П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2427/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Фульги А.П. в місті Миколаїв по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, треті особи: Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправними та скасування п.3 наказу від 02.06.2020 р. № 106 та п.6 наказу від 20.03.2020 р. № 431 в частині,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, третя особа: Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому позивач просила суд: визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №106 від 02.06.2020року та п.6 наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №431 від 20.03.2020року в частині притягнення її до повної матеріальної відповідальності в повному розмірі на суму 103 тис 697 грн 20 коп.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що предметом розгляду справи №400/2314/20 була правомірність притягнення особи до повної матеріальної відповідальності за аналогічними підставами, при цьому апелянт вказує, що позов вказаної особи, по повністю аналогічним фактам, з одних і тих же підстав було задоволено, що не було враховано судом першої інстанції. Апелянт вважає, що за крадіжку, вчинену вночі у вихідний день, повинні відповідати посадові особи добового наряду Факультету, при цьому позивач після закінчення робочого часу перевіряти збереження майна не може та не могла. Апелянт вказує, що особа несе матеріальну відповідальність, за розкрадання яке сталося в результаті винних дій позивача і в чому вони полягають, проте склад правопорушення у даному випадку відсутній, оскільки відсутня його об'єктивна та суб'єктивна сторона, а також відсутній причинний зв'язок між бездіяльністю та діями позивача та викраденням майна. Таким чином, на думку апелянта підстави для притягнення її до повної матеріальної відповідальності в сумі 103 тис. 697 грн. 20 коп. повністю відсутні, а її порушене право підлягає поновленню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді інженера групи обслуговування тренажерів навчально-тренувального комплексу Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, у військовому званні «капітан».
Згідно з пунктом 2 наказу начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 14.11.2018 року № 61 капітан ОСОБА_1 справи та посаду інженера групи обслуговування тренажерів навчально-тренувального комплексу прийняла з 14.11.2018 року.
На підставі наказу начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 27.12.2019 року № 176агд ОСОБА_1 призначено матеріально-відповідальною особою та покладено на неї відповідальність за збереження комплексного тренажера літака КТС-9.
У період з 22.02.2020 року та 29.02.2020 року відбулося дві крадіжки військового майна з навчально-тренувального комплексу, за даними фактами Третім слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000000201 від 24.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України. При цьому, в результаті крадіжки зникли блоки (прилади) тренажерів, у тому числі тренажера КТС-9, матеріально-відповідальним за який є позивачка.
У зв'язку із цим, Наказом начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 24.02.2020 року №274 Про призначення службового розслідування призначено службове розслідування за фактом виявленої нестачі.
Згідно з пунктом 2 Акту службового розслідування встановлено, що 24 лютого о 9 год 00 хв було виявлено відсутність, крім іншого, блоків в обчислювальній машині СМ - 2М тренажера КТС - 9 в будівлі 189. Згідно п.3.2 Акту зазначено, що в період з 21 по 24 лютого будівлі №190 (КТС-32) та №189 (КТС-9) під охорону не здавались, що підтверджується поясненнями посадових осіб та книгами приймання - здавання будівель.
Актом встановлено, що після виявлення першого факту розкрадання тренажерів комісії Генерального штабу Збройних Сил України, харківського національного університету Повітряних сил надали розпорядження щодо покращення організації охорони приміщень та будівель №189, №190, проте керівним складом факультетом та матеріально відповідальними особами, в тому числі ОСОБА_1 , дані рекомендації були не виконані, що призвело до повторної крадіжки. Поряд з цим, сигналізація від приміщень комплексу взагалі відсутня, проте у журналі здавання (приймання) під охорону постійно зазначається, що сигналізація включена та в справному стані. Приміщення тренажерів періодично відкривалися, проте відповідні записи в журналі не робилися. Внутрішні двері та ворота приміщень на замки не зачинялись та не запечатувались.
Актом службового розслідування встановлено вину військовослужбовців яка виразилась у формі непрямого умислу, недбалості та самовпевненості. Також зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги:
Статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, яка зобов'язує військовослужбовця берегти державне майно;
Статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки; пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № року 300, який визначає вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання, постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації;пунктів 13, 14 Положення про навчально-тренувальний комплекс факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, затвердженого начальником факультету 13.08.2019 року, якими визначена безпосередню відповідальність за збереження техніки та майна групи, вести документацію у відповідності з установленими вимогами.
Згідно пункту 6 наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №431 від 20.03.2020 року про результати службового розслідування, ОСОБА_1 була притягнена до повної матеріальної відповідальності та визначено клопотати про притягнення до дисциплінарної відповідальності владою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України у вигляді накладення дисциплінарного стягнення «Пониження у військовому званні на один ступінь».
Командувачем Повітряних сил Збройних Сил України на підставі результатів службового розслідування видано наказ від 22.04.2020 року № 79 від 22.04.2020 року «Про результати проведення службового розслідування за фактом повторного проникнення на об'єкт Повітряних Сил Збройних Сил України та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності», відповідно до пункту 8 якого на позивачку накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження на посаді».
Вважаючи наказ Командувача Повітряних сил Збройних Сил України протиправним, позивачка звернулась із його оскарженням до суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі №400/1797/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
02.06.2020 року відповідачем, враховуючи результати службового розслідування видано оспорюваний наказ № 106 у пункті 3 якого зазначено: внести зміни до наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба від 20.03.2020р. №431 в частині притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу. Серед інших капітана ОСОБА_1 відповідно до п. 1.ст. 6 ЗУ №160-IX притягнути до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої з її вини шкоди (103 тис. 697 грн. 20 коп.)
Не погоджуючись із правомірністю її притягнення до повної матеріальної відповідальності, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування наказів про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки позивачем неналежно виконувалися службові обов'язки щодо організації збереження озброєння,бойової та іншої техніки, організації охорони приміщень та будівель навчально-тренувального комплексу.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, далі за текстом Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, далі за текстом Дисциплінарний статут), Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року № 160-IX, Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 року № 1075-XI та Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.
Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Обов'язок збереження ввіреного військового майна слідує із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби).
Як передбачено статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300.
Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року № 440 затверджена Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі за текстом Інструкція № 440), яка визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням пункту 2 Інструкції № 440 матеріально відповідальна особа це посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року № 160-IX (далі за текстом Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі за текстом особи).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Отже, збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом розкрадання військового та іншого майна є прямою дійсною шкодою.
Частиною першою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
У відповідності до частини другої вказаної статті умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Відповідно пункту 13 Положення про навчально-тренувальний комплекс факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, затвердженого начальником факультету 13.08.2019 року, інженер групи обслуговування тренажерів несе безпосередньо відповідальність за збереження техніки та майна групи, внутрішній порядок у закріплених приміщеннях, а згідно з пунктом 14 цього Положення інженер групи зобов'язаний вести документацію в відповідності з установленими вимогами, виконувати інші обов'язки за вказівкою начальника НТК.
На підставі пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300, усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим господарством, повинні:
організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі);
вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 27.12.2019 року № 176агд ОСОБА_1 призначено матеріально-відповідальною особою та покладено на неї відповідальність за збереження комплексного тренажера літака КТС-9, а отже позивач є посадовою особою, яка є відповідальною особою за збереження майна та зобов'язана виконувати вимоги пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ.
Водночас, актом службового розслідування встановлено, що позивачем неналежно виконувалися службові обов'язки щодо організації збереження озброєння, бойової та іншої техніки, організації охорони приміщень та будівель навчально-тренувального комплексу.
На підставі Списку посадових осіб, які мають право розпечатувати (запечатувати) об'єкти, сховища та споруди, затвердженого наказом від 27.12.2019 року № 174анд позивачка визначена, як особа, яка має право розпечатувати (запечатувати) будівлю тренажерів. Також, відповідно до своїх обов'язків та повноважень позивач мала персональну печатку.
В результаті службового розслідування встановлено, що майно не запечатувалося та не закривалося на замки, жодних доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано, а отже відповідні заходи зі збереження такого майна, зокрема розпечатування (запечатування) будівлі тренажерів з її боку не виконані.
Крім того, суд зазначає, що позивач є відповідальною особою за збереження майна, інженером за посадою, а тому зобов'язана слідкувати за справним станом обладнання, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації, повинна виконувати свої обов'язки щодо здачі під охорону такого майна.
Так, в акті службового розслідування вказано, що записи позивача про здачу під охорону приміщення, де зберігалось майно за яке вона відповідає, взагалі не здійснювались, що зокрема підтверджується поясненнями посадових осіб та книгами приймання здавання будівель під охорону, а отже вказує на неналежне виконання таких обов'язків позивачем.
Посилання апелянта на те, що за крадіжку, вчинену вночі у вихідний день, повинні відповідати посадові особи добового наряду Факультету, колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.
Так, Пунктом 20 наказу начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУ ПС від 27 грудня 2019 року №174агд «Про організацію служби військ і освітньої діяльності на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ХНУ ПС у 2020 навчальному році» визначено порядок відкриття (закриття) об'єктів та перелік осіб яким надано це право.
Слід зазначити, що надання права на відкриття (закриття) об'єктів певній кількості осіб, не звільняє позивача від обов'язку здавати майно за яке вона відповідальна під охорону та вносити про це відповідні записи до журналу. При цьому, судом першої інстанції було вірно не прийнято доводи позивача, що вона за своїми функціональними обов'язками не може вплинути на обладнання комплексу засобами сигналізації, оскільки у разі виявлення несправності або відсутності сигналізації позивачка мала право доповісти про це начальнику НТК, а також у записах журналів здавання (приймання) під охорону не зазначати, що сигналізація включена та в справному стані.
При цьому, послання апелянта на Інструкцію помічника чергового корпусу факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (а.с. 27) колегія суддів оцінює критично, оскільки вказана посадова особо зокрема зобов'язана приймати під охорону будівлі тренажерів та ключі по закінченню робочого дня, проте не зобов'язана перевіряти при здачі ключів ввімкнення відповідної системи сигналізації.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що склад правопорушення у даному випадку відсутній, оскільки відсутня його об'єктивна та суб'єктивна сторона, а також відсутній причинний зв'язок між бездіяльністю та діями позивача та викраденням майна, з огляду на наступне.
Так, як вже було зазначено, у відповідності до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
В контексті обставин даної справи, факт завдання шкоди у розмірі 103 тис 697 грн 20 коп. та вірність розрахунку вказаної суми підтверджується матеріалами справи (а.с. 93), позивачем сам факт завдання шкоди державі не заперечується.
Протиправна поведінка позивача полягає у бездіяльності щодо невиконання позивачем обов'язку щодо збереження майна групи, шляхом належного закриття та опечатування приміщення, та здачу його під охорону, що свідчить про формальний підхід до виконання своїх обов'язків, та підтверджує допущення порушень позивачем під час виконання своїх службових обов'язків, зокрема вимог пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою полягає в тому, що саме внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов'язків стосовно вжиття відповідних заходів зі збереження майна, зокрема розпечатування (запечатування) будівлі тренажерів, стало можливим його викрадення.
Крім того, аналіз матеріалів справи дозволяє дійти висновку що суб'єктивна сторона полягає у непрямій формі вини, оскільки позивачем було допущено недбалість при виконання своїх посадових обов'язків.
Щодо посилань апелянта на судові рішення по справі №400/2314/20, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч.7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Більш того, з аналізу судових рішень по справі №400/2314/20, які позивачем було подано до суду першої інстанції, вбачається певна відмінність її обставин від обставин даної справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування наказів про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки позивачем неналежно виконувалися службові обов'язки щодо організації збереження озброєння,бойової та іншої техніки, організації охорони приміщень та будівель навчально-тренувального комплексу.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, треті особи: Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправними та скасування п.3 наказу від 02.06.2020 р. № 106 та п.6 наказу від 20.03.2020 р. № 431 в частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва