30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 855/25/20
адміністративне провадження № К/9901/21301/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Центральної виборчої комісії на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №855/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, треті особи - Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація та Донецька обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2020 №161,
10 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.08.2020 позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду позов до Центральної виборчої комісії (надалі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 08.08.2020 № 161 «Про неможливість проведення перших виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад Донецької і Луганської областей та відповідних сільських, селищних, міських голів від 25.10.2020» від 08.08.2020 №161.
13.08.2020 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду позовну заяву передано до Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудністю (т.1 а.с.133).
Відповідно до висновків суду даний спір не підлягає розгляду цим судом, оскільки спірна постанова прийнята до початку виборчого процесу, тобто поза межами виборчого процесу, який розпочнеться з 05.09.2020, тому відповідно до статей 20, 26 КАС України даний позов підлягає передачі на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 набрала законної сили і в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 у задоволені позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.128).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року було скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії - задоволені.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії «Про неможливість проведення перших виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад Донецької і Луганської областей та відповідних сільських, селищних, міських голів від 25.10.2020» від 08.08.2020 № 161.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (ідентифікаційний код 21661450) сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн, що разом складає 2 102 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на даний час відсутні остаточні висновки Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 частини 1 статті 205 Кодексу та пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» стосовно питання визначення неможливості забезпечити підготовку та проведення місцевих виборів відповідно до положень Кодексу, отже касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанці суперечать висновкам Верховного Суду у справах №0240/3532/18-а, №826/10631/17, №805/1479/16-а, №825/1029/17 щодо застосування ч.1 ст.2 та ч.1 ст.5 КАС України.
Скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у справах №1640/2594/18 в частині визначення меж дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень, №855/252/19 в частині наявності в Комісії повноважень щодо перевірки отриманої від правоохоронних органів інформації.
Також, скаржник зазначав про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які викладені в постанові Верховного Суду України у справі №21-1306а15 щодо можливості задоволення судами вимог позивачів про скасування актів ненормативного характеру, які застосовуються одноразово та вичерпують свою дію після їх реалізації та висновків, та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі №9901/415/18 щодо властивостей індивідуальних актів.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Проте, обставини справ №0240/3532/18-а, №826/10631/17, №805/1479/16-а, №825/1029/17 взагалі не є тотожними (подібними) з обставинами справи, що розглядається (предмет оскарження - визнання протиправними та скасування постанов та рішень Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, записів про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 № 494 «Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 4 травня 2017 року №215 «Про затвердження висновку Чернігівської обласної державної адміністрації щодо відповідності Конституції та законам України проектів рішень Бобровицької міської, Браницької, Бригинцівської, Гаврилівської, Горбачівської, Кобижчанської, Козацької, Марковецької, Озерянської, Олександрівської, Осокорівської, Петрівської, Пісківської, Рудьківської, Свидовецької, Старобасанської, Сухинської, Щаснівської, Ярославської сільських рад Бобровицького району Чернігівської області «Про добровільне об'єднання територіальних громад»; визнання протиправними та скасування рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 25 сесії 7 скликання №427 від 14 вересня 2018 року, 26 (позачергової) сесії 7 скликання №444 від 25 вересня 2018 року та рішення Калинівської міської ради 41 сесії 7 скликання №149 від 20 вересня 2018 року, 42 (позачергової) сесії 7 скликання №178 від 25 вересня 2018 року ).
Також, не є подібними правовідносини у справі, що розглядається та у справі №1640/2594/18 (предмет оскарження - зобов'язання затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5323084400:00:003:0073 на її ім'я площею 2,00 га).
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Центральної виборчої комісії на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №855/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, треті особи - Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація та Донецька обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2020 №161 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич