Справа № 420/7604/21
30 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення про відмову у поверненні помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 11 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що викладене в листі №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 3 758,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 , банківські реквізити: ПАТ «МТБ БАНК» МФО банка: 328168 ЄДРПОУ 21650966 ІВАN: НОМЕР_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3758,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень 00 копійок), згідно з квитанцією № 55236674 від 07.04.2021 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , банківські реквізити: ПАТ «МТБ БАНК» МФО банка: 328168 ЄДРПОУ 21650966 ІВАN: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.;
- у випадку задоволення позовної заяви стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , банківські реквізити: ПАТ «МТБ БАНК» МФО банка: 328168 ЄДРПОУ 21650966 ІВАN: НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 , придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстровано в реєстрі за №256.
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 07.04.2021 р. №256 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 3758,00 грн., що підтверджується квитанцією № 55236674 від 07.05.2021 р. Квартира, що була придбана ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, зареєстровано в реєстрі за №256 є першим нерухомим майном (житлом), що придбав ОСОБА_2
17.04.2021 року позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду в Одеській області із заявою щодо повернення сплачених коштів за майно, придбане вперше.
06.05.2021 року позивачем було отримано відповідь №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року про відмову у задоволенні заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви щодо сформування та подання до органу державної казначейської служби відповідного подання про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (житла) вперше.
Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачено, що повернення помилково зарахованих до бюджету платежів здійснює виключно відповідний орган Казначейства за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
Крім того, відповідач звертає увагу, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.
Процесуальні дії
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
18 травня 2021 року від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копію платіжного доручення на підтвердження витрат на правову допомогу (вхід. №ЕС/994/21).
25 травня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/14147/21).
Станом на 30 червня 2021 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
07 квітня 2021 року ОСОБА_1 , придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстровано в реєстрі за №256 (а.с.12-13).
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 07.04.2021 р. №256 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 3758,00 грн., що підтверджується квитанцією №55236674 від 07.05.2021 р. (а.с.15 на звороті).
Квартира, що була придбана ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, зареєстровано в реєстрі за №256 є першим нерухомим майном (житлом), що придбав ОСОБА_2
17.04.2021 року позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду в Одеській області із заявою щодо повернення сплачених коштів за майно, придбане вперше (а.с.14).
Листом за №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.11).
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, викладеному у листі №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року щодо відсутності підстав для повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок).
Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, одночасно, вказаними нормами передбачено, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, якщо громадянин придбаває житло вперше, то сплачений збір належить поверненню.
Оцінюючи наведені підстави для відмови, суд виходить із приписів ч.2 ст.77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єкти таких прав включає в себе відомості про зареєстровані речові права лише після 01.01.2013 року та відсутній механізм перевірки про факт придбання майна до 01.01.2013 року, крім надання таких відомостей безпосередньо громадянином.
Однак надання таких відомостей не є обов'язком громадянина, у тому числі позивача, оскільки у цій справі тягар доказування покладений на суб'єкта владних повноважень.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Зазначена правова позиція викладена у поставної Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18).
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 3758,00 грн. є обґрунтованими.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідне територіальне управління ПФ України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Тому, враховуючи вищевикладені норми Порядку № 787, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені кошті у розмірі 3758,00 грн. належать задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області сформувати та подати до ГУДКСУ в Одеській області подання для повернення ОСОБА_1 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3758,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №55236674 від 07.05.2021 р.
Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
В прохальній частині позовної заяви позивач також просить вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу та зазначає, що незаконне витрачення коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що 07.05.2021 року між позивачем та адвокатським бюро «Вікторії Фурман» укладено договір про надання правової допомоги №07/05/21-2 (далі - Договір) (а.с.7 на звороті).
Згідно п.2 додаткової угоди №1 до Договору, вартість послуг за підготовку позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Одеській області, викладене у листі №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року; зобов'язання вчинити певні дії складає - 500 грн. (а.с.9).
07 травня 2021 року між позивачем та адвокатським бюро «Вікторії Фурман» укладено акт приймання - передачі наданої правової допомоги (а.с.10), відповідно до якого на підставі Договору, Бюро надало, а Клієнт прийняв правову допомогу у формі: підготовка позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Одеській області, викладене у листі №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року; зобов'язання вчинити певні дії - 3 години.
В подальшому, адвокатським бюро «Вікторії Фурман» виставлено позивачу рахунок на оплату №7 від 07.05.2021 року (а.с.9 на звороті).
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.7 ст.134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення судових витрат з відповідача на суму 500,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в сумі 908 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції №49215 від 10.05.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 143, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення про відмову у поверненні помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що викладене в листі №1500-0506-8/53108 від 27.04.2021 року про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 3 758,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова, 1а) подання про повернення ОСОБА_1 , банківські реквізити: ПАТ «МТБ БАНК» МФО банка: 328168 ЄДРПОУ 21650966 ІВАN: НОМЕР_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3758,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень 00 копійок), згідно з квитанцією № 55236674 від 07.04.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп. (п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов