Справа № 308/786/21
17 червня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
з участю представника ТзОВ «Червена Ружа» - адвоката Рутковського С.В.,
та представника ОСОБА_1 - адвоката Поп Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Червена Ружа» до ОСОБА_1 , про розірвання договору купівлі-продажу,-
Позивач ТзОВ «Червена Ружа» звернулося до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що 26.07.2017 року між сторонами спору було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим №1366. За його умовами позивач продав, а відповідач купила однокімнатну квартиру, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Цей продаж було вчинено за узгодженою між сторонами ціною - 248 150,00 грн., з урахуванням ПДВ, яку відповідач мала сплатити на вказаний у п. 2.3. договору банківський рахунок продавця (позивача у справі). Проте, своїх зобов'язань за договором, відповідач не виконала, чим допустила порушення взятих на себе зобов'язань за договором, яке на думку позивача є істотним порушенням умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання спірного договору.
Представник позивача Рутковський С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладеними мотивами та просив такі задоволити. Показав також, що відповідачем порушено умови договору, зокрема не сплачено на рахунок товариства, що вказаний в договорі, визначену сторонами договору суму, що є істотним порушенням та підставою для розірвання договору купівлі-продажу. Що стосується тих підстав, що відповідачем перераховано грошові кошти на рахунок товариства, то такі зараховані не на той рахунок, що зазначений в самому договорі, а тому вважає таке виконання умов договору неналежним.
Відповідач ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала. Пояснила, що затримка у проведенні розрахунку за вищевказаним договором сталася з незалежних від неї причин. Вона, як добросовісний покупець, мала на меті виконати договір. Однак, зазначені кошти за придбану квартиру не були перераховані за призначенням через плутанину з реквізитами розрахункового рахунку позивача. Попередній керівник позивача, який підписував договір купівлі-продажу від 26.07.2017, звільнився. Контактів нової адміністрації позивача, вона не мала. Довідавшись про наявність до неї претензій з боку позивача з приводу розрахунків за придбане майно, вона одразу ж сплатила кошти на виконання власних зобов'язань за договором на ті рахунки, про існування яких їй було відомо з відкритих джерел.
Вказує також, що за увесь період, що пройшов від дати укладення договору до звернення до суду, позивач жодного разу до неї не звертався, хоча це могло б врегулювати спірне питання без звернення до суду. Стверджує, що місця свого проживання та засобів зв'язку вона не змінювала. Тож вважає, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання цього спору відповідно до умов укладеного між ними договору. Тож можливістю позасудового вирішення спірного питання не скористався.
Представник відповідача Поп Ю.М. , у судовому засіданні проти задоволення вимог за позовом заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснила, що кошти за договором наразі сплачені. Відтак, підстав для тверджень про істотне порушення умов договору та, відповідно, - про наявність шкоди інтересам позивача не має. Просила суд винести рішення, яким відмовити ТОВ «Червена Ружа» у задоволенні вимоги про розірвання укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору купівлі продажу від 26.07.2017 р.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 липня 2017 року між позивачем ТзОВ «Червена Ружа» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим №1366.
Розділом 1 вказаного договору визначено, що предметом такого є нерухоме майно - однокімнатна квартира, загальною площею 47,3 м.кв., житловою площею 15,8 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначено у пункті 1.5 вищезгаданого договору, сторони підтвердили, що крім іншого, його укладення відповідає їх інтересам, не порушує прав та інтересів третіх осіб, волевиявлення сторін є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі. Договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину. Не приховує іншого правочину. Спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Укладається на вигідних для сторін умовах. Не є результатом впливу тяжких для них обставин, помилки, обману чи насильства.
У пункті 2.1. цього ж договору зазначено, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між Сторонами ціною: 248 150,00 грн. (двісті сорок вісім тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ. Цю суму, у відповідності до п.2.3 договору, покупець повинен сплатити на поточний банківський рахунок продавця в ПАТ «Кредитвест Банк» № НОМЕР_1 , МФО 380441 протягом 10 банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.
Крім того, як зазначено у п. 6.4. договору, кожна із сторін взяла на себе зобов'язання не тільки виконувати власні обов'язки за укладеним договором, а й сприяти іншій стороні у виконанні своїх обов'язків. При цьому у п. 8.1 договору сторони обумовили, що усі спори, що виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів. І тільки у разі, якщо впродовж місяця сторони не досягли домовленості, спір передається на розгляд судових органів.
Таким чином, при укладенні 26.07.2017 року договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони цього спору, виявляючи намір отримати бажаний для кожного з них результат: позивач, як продавець, - продати об'єкт нерухомого майна та отримати за нього визначену в договорі суму грошових коштів, а відповідач, як покупець, - придбати це майно, визначили та погодили всі необхідні істотні його умови, які є обов'язковими (ст. 655 ЦК України).
Досягнувши згоди стосовно цих умов, сторони підписали договір купівлі-продажу, взявши на себе певні обов'язки, правові наслідки невиконання або неналежного виконання яких передбачені договором та Цивільним кодексом України.
З приєднаної до позову Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №240366916 від 14.01.2021 р. вбачається, що придбана за вищевказаним договором купівлі-продажу квартира зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_1 . Реєстраційний номер цього об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1141428321101.
З приєднаної відповідачем до відзиву на позов квитанції №43128104 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила суму в розмірі 248 150,00 грн. на рахунок позивача ТзОВ «Червена ружа». Призначення платежу: оплата за договором купівлі-продажу квартири від 26.07.2017 р.
Суд встановлено, що на дату розгляду вказаної справи по суті, обов'язки сторін за договором від 26.07.2017 р. ними повністю виконані: позивач належне йому нерухоме майно у власність відповідача передав, а відповідач це майно прийняла, зареєструвала за собою та сплатила його вартість.
Що стосується тверджень представника позивача про те, що кошти сплачено не на той рахунок, який зазначено в договорі, то суд вказані твердження оцінює критично та не вважає дані обставини істотним порушенням умов договору, оскільки як встановлено судом з відкритих джерел інформації, рахунок на який було сплачено грошові кошти відповідачкою належить ТОВ «Червена Ружа». (зокрема вказана інформація перевірена по коду отримувача).
Крім цього, суд звертає увагу на ті обставини, що перераховані відповідачкою грошові кошти останній не повернулися та не були притримані банком для з'ясування цього платежу, а відтак суд приходить до висновку, що такі наразі зараховані на вказаний у квитанції рахунок та знаходяться у позивача.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Вони повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (ст. 526 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - його припинення внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За положеннями ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 651 ЦК України зазначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому частиною 2 цієї ж статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до вимог ст.ст. 655-656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом його може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Аналіз положень вищевказаних статей Цивільного кодексу свідчить про те, що підставою для розірвання у судовому порядку того чи іншого договору, в порядку ст. 651 ЦК України, є не будь-яке порушення умов договору, а саме істотне порушення договору, під яким розуміється завдання шкоди, внаслідок якої інша сторона позбавляється значною мірою отримати бажаний для неї результат, очікуваний при укладенні договору.
Загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду України.
Так, у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13, зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».
Тож істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Подібні висновки та правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 509/513/16-ц, від 19.05.2021 по справі 755/16507/19, від 07.04.2021 по справі №463/4608/17, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).
Тож оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Відтак істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З аналізу наведеного вбачається, що для встановлення можливості розірвання договору необхідно визначити: 1)чи було допущено відповідачем порушення; 2) чи є воно саме істотним порушенням умов договору; 3) чи є наявна шкода внаслідок дій (бездіяльності), встановити її розмір, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
З огляду на те, що наразі вартість придбаної за договором від 26.07.2017 р. квартири відповідачем сплачено у повному розмірі, суд вважає, що твердження позивача про завдання йому істотної шкоди слід вважати безпідставним, як і його висновки про те, що він у значній мірі позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. За цим договором позивач, як продавець, розраховував отримати від продажу належного йому майна кошти, що у свою чергу мав сплатити йому відповідач, покупець за договором ОСОБА_1 .
Встановлено, що вартість квартири відповідачкою було сплачено шляхом внесення суми, обумовленої в договорі на рахунок позивача. Відтак умови договору сторонами виконані.
За таких обставин, суд приходять до висновку, що порушення відповідачем умов договору, яке полягає у перерахуванні коштів за договором купівлі-продажу від 26.07.2017 з порушенням обумовлених договором строків, не може вважатися істотним, в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, позаяк отримавши кошти позивач, хай навіть із запізненням, отримав той результат, на який і очікував укладаючи з відповідачем договір. Тож наявність шкоди, позивач, як сторона договору, якій це порушення могло таку завдати, її реальну наявність, як власне і розмір, належними та допустимими доказами не довів.
З урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, суд приходить до переконання, що підстави для розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 26.07.2017 р. відсутні, а тому поданий позивачем позов не підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, - на позивача. З урахуванням вказаних положень судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,15,16,20,509,611,638,651,655,656 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 82, 141, 263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Червена Ружа» до ОСОБА_1 , про розірвання договору купівлі-продажу однокімнатної квартири, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1141428321101, укладений 26 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Червена Ружа» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №1366 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 25.06.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М.Малюк