Справа № 308/4047/21
12 квітня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судових засідань Бомбушкар В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Заявник звернулася до суду з даним поданням, посилаючись на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 57149993 з примусового виконання виконавчого напису № 8968 від 12.10.2016 року виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу. У ході примусового виконання виконавчого документу, з метою виявлення майна, на яке може бути зверненно стягнення державним виконавцем, у порядку п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» неодноразово надсилалися запити до відповідних реєструючи установ та організацій, на предмет наявності у боржника на прав власності рухомого та нерухомого майна. Згідно відповіді МВ УМВС встановлено, що за боржником ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано легковий автомобіль марки «Mersedes-benz», р.н.з. НОМЕР_1 , 1996 р.в., у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника від 09.02.2019 року. Однак, станом на 26.03.2021 року місцезнаходження транспортного засобу правоохоронними органами не встановлено. Також згідно відповідей з реєструюючих установ встановлено, що у боржника відсутнє інше рухоме або нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. З метою виявлення майна, що належить на праві власності боржнику та на яке можливо звернути стягнення 09.12.2020 року державним виконавцем Мукачівського РВ ДВС здійснено виїзд по місцю проживання боржника, де встановлено, що боржник за даною адресою не проживає. І зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває та проживає в Донецькій області. Про що складено акт державного виконавця. Державним виконавцем неодноразово на адресу боржника ОСОБА_1 направлялися виклики з вимогою з'явитись до відділу ДВС для дачі пояснення щодо невиконання ним зобов'язання згідно виконавчого напису. Однак, боржник жодного разу не з'явився, з чого можна зробити висновок, що боржник систематично протягом трьох років ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим документом. Згідно відповіді ДПС України від 30.10.2020 року у боржника ОСОБА_1 наявний закордонний паспорт та за період з 30.09.2018 року по 25.03.2021 року ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. А тому з метою забезпечення своєчасного, повного виконання рішення суду просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов'язань, покладених виконавчим документом.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду подання була повідомлена.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішення» означає як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)
При цьому особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною, поки не буде наведено протилежне.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Ст. 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, з чого випливає, що питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно порушуватися державним виконавцем у виняткових випадках, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови вжиття державним виконавцем всіх інших можливих та передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свободкожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Оскільки відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, з участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язання, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних відносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
У зв'язку з цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, як встановлено згідно матеріалів подання, постанова про відкриття виконавчого провадження № 57149993 з примусового виконання виконавчого напису № 8968 від 12.10.2016 року, постановлена державним виконавцем 10.09.2018 року та направлялася боржнику ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .
В той же час, як вбачається з акту державного виконавця від 09.12.2020 року, при виїзді по місцю проживання боржника, з метою виявлення майна, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, встановлено, що ОСОБА_1 не проживає за вищевказаною адресою більше п'яти років, тобто з 2015 року, а отже про наявність виконавчого провадження йому не відомо. Державним виконавцем не надано суду будь-яки даних про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів до державного виконавця. З огляду на що твердження державного виконавця про невиконання ним обов'язку щодо явки до державного виконавця для дачі пояснень є необґрунтованим.
А тому на підставі викладеного, враховуючи, що факт свідомого ухилення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання зобов'язань, покладених на нього не доведено, суд приходить до переконання, що подання до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 352-355,441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.А. Придачук