Справа № 635/896/21
Провадження №2/635/1891/2021
29 червня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.,
секретар - Євсюков О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору на виконання робіт від 25.11.2019 та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила розірвати договір на виконання робіт від 25.11.2019, укладений між нею та ОСОБА_3 , стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 82300 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., неустойку у зв'язку з невиконанням роботи у розмірі 2469 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що в середині червня 2019 року між нею та ОСОБА_3 була досягнута усна домовленість щодо виготовлення, доставки та монтажу між поверхневих сходів, гараж-літня кухня, гараж-коридор, тренажерна-горище, сходини до комори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, вони досягли згоди про виготовлення та монтаж дерев'яних елементів каміну. Згідно домовленості, для закупівлі ясеня та виготовлення дерев'яних конструкцій, нею було сплачено ОСОБА_3 авансову суму у розмірі 76900,00 грн. Термін виконання робіт переносились з листопада 2018 року на 20 січня 2019 року. Як на підставу неможливості виконання робіт відповідач посилався на весняно-польові роботи у своєму господарстві. Згідно умов договору на виконання робіт, який був складений 25 листопада 2019 року між нею та ОСОБА_3 , термін виконання робіт було продовжено та відповідач зобов'язався виконати такі роботи: п.1.1.1 виготовлення, доставка та монтаж між поверхневих сходів гараж-літня кухня, гараж-коридор, тренажерна-горище, сходи до комори на об'єкті; п.1.1.2 виготовлення сходин з ясеня, за домовленою конструкцією, оброблення під колір за домовленістю із замовником, покриття сходин лаком; п.1.1.3 виготовлення дерев'яних (матеріал ясень) елементів камину та їх монтаж;, п.1.1.4 оздоблення приміщень об'єкта. Термін здачі виконаних робіт за цим договором складав до 25 січня 2020 року. Починаючи з 25.01.2020 по 16.03.2020 позивач, як замовник, у телефонному режимі наполягала, щоб відповідач розпочав роботи або розірвав договір та повернув авансові кошти, передавала свої вимоги через дружину виконавця, сина та односельчан, однак контакти обірвані 16.03.2020 року. 01.04.2020 року нею було направлено претензію відповідачу щодо повернення грошових коштів, однак відповідач умови договору не виконав. Пізніше, відповідно до розписки наданої ОСОБА_3 13.09.2020 року, останній пообіцяв розпочати роботи не пізніше 28.09.2020, при цьому загальна авансова сума збільшилась до 82300,00 грн., доплата надавалась позивачкою відповідачу додатково для уточнення розмірів елементів конструкції. В термін, визначений у розписці 15.10.2020 ОСОБА_3 роботи не виконав, кошти не повернув, чим завдав їй матеріальні збитки у розмірі 82300,00 грн., які вона просить суд стягнути на її користь з відповідача, а також 2469,00 грн. неустойку зв'язку з невиконанням відповідачем роботи. Крім того, позивач вважає, що діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що на теперішній час у неї склався тяжкий матеріальний стан, вона не може розпоряджатися своїми грошовими коштами та вимушена займати кошти у своїх знайомих, що негативно впливає на стан її здоров'я. Через такий фінансовий стан погіршилися її стосунки із чоловіком, вона постійно знаходиться у пригніченому психологічному стані, через відсутність сходів не може користуватися приміщеннями, а звернення до суду призводить до втрати її особистого часу і коштів на оплату юристів. Завдану моральну шкоду вона оцінює в 10000,00 грн.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 32755695, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
25 листопада 2019 року між ОСОБА_1 (далі - Замовник) та ОСОБА_3 (далі- Виконавець) укладено Договір на виконання робіт, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору на об'єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Об'єкт), такі роботи: п.1.1.1 Виготовлення, доставка та монтаж між поверхневих сходів гараж-літня кухня, гараж-коридор, тренажерна-горище, сходи до комори на Об'єкті; п.1.1.2 Виготовлення сходин з ясеня, за домовленою конструкцією, оброблення під колір за домовленістю із замовником, покриття сходин лаком;, п.1.1.3 Виготовлення дерев'яних (матеріал- ясень) елементів каміну та їх монтаж; п.1.1.4 Оздоблення приміщень Об'єкта.
Відповідно до п.1.2 Договору за результатами виконаних робіт за даним Договором Сторони підписують акт прийому-передачі виконаних робіт. Термін здачі виконаних робіт за цим Договором до 25 січня 2020 року (п.1.4 Договору).
У пункті 2.4 Договору визначено, що загальна авансова сума, яка була сплачена Замовником Виконавцю за виконання робіт за цим Договором становить 76900,00 грн.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту повідомлення Замовника про готовність роботи до приймання.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Виконавець і Замовник несуть матеріальну відповідальність згідно з діючим законодавством. У випадку припинення робіт або недосягнення показників, які передбачені діючим договором з вини Виконавця, або невиконання або неналежне виконання робіт Замовник може розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення всіх раніше сплачених коштів за цим Договором (п.4.1, 4.2 Договору).
Відповідно до розписки ОСОБА_3 від 25.11.2019 року він одержав від ОСОБА_4 кошти в сумі 2300,00 доларів США, 2000,00 грн., 10500,00 грн., для закупівлі, виготовлення та доставки до м.Харкова конструкції між поверхневих сходів, дерев'яних елементів каміну, технічних сходів всередині будинку. Остання сума в 10500,00 грн. передається в рахунок виконання робіт, які він зобов'язується розпочати згідно Договору від 25.11.2019 р. з 25.01.2020 року.
На адресу відповідача 01 квітня 2020 року позивачем було направлено претензію №1 щодо повернення коштів у розмірі 76900 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором від 25.11.2019 року у тридцятиденний строк з моменту отримання даної претензії.
10.05.2020 року ОСОБА_3 надав позивачу відповідь на претензію від 01.04.2020 року, в якій гарантував розпочати роботи на об'єкті у відповідності до умов Договору на виконання робіт від 25.11.2019 року в термін до 15 червня 2020 року і завершити виконання робіт в повному обсязі з належною якістю до 15 липня 2020 року.
13.09.2020 року ОСОБА_3 була надана розписка, в якій він зобов'язувався розпочати роботи згідно з Договором на виконання робіт від 25.11.2019 року не пізніше 28.09.2020 року. При цьому загальна авансова сума, яка була сплачена Замовником за виконання робіт збільшилася до 82300,00 грн. У разі невиконання умов Договору або неповернення коштів в сумі 82300,00 грн. в термін 15 жовтня 2020 року або виникнення форс-мажорних обставин чи будь-яких інших його зобов'язання він перекладає на свого сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 525 - 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Забороняється одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду.
Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Аналіз положень частини п'ятої статті 653 ЦК України свідчить, що тільки при розірвання договору у зв'язку з істотним його порушенням однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір на виконання робіт від 25.11.2019, укладений між нею та ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 82300, 00 грн. та неустойку у зв'язку з невиконанням зобов'язання у розмірі 2469,00 грн.
При цьому судами було встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що позивач виконала свої зобов'язання за Договором, здійснивши оплату в загальному розмірі 76900,00 грн, яка в подальшому була збільшена до 82300,00 грн.
Однак відповідач у порушення умов укладеного договору після отримання грошових коштів свої зобов'язання щодо виконання обсягу робіт, визначених договором, не виконав.
Таким чином, судом встановлено, що роботи за договором виконані не були, а грошові кошти позивачу у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем не повернуті. Відповідач вказаних обставин не спростував.
Враховуючи викладене, суд, вважає, що наявні правові підстави для розірвання спірного правочину у зв'язку з невиконанням його умов Виконавцем ОСОБА_3 , що передбачено п.4.2 Договору від 25.11.2019 року, та застосування наслідків такого порушення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та повернення отриманого за договором в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 10 ЗУ Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Суд погодився з сумою неустойки, яку обрахував позивач, і яка підлягає стягненню з відповідача за невиконання договору від 25.11.2019 року, яка становить три відсотки від загальної вартості замовлення.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України, та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Враховуючи вищевказане, а також те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором, суд приходить до висновку, що вимоги позову про розірвання договору та стягнення сплачених позивачем відповідачу коштів та неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вирішення спору в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктами 4-5 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до приписів щодо загальних підстав цивільно-правової відповідальності визначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року, справа № 761/26293/16-ц відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором.
За правилами статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Договір про виконання робіт від 25.11.2019 року, укладений між сторонами не містить положень щодо виплати моральної шкоди у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Крім того, жодних доказів на підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди не надано, її розмір належним чином не обґрунтовано.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини у цій справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме у сумі 847,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору на виконання робіт від 25.11.2019 та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Розірвати договір на виконання робіт від 25.11.2019, укладений між замовником ОСОБА_1 та виконавцем Сирнавським Олександром Миколайовичем.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 82300 (вісімдесят дві тисячі триста) гривень та неустойку у зв'язку з невиконанням роботи у розмірі 2469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 22.10.2002 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3
Суддя С.А.Лук'яненко