ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/114/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» (04116, м. Київ, просп.. Перемоги, 24; ідентифікаційний код 41174510)
про стягнення 106 861,60 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У січні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 106 861,60 грн, у тому числі основний борг у сумі 60 614,76 грн, пеня у сумі 9 434,37 грн, три проценти річних у сумі 2 177,16 грн, інфляційні втрати у сумі 2 582,41 грн та збитки у сумі 32 052,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 2529/18-КП-41 від 05.10.2018. Відповідач в порушення умов договору, отриманий природний газ оплачував з порушенням встановлених строків та не в повному обсязі. Крім цього, у березні - травні 2019 року фактичний обсяг газу, використаний відповідачем, був менше від замовленого обсягу газу на відповідний період, а в червні 2019 року - більше, що є підставою для нарахування збитків за недобір та перебір газу у відповідні місяці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/114/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
08.02.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що 25.01.2021 відповідач оплатив основний борг у сумі 60 614,76 грн згідно платіжного доручення № 1495 від 25.01.2021.
01.02.2021 відповідач оплатив договірні штрафні санкції вказані у позовній заяві, а саме: пеню в сумі 9 434,37грн, 3% річних у сумі 2 177,16грн, інфляційні витрати у сумі 2 582,41грн, згідно платіжного доручення № 1 від 01.02.2020.
Водночас відповідач не погоджується із стягненням з нього збитків у сумі 32 052,90 грн, посилаючись на те, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Утім для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15. Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Позивач не надав господарському суду належних доказів та відповідно не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
09.02.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
24.02.2021 через загальний відділ діловодства відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в порядку статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.10.2018 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2529/18-КП-41 (далі - договір).
Пунктом 1.1 передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 54,84 тис. куб. метрів.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.
У відповідності до пункту 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м природного газу за цим договором становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 8.2 договору, у разі невиконання п. 6.1 цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 2.1 договору).
26.10.2018 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до пункту 1 якої викладено у новій редакції пункт 2.1 договору (щодо збільшення обсягу природного газу до 83,87 тис.куб.м), пункти 3.8-3.9 (щодо переліку документів, якими оформлюється поставка газу) та пункт 12.1 (щодо строку дії договору).
29.11.2018 сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору, відповідно до якої викладено у новій редакції пункт 2.1 договору (щодо збільшення обсягу природного газу до 100 тис.куб.м), пункти 3.8-3.9 (щодо переліку документів, якими оформлюється поставка газу),пункт 5.3 (щодо ціни на газ) та пункт 12.1 (щодо строку дії договору).
05.11.2018 сторонами укладена додаткова угода № 3 до договору, якою викладено у новій редакції та доповнено новими умовами пункти 1.4,2.1, 3.1, 5.1-5.3, 6.3 та 12.1, зокрема: збільшено обсягу природного газу до 120 тис.куб.м та встановлено ціну в розмірі 7 482,61 грн (з ПДВ) за 1000 куб.м газу, а також продовжено строк дії договору.
07.12.2018 сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору, якою викладено у новій редакції розділи 1-12 договору.
Так, згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1050,439 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 року- 10,439, листопад 2018 року - 120,0, грудень 2018 року - 180,0, січень 2019 року - 220,0, лютий 2019 року - 220,0, березень 2019 року - 180,0, квітень 2019 року 120,0.
У пункті 4.2 додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 визначено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 7482,61 грн (з ПДВ).
Відповідно до пункту 3.13 додаткової угоди № 4 від 07.12.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.
При цьому, розмір збитків визначається таким чином: підпункт 3.13.1- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; підпункт 3.13.2 - якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 названої додаткової угоди передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 6.2 додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
У відповідності з підпункту 4 пункту 6.3 додаткової угоди № 4 від 07.12.2018 постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до пункту 11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 07.12.2018), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
Повідомленням від 21.02.2019 позивач повідомив відповідачу, що з 01.03.2019 застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2) п. 6.4 договорів.
20.03.2019 сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору, згідно якої пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абзац 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019, а пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац 4 підп. 5) 6.2, абз. 2 підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
25.03.2019 сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до договору, якою змінили по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідних відмінках.
Водночас, додатковою угодою № 7 від 18.04.2019 було змінено замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у квітні 2019 року на 25,0 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою № 8 від 06.05.2019 замовлено споживачем обсяг (об'єм) природного газу у травні 2019 року - 16,0 тис. куб. метрів, в тому числі визначено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 8 621,76 грн (з ПДВ).
