який спосіб позивач має намір реалізувати свої права та обов'язки, не виклав думку дитини щодо цього спору, у супереч ст. 3 Конвенції про права дитини орган опіки та піклування не встановив, чи забезпечить скасування усиновлення якнайкращі інтереси дитини. У 2017 р. цим же органом був наданий висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Також зазначає, що суд першої інстанції не мав права задовольняти вимогу щодо поновлення запису про матір, при цьому змінивши в актовому записі про народження дитини її прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , оскільки чинним законодавством це не передбачено.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Рекотова Т.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року не оскаржене.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_7 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2010 року шлюб між ними розірвано.
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року, позов задоволено та позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 оскаржила вказані судові рішення до суду касаційної інстанції, що свідчить про те, що рідна мати дитини була незгодна з позбавленням її батьківських прав та згоди на усиновлення не надавала.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її доньки - відмовлено (т.1 а.с. 7-11).
У період чинності судових рішень про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 , а самеу грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про її усиновлення.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року заяву задоволено та оголошено громадянку України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновлювачем неповнолітньої громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 197 від 30 травня 2007 року, зроблений Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції), вказавши матір'ю дитини громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, на момент ухвалення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року про усиновлення дитини, позивач ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав, а тому її згода на усиновлення не була потрібна.
Проте, у подальшому судові рішення про позбавлення батьківських прав були скасовані судом касаційної інстанції і її батьківські права поновлено з часу їх позбавлення.
Зазначені обставини виключають можливість усиновлення дитини відповідачем ОСОБА_1 , оскільки позивач не позбавлена батьківських прав відносно доньки та своєї згоди на усиновлення не надавала.
Батьківські права ОСОБА_3 - рідної (біологічної) матері дитини є природніми та мають пріоритет над правами відповідача ОСОБА_1 відносно дитини, яких відповідач набула на підставі рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , яке згодом було скасоване, а зі скасуванням рішення суду про позбавлення батьківських прав, втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, а саме усиновлення дитини без її згоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2018 року (справа № 328/2612/17-ц).
Разом з цим, з урахуванням вищенаведених судом першої інстанції підстав для визнання усиновлення недійсним, суд також виходив з наступного.
Зі змісту рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року про усиновлення дитини вбачається, що судом у порушення вимог ст. 218 СК України при розгляді справи не було отримано згоди дитини на усиновлення, вона не була поінформована про правові наслідки усиновлення, тоді як на момент ухвалення рішення про усиновлення ОСОБА_6 було 10,5 років і вона чітко усвідомлювала, хто є її рідною матір'ю, а тому вважати відповідача матір'ю жодним чином не могла. Проте, суд не врахував цих обставин та, ухвалюючи рішення про усиновлення, не з'ясував думку дитини, яка ураховуючи свій вік, усвідомлювала факт усиновлення і не могла вважати матір'ю іншу жінку.
При цьому, судом першої інстанції враховавано висновок, наданий органом опіки і піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на запит суду щодо визнання усиновлення недійсним (а.с. 228), у якому органом опіки і піклування вказано про те, що ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав та не надавала своєї нотаріально засвідченої згоди на усиновлення, при визнанні усиновлення недійсним інтереси дитини порушені не будуть, у дитини з'явиться можливість поновити зв'язок з рідною матір'ю, який було втрачено не з її вини.
Доводи представника відповідача на ті обставини, що недоцільно визнавати усиновлення недійсним, оскільки це суперечитиме інтересам дитини та завдасть їй моральних страждань, є безпідставними, оскільки чинність проведеного усиновлення за встановлених судом обставин є безумовною і категоричною підставою для визнання його недійсним на підставі вимог закону, а права та якнайкращі інтереси дитини навпаки будуть дотримані з урахуванням поновлення відносин з її рідною матір'ю.
Окрім того, при вирішенні питання про визнання усиновлення недійсним не встановлюються ті обставини, чи суперечитиме визнання усиновлення недійсним інтересам дитини, які стосунки склалися між дитиною та усиновлювачем, оскільки предметом даного позову є визнання усиновлення недійсним на підставі ч. 1 ст. 236 СК України, тобто у зв'язку із його проведенням без згоди матері дитини.
Інші доводи представника відповідача та третьої особи щодо поведінки позивача ОСОБА_3 , її рівня життя, того, що стосовно неї порушено кримінальну справу тощо є безпідставними та не спростовують висновків суду про наявність підстав для визнання усиновлення недійсним, оскільки такі обставини не є предметом спору та не мають жодного відношення до обставин, які повинен встановити суд при вирішенні даного спору.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання усиновлення недійсним та анулювання в актовому записі про народження дитини запису про відповідача, як про матір, та не погоджується з рішенням суду в частині задоволення вимоги про поновлення запису про матір ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Предметом даного спору є визнання усиновлення дитини недійсним, анулювання запису про усиновлювача в актовому записі про народження дитини, поновлення запису про матір в актовому записі про народження дитини.
Згідно ч. 1 ст. 236 СК України усиновленнявизнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитинита батьків, якщо така згода була необхідною.
Згідно п.4 ч.1 ст. 219 СК України усиновленнядитини провадиться без згоди батьків, якщо вони позбавлені батьківських правщодо дитини, яка усиновлюється.
Згідно ст. 218 СК України, яка передбачає згоду дитини на усиновлення , для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Згідно ч. 1-3,5 ст. 237 СК України усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичівта усиновленої дитини. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням. У разі визнання усиновлення недійсним дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм. У разі визнання усиновлення недійсним щодо дитини, яка досягла чотирнадцяти років, місце її подальшого проживання визначається за її згодою. У разі визнання усиновлення недійснимвідновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.
Виходячи з вище наведених норм СК України, законодавець передбачив, що усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитинита батьків, якщо така згода була необхідною, крім цього законодавець передбачив, що усиновленнядитини провадиться без згоди батьків, якщо вони позбавлені батьківських правщодо дитини, яка усиновлюється, та передбачив наслідки визнання усиновлення недійсним.
Як правильно встановив суд першої інстанції, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року, позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_6 .
Отже, на час ухвалення рішення Октябрським районним судом м. Полтави від 18 грудня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 усиновлювачем неповнолітньої громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення змін до актового запису про її народження, ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав, а тому її згода на усиновлення не була потрібна у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 219 СК України.
Згідно 3 ст. 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що згода ОСОБА_3 на час ухвалення рішення суду від 18 грудня 2017 року не була потрібна, оскільки остання позбавлена батьківських правщодо дитини, яка усиновлюється.
Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов, взяв до уваги обставини, які виникли у зв'язку зі скасуванням рішення суду, яким було позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав, а саме, постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року - скасовані та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її доньки - відмовлено (т.1 а.с. 7-11), тобто, на даний час батьківські права ОСОБА_3 відновлені, але наявність усиновлення дитини відповідачем ОСОБА_1 перешкоджає матері ОСОБА_3 здійснювати батьківські права відносно дитини, іншого способу їх відновлення, як визнання усиновлення недійсним, не існує.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору, суд першої інстанції правильно застосував правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 328/2612/17-ц.
Щодо наявності чи відсутності згоди дитини на час ухвалення рішення суду про усиновлення, то суд першої інстанції в цій частині виходив з того, що усиновлення дитини було проведено без її згоди.
З висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 11.12.2017 р. за №С02.8-16/220 вбачається, що згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22.06.2017 р. №554/1796/16-ц мати дитини ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав. Згідно цього висновку служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради визнала, що гр. ОСОБА_1 може бути усиновлювачем дитини, усиновлення є доцільним та відповідає інтересам дитини (т.1 а.с. 237-238).
Проте, даний висновок не містить посилання на те, чи була згода дитини на усиновлення на час його прийняття.
У суді апеляційної інстанції за клопотанням сторони відповідача 17.05.2021 р. була допитана неповнолітня ОСОБА_4 в якості свідка у порядку ст. 232 ЦПК України у присутності представника органу опіки та піклування: служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтави ради Сироватки О.В. та спеціаліста - практичного сімейного психолога ОСОБА_10 .
Допитаний свідок ОСОБА_4 апеляційному суду показала, що їй відомо про те, що вона усиновлена ОСОБА_1 , вона знала про усиновлення і була згодна на усиновлення, вона називає ОСОБА_11 мамою, вона навчається у 8-у класі ліцею №1 у хіміко-біологічному класі, їй комфортно у цій сім'ї, з біологічною мамою періодично спілкується по телефону.
У своїх поясненнях суду апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування: служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтави ради Сироватка О.В. пояснила, що з дитиною, батьком дитини та усиновлювачем ОСОБА_1 представниками органу опіки та піклування проводилися бесіди з приводу усиновлення, тому вважає, що дитина знала про усиновлення.
Таким чином, вбачається, що на час усиновлення малолітня ОСОБА_4 була проінформована про своє усиновлення ОСОБА_1 та була згодна на усиновлення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при вирішенні заявлених вимоги про поновлення запису про матір в актовому записі про народження дитини, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 241 СК України, яка передбачає порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення, зокрема після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини; орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Згідно п. 2.16.3. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 р. № 55/18793, на підставі рішення суду про скасування або визнання усиновлення недійсним уносяться виправлення в актовий запис про народження усиновленої дитини та поновлюються відомості, записані до усиновлення, про що має бути зазначено в рішенні суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про поновлення запису про матір ОСОБА_3 як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, зробленому Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , пов'язана зі зміною прізвища позивача у зв'язку з укладенням шлюбу 24.12.2011 р. з ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с. 15), а це не передбачено «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», оскільки вносяться виправлення в актовий запис про народження усиновленої дитини та поновлюються відомості, записані до усиновлення, а у даному випадку зміна прізвища позивача відбулася після усиновлення дитини у зв'язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_12 .
Отже, вимога про поновлення запису про матір ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року вирішено питання розподілу понесених судових витрат по справі. Додаткове рішення суду є похідним від основного рішення суду, тому також підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував норми міжнародного та національного законодавства та при вирішенні спору пріоритетним визначив не права та інтереси дитини, як цього вимагає законодавство, а права позивача ОСОБА_3 над правами відповідача ОСОБА_1 , то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку предметом спору є не інтереси дитини, а є права біологічної матері дитини, яка відновлена у батьківських правах, і не існує іншого законодавчо визначеного способу відновлення їх повністю, ніж визнання усиновлення недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про те, що батьківські права ОСОБА_3 є природними та мають пріоритет над правами відповідача ОСОБА_1 відносно дитини, не грунтується на законі, оскільки відсутні будь-які норми права, які б встановлювали пріоритетність прав біологічної матері на правами усиновлювача, що ОСОБА_8 набула батьківських прав не на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , а на підставі рішення суду про усиновлення, яке є до цього часу чинним та обов'язковим до виконання, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки зі скасуванням судових рішень про позбавлення позивача батьківських прав, батьківські права ОСОБА_3 відносно дитини є відновленими з часу позбавлення її цих прав. Законодавець не передбачив інших підстав для визнання усиновлення недійсним, крім підстав, у вище вказаних спеціальних нормах СК України.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією (т.1 а.с. 1), згідно розрахунку та опису наданих адвокатських послуг та відповідних квитанцій позивачем сплачено адвокату за надання правничої допомоги 14 200 грн. (т.2 а.с. 86-90), а всього 15 040,80 грн. (2/3 частини вимог - 10 027,20 грн.), при подачі апеляційної скарги відповідач сплатила 1260 грн. судового збору (т.2 а.с. 115), а (1/3 частина - 420 грн.) У разі задоволення 2-х позовних вимог, що складає 2/3 частин від заявлених вимог, шляхом взаємозаліку понесених сторонами судових витрат, підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 9 607,20 грн. (10027,20 грн. - 420,00 грн.) з відповідача на користь позивача.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борсук Віктора Валерійовича - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2020 року в частиніпоновлення запису про матір ОСОБА_3 як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, зроблений Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_3 та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині вимог.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Подільський (Ленінський) відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , про поновлення запису про матір ОСОБА_3 як матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовому записі про народження № 197 від 30 травня 2007 року, зробленого Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_3 - відмовити.
Внести виправлення в актовий запис № 197 від 30 травня 2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, поновивши відомості, записані до усиновлення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9 607,20 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2021 року.
СУДДІ: А. І. Дорош П. С. Абрамов С. М. Бондаревська