Справа № 308/13506/20
23 червня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
з участю позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , про визнання особи винуватою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з даним позовом, який мотивує тим, що 14.08.2020 р., о 17 год. 30 хв., в м. Ужгород, по вул. Грушевського,47, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Nubira», д/н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності маневру, внаслідок чого скоїла наїзд на, належний позивачу, припаркований транспортний засіб марки «Kia Cerato», д/н НОМЕР_2 .
Внаслідок даної ДТП позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка становить - 20258,40 грн.
З огляду на викладене позивач просить суд визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та стягнути з останньої завдану матеріальну шкоду, у розмірі - 20258,40 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладеними у позовній заяві мотивами. Крім цього, ОСОБА_2 , зауважила, що має також намір стягнути з відповідачки спричинену моральну шкоду, яку позивач оцінює у 20 000 грн. З огляду на викладене просить задоволити збільшені позовні вимоги.
ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.08.2020 року, о 17 год. 30 хв., по вул. Грушевського, 45, в м. Ужгороді, мала місце дорожньо-транспортна пригода, в ході якої ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Nubira», д/н НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності маневру, внаслідок чого скоїла наїзд на, належний позивачу, припаркований транспортний засіб марки «Kia Cerato», д/н НОМЕР_2 .
Вина ОСОБА_3 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди стверджується, дослідженою судом, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2020 року, по справі № 308/12715/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановленні рішенням суду у адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, у даній справі не підлягають доказуванню ті обставини, що мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю сторін по справі та заподіяння шкоди позивачу саме з вини відповідачки, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають з правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає у випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкоду заподіяно незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15 та від 19.08.2014 № 3-51гс14.
Згідно із статтею 1192 ЦК України особа, яка завдала шкоди майну, зобов'язана відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення законодавства, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Відтак, матеріальна шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «»Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Згідно дослідженого судом рахунку - фактури №СЧ-0000719 від 17.08.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Kia Cerato», д/н НОМЕР_2 , в результаті пошкодження автомобіля від ДТП, становить - 20 258,40 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що дії відповідачки пов'язані із заподіянням позивачу шкоди знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із наслідками, що настали, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 20258,40 грн., є підставним, а тому підлягає до задоволення.
Що стосується заявлених позивачем вимог про визнання ОСОБА_3 винуватою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то вказані вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволенню, оскільки суд під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства не вирішує питання щодо наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, а тому на думку суду, позивачем обрано спосіб захисту, що не передбачений ч.2 ст. 16 ЦК України.
Крім цього, як зазначено вище, вина ОСОБА_3 встановлена судом, під час розгляду адміністративної справи № 308/12715/20.
Не підлягають до вирішення і заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки спричиненої моральної шкоди, оскільки такі вимоги заявлені суду з порушенням процесуальних норм.
Так, під час проведення, зокрема підготовчого судового засіданні, позивачу та його представнику судом чітко було роз'яснено їх права, що визначені ст.ст. 43,49 ЦПК України, в тому числі і право позивача на збільшення позовних вимог до закінчення підготовчого судового засідання. Будь-яких зауважень та непорозумінь у сторони позивача не було.
Підготовче судове засідання було закінчено - 14.04.2021 року, що стверджується наявною в матеріалах справи ухвалою суду та таке було проведено за участю сторони позивача, в той час як, збільшені позовні вимоги, зокрема щодо стягнення моральної шкоди, було заявлено лише - 22.06.2021 року, безпосередньо в день розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані, заявлені позивачем, збільшені позовні вимоги не підлягають до розгляду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поданий позов підлягає до часткового задоволення.
Крім цього, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.3, 16, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268,354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не відомий, мешканки АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 ), в якості відшкодування матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму в розмірі - 20 258, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не відомий, мешканки АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі - 908,00 грн.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 30.06.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк