Справа № 420/10633/21
29 червня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у виправленні помилки Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки для ведення садівництва загальною площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) зобов'язати Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виправити помилку та внести до Державного земельного кадастру відомості про законного власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером: 5123755300:02:008:0705 - ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виправити помилку та виключити з Державного земельного кадастру помилково внесені відомості щодо права власності громадянина ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5123755300:02:008:0705.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує правомірність внесення до Державного земельного кадастру відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5123755300:02:008:0705.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення садівництва загальною площею 0,068 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім даних про її право власності також міститься недостовірна інформація про наявне право власності за тим самим кадастровим номером, але стосовно іншого власника - ОСОБА_2 . Відділом Держкомзему у Овідопольському районі Одеської області була допущена помилка із дублювання кадастрового номеру щодо двох різних земельних ділянок, яка стала причиною порушення прав позивача, яка власника земельної ділянки. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № ПН-5115266572020 від 15.10.2020 року відсутні відомості про законне право власності позивача на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5123755300:02:008:0705, та зазначена недостовірна інформація про право власності на дану ділянку громадянки ОСОБА_2 . Відомості до Державного реєстру прав були внесені разом із помилковими відомостями щодо кадастрового номеру земельної ділянки, вказані дії порушують право власності позивача на належну земельну ділянку, а відновлення прав можливе лише після виправлення помилки в Державному земельному кадастрі, а саме шляхом внесення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомостей про право власності на земельну ділянку позивача та виключення відомостей щодо право власності осіб, що були внесені помилково.
Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на оскарження набутого третьою особою права власності на нерухоме майно та на захист майнового (цивільного) права позивача на земельну ділянку, тобто про право цивільне, що свідчить про приватно-правовий характер спірних відносин.
Тобто, спірні правовідносини виникли з цивільних відносин, а тому зазначений спір не містить ознак публічно - правового та не є публічно-правовими, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки заявлені позивачем вимоги стосуються цивільних прав позивача.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право розгляду справи «компетентним судом», «судом встановленим законом» на що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішення.
Так, зокрема в рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторив, що як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, та роз'яснити, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук