27 травня 2021 року м. Рівне №460/9006/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бойко Ю.В.,
відповідача: представник Дем'янюк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп"
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (надалі по тексту - ТОВ «Даліс Аутомотів Груп») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 жовтня 2020 року позивачем було подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/096083 з метою переміщення на митну територію України товару - запасні частини до легкових автомобілів. Митна вартість товару визначена позивачем відповідно до основного методу визначення митної вартості - за ціною договору в сумі 28274,06 Євро, що відповідає сумі, вказаній в інвойсах. Однак, Поліська митниця Держмитслужби не погодилась із вище зазначеною митною вартістю. 13 жовтня 2020 року Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204120/2020/000336/2. 15 жовтня, керуючись ст. 55 МК України, не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості ТОВ "Даліс Аутомотів Груп", повторно подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/098494 та сплачено фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 61018,36 грн. Позивач вказує, що таке рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить встановленому законом порядку коригування митної вартості товару. Просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 12.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA204120/2020/096083 позивачем подано до митного оформлення товар - запасні частини до легкових автомобілів. Митну вартість товару визначено декларантом за основним методом - 28274,06 Євро. При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено певні розбіжності. Зокрема, встановлено, що в наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420 від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту; каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари; довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 . А також митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару: товар №2 - МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг; товар №35 - МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; товар №43 - МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг. У зв'язку із вищезазначеним, посадовою особою митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.10.2020 року №UA204120/2020/000336/2.
Ухвалою суду, постановленою 06.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засідання представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача адміністративний позов заперечив, просив в його задоволенні відмовити.
З'ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
05 липня 2020 року між позивачем та компанією KAVO B.V. укладено контракт №15072020, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та поставити позивачу товар, а саме запасні частини до автомобілів.
09 жовтня 2020 року позивачем було подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/096083 з метою переміщення на митну територію України товару - запасні частини до легкових автомобілів. Згідно графи 22 декларації митна вартість товару визначена позивачем відповідно до основного методу визначення митної вартості - за ціною договору в сумі 28274,06 Євро.
При поданні митної декларації №UA204120/2020/096083 позивачем було надано такі документи: інвойс №SI20-07420 від 07.09.2020 року; інвойс №SI20-07421 від 07.09.2020 року; автотранспортну накладну №061020/5 від 06.10.2020 року;рахунок №3В-494 від 08.10.2020 року; виписку №0006/10/20FVW від 07.10.2020 року; лист від 09.09.2020 року; прайс-лист від 07.09.2020 року; контракт №15072020; договір складського зберігання №91 від 01.04.2020 року; договір-заявку №01/10 від 01.10.2020 року; копію митної декларації країни-відправлення MRN 20NLKEXXW9ACYQWD59 від 11.09.2020 року; копію митної декларації країни відправлення MRN 20NLKEY0DXALJWD58 від 11.09.2020 року.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/096083, в наданих позивачем документах було виявлено певні розбіжності. Зокрема, встановлено, що в наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420 від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту; каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари; довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 . А також з'ясовано, що митниця володіла інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару: товар №2 - МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг; товар №35 - МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; товар №43 - МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг.
У зв'язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві .
Судом встановлено, що на вказане електронне повідомлення митниці декларантом позивача не було надано додаткові документи, витребувані митницею згідно з переліком .
Використовуючи своє право, передбачене частиною п'ятою статті 54 МКУ, митна вартість імпортованого товару не була визнана митницею за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових його митної вартості (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті).
За результатом проведеної консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевказані обставини, а також факт відмови декларанта в наданні додатково витребуваних документів, Поліською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.10.2020 року №UA204120/2020/000336/2.
Митну вартість імпортованого товару визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей: товар №2 - МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг; товар №35 -МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг; товар №43 - МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг.
Числове значення митної вартості товарів в національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить: товар №2 - 232127,30грн, 6975,0 EUR; товар №35 -562097,51 грн, 16890,0 EUR ; товар №43 - 965,12грн, 29 EUR.
У графі 33 Рішення №UA204120/2020/000336/2 зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки:
документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією №UA204120/2020/096083 (довідковий номер - 33614) містять розбіжності та неточності, зокрема:
- у наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту;
- каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари;
- довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2
не надано додаткові документи, витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 МКУ та у відповідності до ч. 5 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р.
митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару:
- 2 товар МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг;
- 35 товар МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг;
- 43 товар МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг;
зазначена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як:
- виписку з бухгалтерської документації;
- прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні;
- документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві;
за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтеративних, згідно інформації, наявної у митниці;
митну вартість імпортованого товару визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей:
2 товар МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг;
35 товар МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг;
43 товар МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг.
числове значення митної вартості товарів в національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить:
Товар №2 - 232127,30грн, 6975,0 EUR;
Товар №35 -562097,51 грн, 16890,0 EUR ;
Товар №43 - 965,12грн, 29 EUR
Також у графі 33 МД зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товар, що декларується, у вільний обіг за умови надання гарантій , відповідно до розділу Х та ст. 55 МКУ.
15 жовтня, керуючись ст. 55 МК України, не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" повторно подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/098494 та сплачено фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 61018,36 грн.
Проте, не погоджуючись з вказаним вище рішенням відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню (пункт 2 частини другої статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга статті 54 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості митним органом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У ході розгляду справи на підставі поданих сторонами документів судом встановлено, що подані декларантом позивача ТОВ «Даліс Аутомоті Груп» документи щодо митного оформлення товару - запасних частин до легкових автомобілів містили виявлені митним органом розбіжності та неточності, які позивачем не спростовано в повному обсязі в ході розгляду справи.
Позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію №UA204120/2020/096083 з метою переміщення на митну територію України товару - запасні частини до легкових автомобілів. Згідно графи 22 декларації митна вартість товару визначена позивачем відповідно до основного методу визначення митної вартості - за ціною договору в сумі 28274,06 Євро.
При поданні митної декларації №UA204120/2020/096083 позивачем було надано такі документи: інвойс №SI20-07420 від 07.09.2020 року; інвойс №SI20-07421 від 07.09.2020 року; автотранспортну накладну №061020/5 від 06.10.2020 року;рахунок №3В-494 від 08.10.2020 року; виписку №0006/10/20FVW від 07.10.2020 року; лист від 09.09.2020 року; прайс-лист від 07.09.2020 року; контракт №15072020; договір складського зберігання №91 від 01.04.2020 року; договір-заявку №01/10 від 01.10.2020 року; копію митної декларації країни-відправлення MRN 20NLKEXXW9ACYQWD59 від 11.09.2020 року; копію митної декларації країни відправлення MRN 20NLKEY0DXALJWD58 від 11.09.2020 року.
В ході розгляду справи судом встановлено, що у наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту, каталог виробника товару б/н від 09.09.2020, що надається разом з МД, не містить відомостей про задекларовані товари.
Відповідно до пункту 4.1. контракту від 15.07.2020 року №15072020, укладеного між продавцем та ТОВ "Даліс Аутомотів Груп", всі платежі за замовлений товар по цьому контракту проводяться в євро на умовах 100% передоплати зі знижкою 2% від суми інвойса шляхом прямого банківського переказу, чи відстрочки платежу в 30 днів з дня виставлення інвойсу після спільного узгодження.
Судом з'ясовано, що інвойс виданий 07 вересня 2020 року. Крім того, в інвойсі зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 30 днів з дати видачі інвойса.
Зважаючи на викладене, на момент подачі митної декларації Поліській митниці Держмитслужби 09 жовтня 2020 року у позивача повинен бути наявний документ про оплату товару. Однак, до митного оформлення такий документ поданий не був.
Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 до договору складського зберігання від 01.04.2020 №91, укладеного між ASSA OOO (ACCA) та ТОВ "Даліс Аутомотів Груп", вартість послуг, зазначених у вищезазначеному договорі, становить за одну повну машину: 350 євро - вигрузка, зберігання 21 день, загрузка, 25 євро - за кожен наступний день зберігання; за палету (якщо кількість палет одночасної загрузки менше 20 шт.): 15 євро - вигрузка, зберігання 21 день, вигрузка; 7 євро - за кожний наступний день зберігання.
Однак, позивачем не надано документів, які свідчили б про те, протягом якого часу товар зберігався на складі та яка саме сума нарахована за ці послуги.
Таким чином, суд погоджується з митним органом, що наявні сумніви стосовно достовірності відомостей про фактичну ціну покупки транспортного засобу.
Окрім того, судом встановлено, що згідно інформацією, якою володіла митниця та яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару. Так:
- 2 товар МД від 16.01.2020 №UA500110/2020/000432 - 4,22 USD/кг;
- 35 товар МД від 04.12.2019 №UA305200/2019/059609 - 6,15 USD/кг;
- 43 товар МД від 15.02.2020 №UA100060/2020/305867 - 6,70 USD/кг;
Також, судом встановлено, що позивачем не надано на вимогу митного органу додаткових документів.
Як з'ясовано судом, виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтував тим, що надані до митної декларації документи щодо заявленої ціни товару містили неточності та розбіжності та порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів. Зазначено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за товар.
Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів.
Таким чином митний орган мав повне право витребувати у позивача додаткові документи.
Оскільки ж декларантом позивача жодних інших документів подано не було, митний орган законно і обґрунтовано визначив митну вартість товару за резервним методом.
При цьому, слід зазначити, що позивач в ході розгляду справи також не надав жодних належних та достовірних доказів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві.
На вказане електронне повідомлення митниці щодо надання додаткових документів декларантом позивача не було надано додаткові документи, витребувані митницею, згідно з переліком.
Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Тому, для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, на думку суду, необхідно дослідити та з'ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом.
Відповідач при митному оформленні товарів зазначив, що в наданих разом з МД інвойсах № SI20-07420 від 07.09.2020 , № SI20-07421 від 07.09.2020 не вказано валюту контракту; довідка про транспортні витрати, що надається разом з МД, видана підприємцем ОСОБА_1 , проте у CMR 061020/5 від 06.10.2020 зазначений перевізник підприємець ОСОБА_2 .
Для цього відповідач витребував у декларанта виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві.
Суд дослідивши довідку про транспортні витрати та інвойси встановив те, що відповідач правомірно витребував у позивача (декларанта) додаткові документи.
Проте, декларант не надав документи, які витребовував відповідач і жодним чином не пояснив ці обставини.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 року №UA204120/2020/000336/2 в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, а відтак до скасування не підлягає.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Додатково суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваного рішення не спростована у ході судового розгляду.
Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність виданих ним рішень.
З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (вул. І.Франка, 29 Б, м. Радивилів, Рівненська область,35500, код ЄДРПОУ 41160309) до Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22 червня 2021 року
Суддя В.В. Щербаков