15 червня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/3985/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,
та представників сторін:
від позивача - Власенко Н.О.,
від відповідача - Фоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.
Виробничий сільськогосподарський кооператив "Злагода" (надалі - позивач, ВСК "Злагода") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 №00018400701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 605512,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при формуванні податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість позивачем у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між ВСК "Злагода" та ТОВ "Укр Альфа Інвест" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 133-137/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом не підтверджені усіма необхідними первинними документами для відповідного виду операцій. До того ж, наявна у контролюючого органу податкова інформація свідчить про неможливість виконання ТОВ "Укр Альфа Інвест" своїх зобов'язань за договором поставки товарів.
3. Інші заяви учасників справи.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив /а.с. 193-200/, у якій наголошено на правомірності формування податкового кредиту за спірний період і, як наслідок, безпідставності доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій.
Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь /а.с. 228-229/, у яких повторено твердження про відсутність у ТОВ "Укр Альфа Інвест" власних основних засобів, а також не встановлення у ході проведення перевірки походження товару.
4. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с. 33, 52/.
У судовому засіданні 18.05.2021 розпочато розгляд справи по суті, у розгляді справи оголошено перерву задля витребування додаткових доказів.
У судовому засіданні 15.06.2021 заслухано вступне слово учасників справи, які підтримали раніше висловлені у заявах по суті справи позиції щодо вирішення спору, досліджені письмові докази та після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено скорочене рішення, повний текст якого складено з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці з 22 по 25 червня 2021 року.
Обставини справи
ВСК "Злагода" (код ЄДРПОУ 03769706) зареєстроване як юридична особа 17.03.2000 та взяте на облік в органах державної податкової служби як платника податків, є платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ВСК "Злагода", результати якої оформлені актом від 15.03.2021 №1410/16-31-07-01-10/03769706 /а.с. 145-169/.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.
За висновками акта перевірки відповідачем встановлено порушення ВСК "Злагода" вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість загалом у розмірі 484410,00 грн.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 05.04.2021 сформовано податкове повідомлення рішення №000184007701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 605512,50 грн, з них: основний платіж - 484410,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 121102,50 грн /а.с. 14-15/.
Не погодившись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
А відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення податкового органу, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції з огляду на визнання відповідачем безтоварними господарських операцій з придбання ВСК "Злагода" товарів у ТОВ "Укр Альфа Інвест".
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /ч. 2 ст. 2 КАС України/.
Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
За обставин цієї справи судом встановлено, що між ТОВ "Укр Альфа Інвест" (постачальник) та ВСК "Злагода" (покупець) 27.11.2018 укладений договір поставки №2711/18, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння сільськогосподарських культур /а.с. 204-207/.
У додаткових угодах до договору поставки від 27.11.2018 №01, від 30.11.2018 №02 сторонами узгоджено асортимент, кількість та вартість товарів /а.с. 208, 209/.
Факт відвантаження товарів постачальником на адресу покупця підтверджено залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних від 28.11.2018 №48, від 30.11.2018 №50 /а.с. 210, 211/, а їх отримання покупцем - копіями довіреностей від 28.11.2018 №271, від 30.11.2018 №272 та викопіюванням з Книги обліку приходу-витрат пестицидів по складу господарства /а.с. 106-114, 214-219/.
При цьому суд враховує, що підпис відповідальної особи на видаткових накладних скріплений печаткою ТОВ "Укр Альфа Інвест", а тому доводи податкового органу про те, що відповідні видаткові накладні підписані не встановленою особою суд визнає безпідставними.
Між сторонами проведені розрахунки за поставлену продукцію, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 05.12.2018 №8994, від 10.12.2018 №9065, від 11.12.2018 №9074, від 22.12.2018 №9229 /а.с. 102-105/.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем від ТОВ "Укр Альфа Інвест" товарно-матеріальних цінностей (засобів захисту рослин, добрив, насіння сільськогосподарських культур) та сплати коштів за ці товари на користь постачальника.
За результатами вищеописаних господарських операцій постачальником складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 28.11.2018 №49 (з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників від 28.11.2018 №1), від 30.11.2018 №52 /а.с. 96-101/, що дає право позивачу на включення суми податку на додану вартість у розмірі 477742,70 грн до податкового кредиту за листопад 2018 року.
Особою відповідальною за складення податкових накладних у спірних відносинах є постачальник - ТОВ "Укр Альфа Інвест", а тому посилання відповідача у відзиві на позов на помилковість заповнення графи 4.2. "ознака імпортованого товару" у податкових накладних жодним чином не впливає на дотримання вимог чинного законодавства позивачем.
При цьому суд звертає увагу на те, що вищезгадані податкові накладні разом з розрахунком коригування зареєстровані у ЄРПН, тобто пройшли перевірку контролюючого органу на відповідність їх змісту та форми вимогам чинного законодавства.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
До того ж, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 24.05.2019 (справа №826/7423/16) вказував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
З урахуванням наведеного, доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Укр Альфа Інвест" технічних та фізичних можливостей транспортування товару на адресу ВСК "Злагода" як підстави для донарахування позивачу грошових зобов'язань суд визнає безпідставними.
Окрім того, суд зауважує, що такі доводи не підтверджені належними та достовірними доказами, адже на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 відповідачем разом з відзивом на позов не надано наявну податкову інформацію стосовно ТОВ "Укр Альфа Інвест" та не повідомлено суд про підстави її ненадання.
Разом з цим суд також враховує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Суд не приймає у якості належного доказу у справі посилання відповідача на відомості Єдиного реєстру податкових накладних щодо відсутності даних про придбання товарів ТОВ "Велес насіння" у ланцюгу їх постачання до ТОВ "Укр Альфа Інвест", оскільки такі товари могли бути придбаними у осіб - неплатників ПДВ.
Твердження податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Укр Альфа Інвест" мали разовий характер жодним чином не свідчать про їх удаваність, адже позивач не обмежений у виборі своїх контрагентів.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагента, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.
Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
Також відповідачем у ході розгляду справи не доведено вчинення ВСК "Злагода" порушення вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ за липень 2019 року на 6667,00 грн. Відповідачем у ході перевірки не встановлено та не відображено у акті перевірки господарських операцій, за якими платником податку здійснено зменшення суми податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ВСК "Злагода".
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Предметом цього спору було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2021 №00018400701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 605512,50 грн /а.с. 14/.
Таким чином, за звернення до суду з цим позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 9082,69 грн (605512,50 грн х 1,5%).
Натомість, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 9960,58 грн /а.с. 13/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 127/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, зважаючи на сплату позивачем судового збору у розмірі більшому, аніж визначено законом, судові витрати ВСК "Злагода" в цій частині належить розподілити шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області коштів у розмірі 9082,69 грн та повернення платнику з Державного бюджету України коштів у розмірі 877,89 грн.
Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15800,00 грн.
На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2021 №08/21-ЛБГ, розрахунку витрат від 19.04.2021 №23/2, платіжного доручення від 19.04.2021 №448 /123-126/.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. У справі проведено два судові засідання загальною тривалістю 40 хв.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені представником позивача процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, а також зважаючи на заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 10000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05 квітня 2021 року №00018400701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9082,69 грн (дев'ять тисяч вісімдесят дві гривні шістдесят дев'ять копійок) та 10000,00 грн (десяти тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути Виробничому сільськогосподарському кооперативу "Злагода" з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 14 квітня 2021 року №13130 судовий збір у розмірі 877,89 грн (вісімсот сімдесят сім гривень вісімдесят дев'ять копійок).
Позивач: Виробничий сільськогосподарський кооператив "Злагода" (код ЄДРПОУ 03769706; вул. Центральна, 6, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29 червня 2021 року.
Суддя О.О. Кукоба