29 червня 2021 року м. Рівне №460/1273/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, належних мені, як учаснику війни;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради включити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та нарахувати з 01 грудня 2020 року пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є учасником бойових дій та у грудні 2020 року звернулася до відповідача із заявою про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Листом від 20.01.2021 №08-266 Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської повідомив про відсутність права на отримання пільг, оскільки розмір доходу позивача перевищує встановлену межу. Вказує, що Рішенням Конституційного Суду України №12-р/2018 від 18.12.2018 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою було встановлено, що передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини 1 цієї статті пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає відмову у наданні пільг на житлово-комунальні послуги протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалою від 02.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради.
На обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчим актів України" №76-VІІІ від 28.12.2014 Кабінет Міністрів України постановою №389 від 04.06.2015 затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Дія вказаного Порядку поширюється на учасників війни, які мають право на пільги згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача за попередні шість місяців перевищив величину доходу, яка дає право на пільгу по оплаті житлово-комунальних послуг. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.04.2019.
У грудні 2020 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу".
Листом від 20.01.2021 №08-266 Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської повідомив про відсутність права на отримання пільг, оскільки розмір доходу позивача перевищує встановлену межу.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні пільг по оплаті житлово-комунальних послуг протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993. (далі - 3551).
Частиною 1 статті 1 Закону №3551 визначено, що Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:
- створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття;
- організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;
- виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;
- надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №3551 права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Згідно статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.04.2019.
Отже, на позивача поширюється дія Закону №3551.
Статтею 14 Закону №3551 визначені пільги учасникам війни.
Так, відповідно до 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону №3551 учасникам війни надаються такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Згідно частини 2 статті 14 Закону №3551 пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Згідно частини 3 статті 14 Закону №3551 площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Згідно із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною 6, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину 6 статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України частина 6 статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Дослідивши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.
Обмеження або скасування положеннями Закону № 76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом № 3551, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України виходить із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.
Отже, встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абзацу другого підпункту 1, абзацу другого підпункту 2, абзаців другого, третього, четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, частини шостої статті 14, частини другої статті 16 Закону № 3551, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Конституційний Суд України рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною 6 статті 14 Закону №3551 з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України) частина 6 статті 14 Закону №3551 втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Проте нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551.
З огляду на зазначене суд вважає, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 12, код ЄДРПОУ 03195441) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради включити ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та нарахувати з 01 грудня 2020 року пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 29 червня 2021 року
Суддя У.М. Нор