Справа № 420/5562/21
30 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (вул. Церковна,29, м. Одеса, 65003) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До суду звернулось Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі - АТ «Одеська ТЕЦ») з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.06.2020 року №0103155104 на суму 26 837, 93 грн.
Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення, яке оспорюється прийняте на підставі Акту №3228/15-32-51-04/05471158 від 15.05.2020 року «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Відповідно до Акту №3228/15-32-51-04/05471158 від 15.05.2020 перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків вказаних в п. 57.1 ст. 57 ПК України. Вказано, що заборгованість по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року №9016015136 сплачено з простроченням терміну сплати. Так за висновком податкового органу прострочено 287, 380, 392, 365 днів, сплати здійснено 28.10.2019 року, 29.01.2020 року, 25.02.2020 року.
Також вказано, що заборгованість по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 28.01.2019 року №9006639465 було сплачено з простроченням терміну сплати. Так за висновком податкового органу прострочено 302 дні по податковій декларації від 28.01.2019 року №9006639465 та сплату здійснено 25.02.2020 року.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки податковий орган не звернув увагу на те, що по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року №9016015136 податкові зобов'язання виникли, коли АТ «Одеська ТЕЦ» перебувала в ліквідаційній процедурі відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року.
Відповідно до п. 1.3. Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредиторські вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів погашаються в третю чергу.
В справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» було визнано кредиторську заборгованість зі сплати податків на суму 18 857 770, 37 грн перед ДПІ в Суворівському районі м. Одеси в третю чергу.
Під час ліквідаційної процедури, ліквідатором здійснено повне погашення визнаних кредиторських вимог ДПІ в Суворівському районі м. Одеси в третю чергу.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Враховуючи, що АТ «Одеська ТЕЦ» є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, Господарський суд Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року припинив провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» у передбачений законодавством спосіб.
Враховуючи п. 1.3. ст. 1 ПК України, а також те, що положеннями ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то на підставі підпункту 37.3.4 ст. 37 ПК України, нормами ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено підставу для припинення податкового обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду по справі № 910/14827/16 від 12.03.2019 року та в справі №925/871/15 від 16.04.2019 року.
В постанові Верховного суду по справі №910/14827/16 від 12.03.2019 року зазначено (цитата) « 42. Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом».
Таким чином, навіть факт самостійного декларування податкових зобов'язань, а саме подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року №9016015136 на 2018 рік, не впливає на встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Позивач вважає, що податковий орган не мав права зараховувати сплату по поточним податковим деклараціям в рахунок сплати податкових зобов'язань, що виникли під час процедури ліквідації, під час якої не виникає жодних зобов'язань, в т.ч. зі сплати податків та зборів.
Позивач вказує, що по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 28.01.2019 року №9006639465 на 2019 рік заборгованості на час складання Акту перевірки не було та по вказаній податковій декларації було своєчасно сплачено грошові зобов'язання за весь період (чотири квартали) платіжними дорученнями № 1298 від 18.04.2019 року; №1757 від 23.07.2019 року; №305 від 28.10.2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплатило 42 874,44 грн як погашення поточної заборгованості з податку на нерухоме майно за 3-ий квартал 2019 року; №149 від 29.01.2020 року.
Сплати, які було здійснено платіжними дорученнями №1298 від 18.04.2019 року АТ «та №1757 від 23.07.2019 року було направлено на погашення податкових декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року № 9298531302 за 2017 рік та за 2018 рік від 09.02.2018 року №9016015136.
Позивач звертає увагу на те, що AT «Одеська ТЕЦ» оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 року №0134765104 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року №420/2407/20, залишеним без змін після перегляду в апеляційному порядку, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення з підстав визнання неправомірним направлення грошових коштів на погашення податкових зобов'язань, які виникли під час ліквідаційної процедури AT «Одеська ТЕЦ» оскільки відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у банкрута не виникало обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та такі податкові зобов'язання підлягали списанню відповідно до п. 37.3.4. ПК України, в спосіб встановлений законом.
Також позивач просить врахувати, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року в справі №420/7821/20 було задоволено позовну заяву AT «Одеська ТЕЦ», визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо несписання/неприпинення податкових зобов'язань AT «Одеська ТЕЦ», що виникли під час ліквідаційної процедури Товариства та зобов'язано припинити податкові зобов'язання Акціонерного Товариства «Одеська ТЕЦ» (Код 05471158), що виникли на підставі податкових декларацій, поданих під час ліквідаційної процедури, в т.ч. і по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року № 9016015136 на 2018 рік.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.05.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року здійснено заміну у справі №420/5562/21 неналежного відповідача на належного Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Ухвалою суду від 17.06.2021 року позов залишено без руху після відкриття провадження у справі. Ухвалою суду від 30.09.2021 року вирішено продовжити розгляд справи.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкове повідомлення-рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства, не погоджується з доводами позивача.
Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57,ч. б) пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 розділу XII ПКУ.
Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв на час порушення справи, мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до п.3 ст. 12 Закону №2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Представник вказує, що системний аналіз п. 1.3 ст. 1 ПКУ та ст. 19 Закону норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що протягом дії мораторію по процедурі банкрутства зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав саме до дня введення мораторію та контролючим органам забороняється погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що не звільняє платника податків - юридичну особу, якою є підприємство, від сплати поточних обов'язкових платежів до моменту виключення даної юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Податковим кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків підприємствами під час процедур банкрутства. Підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи (пп. 37.3.1 п. 37.1 ст. 37 Кодексу).
Представник відповідача вважає, що постає питання вірного застосування норми матеріального права - абзаци 2та 3 п. 43 розділу X Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яких: після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоровію та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Позивач також вказує на висновки Верховного Суду у рішення від 04.02. 2020 року по справі №1170/2а-881/12, в якому зокрема зазначено, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. При цьому, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Разом з тим, фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання, а тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які винити після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Таким чином, за зобов'язаннями поточних кредиторів нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» зареєстровано 24.03.1994 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником податків, у тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.10.1п.266.10 ст.266 ПКУ платники цього податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Судом встановлено, що 13.12.2016 року постановою Господарського суду Одеської області по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 року припинено провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ».
Таким чином, у період з 13.12.2016 року по 15.01.2019 року здійснювались ліквідаційні процедури щодо позивача.
АТ «Одеська ТЕЦ» були подані декларації з визначенням податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік від 09.02.2018 року № 9016015136 та за 2019 рік від 28.01.2019 року № 9006639465.
Відповідно до ст. 19-1 ПКУ контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно з п. 20.1.4 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
15.05.2020 року ГУ ДПС проведена камеральна перевірка декларацій з з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складений акт № 3228/15-32-51-04/05471158 від 15.05.2020 року «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (а.с.20).
В акті вказано, що перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків вказаних в п. 57.1 ст. 57 ПК України. Прострочення платежів за 2018 рік на 287, 380, 392, 365 днів, за 2019 рік на 302 дні (граничний термін сплати 29.04.2019 року, сплачено, 25.02.2020 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС 26.06.2020 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0103155104, яким застосовано до АТ «Одеська ТЕЦ» за затримку на 392, 380, 365, 302 та 287 днів сплати грошового зобов'язання в сумі 134189,65грн штрафні санкції у розмірі 26 837, 93 грн (20% від суми простроченої сплати) (а.с.21).
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 24.03.2021 року скарга залишена без задоволення (а.с.24-26).
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши надані учасниками справи заяви по суті та докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що не заперечується сторонами, що позивач подав до контролюючого органу декларації з визначенням грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік від 09.02.2018 року № 9016015136 та за 2019 рік від 28.01.2019 року №9006639465.
Також позивач не заперечує несплату ним за 2018 рік грошових зобов'язань з підстав відсутності у нього такого обов'язку з огляду на те, що він знаходився у стані визнання його банкрутом, а також з посиланням на відповідне рішення суду, яким його зобов'язання по декларації від 09.02.2018 року № 9016015136 припинені.
Судом встановлено, що після прийняття Господарським судом Одеської області ухвали від 15.01.2019 року, згідно з якою припинено провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ», останній відповідно до платіжного доручення №1298 від 18.04.2019 року сплатив 48874,44грн - грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 1-й квартал 2019 року, відповідно до платіжного доручення №1757 від 23.07.2019 року сплатив 48874,44грн - грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно за ІІ-й квартал 2019 року.
Висновок акту перевірки про затримку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за і квартал 2019 року по декларації від 28.01.2019 року № 9006639465 ґрунтується на тому, що всі кошти, які надходили від позивача по сплаті поточних грошових зобов'язань після 15.01.2019 року зараховувались у рахунок погашення грошових зобов'язань за періоди, в яких ці грошові зобов'язання не сплачені та виникла заборгованість. Контролюючий орган керувався п. 87.9 ст. 87 ПКУ, яким встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Проте на час розгляду даної справи таке зарахування є неправомірним з огляду на наступне.
Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №420/7821/20, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року, визнана протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо несписання/неприпинення податкових зобов'язань Акціонерного Товариства «Одеська ТЕЦ», що виникли під час ліквідаційної процедури. Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області припинити податкові зобов'язання Акціонерного Товариства «Одеська ТЕЦ», що виникли на підставі податкових декларацій, поданих під час ліквідаційної процедури, у тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік №9016015136 від 09.02.2018 року на суму 153 004, 14 грн.
Враховуючи вищевикладене, зарахування сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік не повинні бути зараховані в погашення заборгованості по грошовий зобов'язанням з вказаного податку за 2018 рік, оскільки рішенням суду ці зобов'язання припинені.
З цих підстав суд не приймає до уваги доводи позивача з посиланням на практику Верховного Суду, що протягом дії процедурі банкрутства зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав саме до дня введення мораторію, визнання суб'єкта господарювання банкрутом та контролючим органам забороняється погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що не звільняє платника податків - юридичну особу, від сплати поточних обов'язкових платежів до моменту виключення даної юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №420/7821/20, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року, тобто набрало законної сили, а тому обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Вказане рішення суду від 19.11.2021 року по справі №420/7821/20 стосується саме спірних правовідносин щодо сплати грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік за податковою декларацією №9016015136 від 09.02.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 4718,39грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (вул. Церковна,29, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 05471158) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044 код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 26.06.2020 року №0103155104, яким застосовано до Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» штрафні санкції у розмірі 26 837, 93 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» судові витрати у сумі 2270,00грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва