17 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/4609/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
за участі представників
позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_14
відповідача: Гончарук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 червня 2021 року.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління Держпраці у Закарпатській області), яким просить: визнати протиправним та скасувати припис № ЗК/388/214/АВ/П від 19.10.2020 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ЗК 388/214/АВ-ТД-ФС-32 від 12.11.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 про що складено акт № ЗК/388/214 /АВ від 09.10.2020 року. За результатами проведеного інспекційного відвідування винесено припис від 19.10.2020 року № ЗК/388/214/АВ/П та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.11.2020 року № ЗК 388/214/АВ-ТД-ФС-32. Позивач вважає, що постанова та припис відповідача прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що суттєво порушило права, свободи та інтереси позивача.
Ухвалою судді від 05.01.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 3K388/214/АВ-ТД-ФС-32 від 12.11.2020 року винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, а отже є законною і скасуванню не підлягає. Також вважає, що підстави для скасування припису теж відсутні.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів інспекційного відвідування (а.с.116-189), на виконання окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці № Д-330/1/3.1-20 та вказівки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_2 , здійснено порівняльний аналіз наявної в Управлінні інформації зібраної під час проведеної роз'яснювальної роботи із даними ГУ ПФУ в Закарпатській області та встановлено розбіжності між кількістю працівників виявлених під час інформаційно-роз'яснювальної кампанії та фактичними показниками кількості застрахованих осіб, в тому числі, в суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.108)
З огляду на вказане, на підставі службової записки ОСОБА_3 , 08.10.2020 року начальником Управління Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 143 Про проведення інспекційних відвідувань, зокрема, щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (а.с.111).
На підставі наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2020 року № 650 із зазначенням строку його дії: з 08.10.2020 року по 09.10.2020 року (а.с.118).
В зазначений період посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Як вбачається з акту інспекційного відвідування № ЗК/388/214/AB (а.с.119-123), в ході такого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю в салоні-ательє " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 . Інспекційним відвідуванням, з наданих підприємцем документів встановлено, що у своїй діяльності вона залучає на посаді офіціантів-барменів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якими укладено трудові договори.
Так, 08.10.2020 року в ході інспекційного відвідування у вказаному салоні-ательє було виявлено трьох працівників, одна з яких назвала себе Нікою дві інші відмовились назвати свої імена. ОСОБА_4 , яка працює у ФОП ОСОБА_1 офіціантом-барменом повідомила, що вищевказаних працівників звати ОСОБА_6 та дві ОСОБА_7 , які стажуються один день (08.10.2020 року) при цьому трудові договори з ними не укладено.
Таким чином, інспектуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю трьох громадян - ОСОБА_6 та двох ОСОБА_7 без укладення трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, чим порушила вимоги ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України.
За результатами проведеного інспекційного відвідування 09.10.2020 року складено акт інспекційного відвідування № 3К/388/214/AB. В Акті інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначила, що акт для підписання представлений 12.10.2020 року. Заперечення будуть надані додатково.
09.10.2020 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК/388/214/АВ/П/ПТ, передбачене ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи гр. ОСОБА_6 та двох ОСОБА_7 без укладеного з ними трудового договору).
14.10.2020 року ФОП ОСОБА_1 були надані зауваження на акт інспекційного відвідування, на які посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області була надана відповідь від 23.10.2020 року № 49 щодо відмови у розгляді зауважень у зв'язку з пропуском встановленого трьохденного строку для їх подання.
19.10.2020 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК/388/214/АВ/П.
22.10.2020 року та 29.10.2020 року позивачем були подані скарга на припис № ЗК/388/214/АВ від 19.10.2020 року та скарга на зловживання владою головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хланта І.Ю., на які Управлінням Держпраці у Закарпатській області була надана відповідь від 19.11.2020 року № 07-04/5603 про відсутність правових підстав для скасування припису та призначення службового розслідування відносно інспектора праці ОСОБА_9 .
Про дату отримання акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 388/214/АВ від 09.10.2020 року в ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників, а також про дату розгляду справи про накладення штрафу, ФОП ОСОБА_1 повідомлено рекомендованим листом від 06.11.2020 року надісланим на адресу ФОП ОСОБА_1 . Також, про дату розгляду справи ФОП ОСОБА_1 повідомлено 09.11.2020 року шляхом надсилання телефонограми.
На розгляд справи з'явилися представники ФОП ОСОБА_1 , котрі заперечили факт використання останньою праці неоформлених працівників та повідомили, що інспекційне відвідування вищезгаданого суб'єкта посадовими особами Управління було проведено з порушенням.
Присутній на розгляді справи начальник відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області Турянський Я.І. (який також приймав участь у проведенні 08.10.2020 року інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ) повідомив, що в ході інспекційного відвідування, інспектором праці зафіксовано факт використання вищезгаданим підприємцем трьох осіб без оформлення трудового договору. Даний факт також підтверджується відеофіксацією інспектування долученого до матеріалів перевірки.
12.11.2020 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. винесено постанову № ЗК 388/214/АВ-ТД-ФС-32 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідно до якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 150000,00 грн.
Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернулася до суду з позовом про визнання припису та постанови протиправними та їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовано Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).
Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
За приписами п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6);
- здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (підпункт 9).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 2 Порядку № 823).
Згідно з абзаців 1 та 2 п. 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.
Абзацом 1 п. 4 Порядку № 823 визначено, що уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
Згідно з п. 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах , 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботу (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем'єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву: "Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 08.10.2020 року № 143 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин на підставі службової записки ОСОБА_3 та ОСОБА_10 від 08.10.2020 року".
При цьому, в наказі № 143 від 08.10.2020 року "Про проведення інспекційних відвідувань", підставою проведення інспекційного відвідування вказано: окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 року № Д-330/1/3.1-20; службова записка ОСОБА_3 від 08.10.2020 року зі змісту якої вбачається, що спеціалістом здійснено порівняльний аналіз наявної в Управлінні інформації зібраної під час проведеної роз'яснювальної роботи із даними ГУ ПФУ в Закарпатській області та встановлено розбіжності між кількістю працівників, виявлених під час інформаційно-роз'яснювальної кампанії, та фактичними показниками кількості застрахованих осіб.
На думку суду, доказів законності інспекційного відвідування відповідач не надав.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 823, інспектори праці є органами контролю, а не органами державного нагляду (контролю).
Виходячи зі змісту підпунктів 3 та 5 пункту 5 Порядку № 823, підставою для прийняття керівником Управління рішення про проведення інспекційного відвідування є аналіз інформації, отриманої, зокрема, з повідомлень посадових осіб інших органів державного нагляду (контролю) про виявлені цими органами в ході виконання ними власних наглядових (контрольних) повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.
Порядком № 823 не передбачена можливість ініціювання інспекторами праці інспекційного відвідування.
Суд зазначає, що у відповідача була відсутня будь-яка інформація щодо ФОП ОСОБА_1 , яка була отримана у спосіб передбачений Законом України № 877-V, Порядком № 823, та яка була достатньою для призначення інспекційного відвідування.
Пунктом 8 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Відносно доводів позивача стосовно того, що інспектори, які проводили інспекційне відвідування, не представились та не пред'явили своє службове посвідчення - з досліджених судом, представлених управлінням Держпраці в Закарпатській області, результатів фіксування проведення інспекційного відвідування, засобами відеотехніки, які містяться на диску встановлено, що такі не знайшли свого підтвердження, адже на відеозаписі чітко видно, що інспектори, увійшовши до приміщення де було здійснено інспектування, назвали свої прізвища, імена та посади.
Що стосується тверджень позивача стосовно протиправності дій відповідача які полягають в ознайомленні її із направленням на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2020 року за № 651 у день самого інспекційного відвідування (тобто, 09.10.2021 року) - суд констатує про їх необгрунтованість з огляду на те, що обов'язок інспектор праці надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування під час проведення інспекційного відвідування встановлений п. 8 Порядку № 823, а отже, представники відповідача діяли в межах визначених повноважень.
Відповідно до п. 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.
Згідно із пунктами 16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відносно протиправності, на думку позивача, дій інспектора щодо вручення їй акту інспекційного відвідування після закінчення встановленого строку відвідування (а саме 12.10.2021 року) - судом встановлено та визнано відповідачем, що акт інспекційного відвідування дійсно наданий суб'єкту господарювання для підпису з порушенням п. 17 Порядку № 823, тобто не в день його складення. Які обставини викликали неможливість вручення акта інспекційного відвідування у встановлені строки, відповідачем суду не пояснено.
При цьому, враховуючи, що сторонами не заперечено вручення акту ФОП ОСОБА_1 12.10.2020 року, не зрозумілим є посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про направлення позивачеві акту інспекційного відвідування № ЗК 388/214/АВ від 09.10.2020 року рекомендованим листом № 07-04/5582 від 06.11.2020 року.
Разом з тим, як стверджує відповідач, порушення процедури підписання акту інспекційного відвідування не впливає на його зміст, однак суд не може погодитись із вказаним твердженням з огляду на наступне.
В даному випадку отримання акту мало місце 12.10.2020 року, строк для подання зауважень обраховується із 13.10.2020 року, тобто останній день для подання зауважень - 15.10.2020 року.
В матеріалах справи містяться зауваження на акт інспекційного відвідування датовані 14.10.2020 року, разом з тим, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, відповідні зауваження надійшли на адресу Управління 21.10.2020 року, тобто, з пропуском встановленого трьохденного строку та такі не взяті до уваги.
В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що згідно п. 20 Порядку № 823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Пунктом 21 Порядку № 823 визначено механізм винесення припису, зокрема припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Таким чином, якщо відповідач відраховує строк для винесення припису з дати вручення акту інспекційного відвідування та не надходженням у встановлений Порядком строк зауважень, то винесення припису могло мати місце не пізніше 16.10.2020 року.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що припис винесено із порушенням процедури передбаченої Порядком № 823.
В той же час, як вбачається з оскарженого припису, такий не містить конкретизованої вимоги, а лише констатує про залучення об'єктом відвідування до роботи певних осіб у порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Суд зазначає, що за відсутності визначеної у приписі вимоги про зобов'язання вчинити певні дії - виконання його є неможливим.
Більше того, відповідно до Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК/388/214/АВ від 09.10.2020 року, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено з 08.10.2020 року по 09.10.2020 року, в тому числі, відповідно до пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17 (з урахуванням ухвали від 20.05.2019 року), яка набрала законної сили 14.05.2019 року, зокрема: визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" втратила чинність повністю з 14.05.2019 року, тобто до проведення спірного інспекційного відвідування.
При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що вищезазначене посилання в акті інспекційного відвідування на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, передбачено формою зазначеного акту, затвердженою чинним Наказом № 1338, не спростовує обставину фактичного застосування відповідачем за змістом акту інспекційного відвідування нечинного нормативно-правового акту.
Також, ст. 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Крім того, в офіційно оприлюдненому тексті постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (в редакції станом на момент проведення спірного інспекційного відвідування та складання відповідного акту), в тому числі на офіційному сайті Верховної Ради України, зазначено "Додатково див. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду № 826/8917/17 від 14.05.2019".
Що стосується встановлених в ході інспекційного відвідування порушень, слід зазначити, що судом було досліджено диск відеофіксації проведеного інспекційного відвідування, з якого встановлено наступне.
Під час інспекційного відвідування інспектором, що здійснював відеофіксацію на першому поверсі у кав'ярні " ІНФОРМАЦІЯ_2 " зафіксовано трьох осіб, що знаходились біля барної стійки. На прохання представитись одна назвала себе ОСОБА_6 , друга ОСОБА_12 , а третя назватись відмовилась.
В подальшому, до інспектора підійшла особа, яка представилась ОСОБА_4 та вказала що працює в кав'ярні " ІНФОРМАЦІЯ_2 " офіціантом-барменом.
На запитання інспектора щодо імен вказаних осіб та підстав перебування вказаних осіб у приміщенні, остання вказала, що точно не знає, здається їх імена ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 та вона точно не знає що вони тут роблять, і не може нічого сказати з даного приводу.
Далі, звертаючись до ОСОБА_4 , інспектор висловлював припущення щодо можливого проходження стажування вказаних осіб та останньою надані суперечливі пояснення, які в кінцевому варіанті звелися до того, що ці дівчаті не проходять тут стажування, не працюють в даному закладі та навіть не думають тут працювати.
При цьому суд звертає увагу на те, що в акті не вказано яку роботу виконували особи, які перебували у приміщенні, де здійснювалось інспекційне відвідування, і які обставини стали підставою для висновку, що факт перебування особи у вказаному приміщенні є підтвердженням існування фактичних трудових відносин.
Далі інспекційне відвідування було призупинено з незрозумілою метою.
Так, судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким установлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Так, у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було встановлено, що салоні-ательє " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_2 , 08.10.2020 року виявлено трьох осіб жіночої статі, одна з яких назвала себе ОСОБА_6 , дві інші відмовились назвати свої імена. ОСОБА_4 , яка працює у ФОП ОСОБА_1 офіціантом-барменом повідомила, що вищевказаних працівників звати ОСОБА_6 та дві ОСОБА_7 , які стажуються один день, при цьому трудові договори з ними не укладено.
Відповідач стверджує, що позивач фактично допустив трьох осіб (ОСОБА_6 та дві ОСОБА_7) до роботи, не оформивши з ними трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України.
У частині 1 статті 21 КЗпП України міститься визначення трудового договору, який означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
17 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", якою встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Статтею 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Відповідно до статті 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність трудових відносин між позивачем та трьома невстановленими інспекторами особами та їх оформлення.
Суд констатує, що матеріалами справи не підтверджується факт того, що позивачем було допущено до роботи неоформлених працівників, оскільки встановити особи таких працівників неможливо, в т.ч. ні за допомогою проведеної відеофіксації, ні за допомогою письмових пояснень, які було надано відповідачем, оскільки жодних анкетних даних відносно таких осіб вони не містять, а тому застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України та фактичного допуску осіб до роботи без укладення трудових договорів.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994 року), відповідно, суд дійшов висновків, що оскаржені припис та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийняті відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття постанови; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована постанова, тому, вони є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно, позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16 код 39795035) про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області від 19 жовтня 2020 року № ЗК/388/214/АВ/П.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 12 листопада 2020 року № ЗК/388/214/АВ-ТД-ФС-32.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті