про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 червня 2021 року м. Київ № 320/7492/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
До суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (04208, м. Київ, просп. Г. Гонгадзе, 5-Б), в якому просить суд:
- вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Подільському районному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) здійснювати виконавчі дії із перевірки виконання рішення суду у виконавчому провадженні №65651175;
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 08.06.2021 №65651175 в частині стягнення із ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 12000 грн.;
- зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) закінчити виконавче провадження 65651175.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини 5 статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Частиною 1 статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 08.06.2021 №65651175 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12000 грн., яка прийнята відповідачем на виконання виконавчого листа №365/322/17 виданого 05.03.2021 Київським апеляційним судом.
Згідно з частиною 1 статті 447 Цивільного-процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Приймаючи до уваги, що позивачем в межах даного позову оскаржується постанова Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 08.06.2021 №65651175 про відкриття виконавчого провадження, а саме пункт 3 такої постанови в частині стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, що винесена державним виконавцем відповідача у відповідності до виконавчого листа №365/322/17 виданого 05.03.2021 Київським апеляційним судом на виконання рішення, ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №320/247/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87144998).
Окремо, суд звертає увагу на тому, що в контексті заявлених вимог розгляд адміністративним судом питання щодо правомірності прийняття державним виконавцем рішення про примусове стягнення виконавчого збору можливий за умови виділу останнього в окреме виконавче провадження, однак матеріали справи не містять доказів на користь наявності зазначених підстав.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників - вирішення даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз'яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, який видав виконавчий документ.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Київський окружний адміністративний суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може буде оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Панченко Н.Д.