Справа №461/2501/21
29 червня 2021 року Галицький районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,
секретар судового засідання Скаб В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) про захист прав споживача,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якій просить визнати Кредитний договір №R01.00407.005383254 від 18.06.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» про надання коштів у сумі 74485,50 гривень - недійсним.
В обґрунтування даного позову вказує на те, що між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №R01.00407.005383254 від 18.06.2019 р, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 58288,96 грн. Проте, вважає, що вказаний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема статей 11,18 цього закону, а тому є таким, що порушує її права як споживача та підлягає визнанню недійсним. Просить позов задовольнити.
Рух справи в суді.
Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції сторін у справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, у якій просить судове засідання проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відтак, суд вважає причини неявки представника відповідача неповажними. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень представником відповідача відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначених осіб.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позиція суду.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №R01.00407.005383254 від 18.06.2019 р, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 58288,96 грн. (а.с.18).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно зі ст.203 ЦК України умовою чинності правочину є також його вчинення у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Крім того, відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не передбачає такого правового наслідку, як визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Як вбачається із матеріалів справи, між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №R01.00407.005383254 від 18.06.2019 р, згідно з яким, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 58288,96 грн.
Позивач зазначає, що Акціонерним товариством «Ідея Банк» не повідомлено письмово їй всю необхідну інформацію щодо умов Договору про надання кредиту № R01.00400.003841905 від 10.04.2018 року. Вказує, що банк скористався тим, що їй об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а банк, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Разом з цим, суд зазначає, що в оспорюваному Договорі зазначено про умови надання позики.
З урахуванням тієї обставини, що позичальник під час укладення Договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила, а зміст Договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує її законних прав та інтересів.
Суду не надано доказів того, що при укладанні Договору Позичальник не мав обсяг цивільної дієздатності чи її волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підписавши Договір Позичальник підтвердив, що вивчив умови Договору, його зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору їй зрозумілі. Позичальник на момент укладення Договору не заявляла додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняла надані Товариством грошові кошти.
Тобто, Договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами закону.
Виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України, слід визнати, що між Позивачем і Відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь -які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним в цілому чи його частин.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, які підписані позивачем.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки за результатами розгляду справи.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.6, 203, 215, 627, 638, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Р. Волоско