П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4694/20
Категорія: 106030000 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О. М.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі;
зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”;
зобов'язати відповідача виплатити компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової служби та при звільненні з лав Збройних Сил України позивачу були виплачені кошти, розрахунок яких здійснювався відповідними фахівцями (фінансової служби) відповідача. На думку позивача під час проходження служби та при звільненні відповідачем було помилково не повністю виплачене грошове забезпечення, оскільки відповідачем повинен був здійснюватися перерахунок складових грошового забезпечення залежно від зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задоволено.
Визнано протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі.
Зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103 “про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
Зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виплатити ОСОБА_1 компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеський обласний територіальний центру комплектування та соціальної підтримки подав апеляційну скаргу, в якій наголошуючи, на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково здійснено висновок, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Так, апелянт зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 не може мати нормативного характеру.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 31.07.1998 року до 31.08.2020 року проходив військову службу в Збройних Силах України та з 31.03.2014 року знаходився на всіх видах забезпечення в Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Під час проходження військової служби та при звільненні з лав Збройних Сил України позивачу були виплачені кошти, розрахунок яких здійснювався відповідними фахівцями (фінансової служби) відповідача.
Відповідно до виданого відповідачем грошового атестату від 01.09.2020 року №373 позивачу виплачувалось грошове забезпечення з розрахунків:
- Посадового окладу за 39 тарифним розрядом у розмірі 7190,00 грн.
- Окладу за військовим званням у розмірі 1410,00 грн.
- Інші складові грошового забезпечення обчислювались на підставі зазначених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме:
- Надбавка за вислугу років - 45% від посадового окладу та окладу за військовим званням;
- Надбавка за особливості проходження служби -65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- Надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 10% від посадового окладу.
- Премія - 35% від посадового окладу.
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не враховано Додаток 1, 14 Постанови № 704, яким визначено що здійснення розрахунку грошового забезпечення проводиться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103.
При цьому також задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням, оскільки відповідач був зобов'язаний, одночасно з виплатою позивачу грошової допомоги при звільненні, виплатити компенсацію.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, 20.12.1991. (далі - Закон №2011).
Частиною першою ст. 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає, умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 Постанови № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що згідно з постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується, а відтак відповідач обраховуючи грошове забезпечення позивача шляхом множення прожиткового мінімуму визначеного на 2018 рік на тарифний коефіцієнт відповідно до посади позивача, за період з 2018 по 2019 рік діяв відповідно до норм законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Позивач вважає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями відповідно до Постанови №103 повинні визначатися у редакції пункту 4 Постанови №704, чинному, на момент її прийняття, а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, зокрема вказує що саме за даною нормою обрахунок грошового забезпечення повинен був проводитися відповідачем й у 2020 році.
Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання позивача, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020р., проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З урахуванням викладеного, відповідач керувався чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена судом.
За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005р.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про визнати протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі та зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”. А відтак, відсутні підстави і для задоволення пов'язаних з вказаною вимогою позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 29 червня 2021 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова