П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8733/20
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Зуєва Л.Є., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі № 420/8733/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда Компані" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. адміністративний позов задоволено.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційну скаргу, в якій просить замінити відповідача у справі. До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними; поновити Головному управлінню ДПС в Одеській області пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року; відкрити апеляційне провадження за скаргою Головного управлінню ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду було ухвалено в порядку письмового провадження 28.12.2020 р.
На зазначене рішення суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області 01.02.2021 р. подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 року апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області була залишена без руху у зв'язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року у задоволенні клопотання Головного управлінням ДПС в Одеській області про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги було відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у зв'язку з неусуненням недоліків, повернуто апелянту.
Копія вищезазначеної ухвали про повернення апеляційної скарги отримана представником Головного управління ДПС в Одеській області наручно 01.04.2021 р. (а.с. 68).
Повторно апеляційну скаргу Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду першої інстанції 16.06.2021 р.
До апеляційної скарги, крім іншого, додано копію платіжного доручення № 981 від 27 травня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 31530 грн.
Також, додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними.
Зазначене клопотання обгрунтовано тим, що Головне управління ДПС в Одеській області вжило всіх можливих заходів, незважаючи на введений в країні карантин, для отримання коштів в умовах їх браку для найшвидшого повторного подання апеляційної скарги. Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 21.04.2021 року продовжено карантин до 30.06.2021 р. Відповідні обставини значно ускладнюють роботу навіть державного органу. Однак, працівниками Головного управління на власний ризик можливого захворювання забезпечується щоденне додержання положень Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, здійснити сплату судового збору контролюючим органом було неможливо з огляду на відсутність належного фінансування. Також, апелянт зазначає, що вживав всі вичерпні заходи щодо виділення відповідного фінансування саме на цю справу та було прийнято рішення про позачергову сплату судового збору по цій справі.
Крім того, в обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17.
Дослвдивши клопотання про поновлення строку та обставини справи суд вважає, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом, не достатніми та не поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України”.
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору митним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення “Лелас проти Хорватії”: “Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу”.
Також, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.
Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).
Посилання апелянта, як на підставу для поновлення строку на те, що строк який встановлює суд у своєму рішенні не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” від 30 березня 2020 року № 540-ІХ внесено зміни у КАС України, а саме: розділ VI “Прикінцеві положення” доповнено пунктом 3 такого змісту: “ 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239, від 22.04.2020 року №291, від 04.05.2020 року №332, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500 строк карантину продовжено до 31 липня 2020 року.
Згідно п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції, яка діє на момент закінчення установленого строку) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Зміни у наведені положення адміністративного процесуального законодавства внесені Законом України від 18.06.2020 року №731-IX, відповідно до п. 2 Розділу ІІ якого процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX опубліковано 16.07.2020 року у виданнях "Голос України" за №119-120 та "Урядовий кур'єр" за №135 та набрав чинності 17.07.2020 року, а отже передбачений Законом 20-денний строк завершений 06.08.2020 року.
Як було зазначено вище, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 28.12.2020 року.
Суд звертає увагу, що копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги Головне управління ДПС в Одеській області отримали 01.04.2021 р., проте повторно з апеляційною скаргою апелянт звернувся 16.06.2021 р., тобто більше ніж через два місяці після повернення апеляційної скарги та майже через шість місяців після ухвалення рішення.
Що стосується посилань апелянта на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, суд не враховує висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, оскільки у справі, що розглядалась Верховним Судом розмір судового збору складав більше трьох міліонів гривень (3200807,54 грн.), який набагато більший ніж сума судового збору, визначена апелянту в даній справі.
Тому, допущене апелянтом зволікання на повторну подачу апеляційної скарги та не надання її у найкоротший строк призведе до порушення конвейційного принципу "остаточності рішення".
У зв'язку із вищевикладеним, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.296,298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на зазначене, та керуючись вимогами норм Кодексу адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність залишити подану Головним управлінням ДПС в Одеській області апеляційну скаргу без руху, для надання апелянтом інших поважних підстав, які унеможливили апелянту звернутись до суду вчасно.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 299 КАС України, суддя, -
Апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області залишити без руху.
Надати апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Роз'яснити Головне управління ДПС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач: Зуєва Л.Є.