Додатковою угодою № 9 від 29.05.2019 замовлено споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 64,0 тис. куб. метрів з червня 2019 року - до вересня 2019 року, тобто по 16,0 тис. куб. метрів за кожний місяць, а також, серед іншого, змінено ціну на природний газ, щодо якої спір у даній справі відсутній.
Додатковою угодою № 10 від 26.06.2019 змінено замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у червні 2019 року - 10,0 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою № 12 від 30.07.2019 змінено замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у липні 2019 року - 12,50 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою № 14 від 30.08.2019 змінено замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у серпні 2019 року - 10,10 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою № 16 від 27.09.2019 змінено замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у вересні 2019 року - 8,600 тис. куб. метрів.
На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2018 року до вересня 2019 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3 704 966,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2018 на суму 90 051,91 грн (обсяг переданого газу 10,439 тис.куб.м); від 30.11.2018 на суму 482 029,86 грн (обсяг - 64,420 тис.куб.м); від 31.12.2018 на суму 794 264,30 грн (обсяг - 106,148 тис.куб.м); від 31.01.2019 на суму 809 738,34 грн (обсяг - 108,216 тис.куб.м); від 28.02.2019 на суму 586 778,95 грн (обсяг - 78,419 тис.куб.м); від 31.03.2019 на суму 445 387,51 грн (обсяг - 59,523 тис.куб.м); від 30.04.2019 на суму 158 938,16 грн (обсяг- 21,241 тис.куб.м); від 31.05.2019 на суму 76 525,14 грн (обсяг - 10,374 тис.куб.м); від 30.06.2019 на суму 73 590,70 грн (обсяг - 10,738 тис.куб.м); від 31.07.2019 на суму 74 023,13 грн (обсяг - 12,184 тис.куб.м); від 31.08.2019 на суму 56 256,73 грн (обсяг - 9,745 тис.куб.м); від 30.09.2019 на суму 48 381,61 грн (обсяг - 8,669 тис.куб.м).
У спірний період, починаючи з червня 2019 року до вересня 2019 року, відповідач за отриманий за договором природний газ здійснював платежі з порушенням договірних строків, а також не в повному обсязі, у зв'язку із чим позивачем, окрім основного боргу у сумі 60 614,76 грн, заявлені до стягнення пеня у сумі 9 434,37 грн, три проценти річних у сумі 2 177,16 грн, інфляційні втрати у сумі 2 582,41 грн та збитки у сумі 32 052,90 грн.
21.05.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію №26-1449-19, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил в розмірі 324 533,67 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором.
11.06.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію № 26-1995-19, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил в розмірі 9 844,50 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 року природного газу за договором.
Листами №№ 26-4278-19, 26-4277-19 від 27.11.2019 "Щодо перерахунку за актом-претензією" позивач вказав, що ним зроблено перерахунок (відповідно до роз'яснень НКРЕКП) і сума збитків складає 27 563,13 грн (за березень 2019 року) та 828,40 грн (за квітень 2019 року), і вказаний лист є невід'ємною частиною актів-претензій.
27.11.2019 позивачем на адресу відповідача були направлені акти-претензії №№ 26-4276-19 та 26-4275-19, якими позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил:
- в розмірі 1 202,11 грн. за різницю між замовленим в травні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в травні 2019 року природного газу за договором;
- в розмірі 2 459,26 грн. за різницю між замовленим в червні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в червні 2019 року природного газу за договором.
Відповідач у відповідь на наведені акти-претензії направив позивачу лист № 17 від 20.03.2020, у якому посилаючись на постанову НКРЕКП «Про внесення змін до Правил постачання природного газу», що набрала чинності 12.10.2019, просив не застосовувати фінансові санкції за невідповідність заявленого та фактичного обсягу споживання газу.
У подальшому відповідач сплатив 60 614,76 грн згідно платіжного доручення № 1495 від 25.01.2021 та згідно платіжного доручення № 1 від 01.02.2020 - пеню в сумі 9 434,37грн, 3% річних у сумі 2 177,16 грн, інфляційні витрати у сумі 2 582,41грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору постачання природного газу № 2529/18-КП-41 від 05.10.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є чинним і обов'язковим для сторін.
Договір також відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до частин 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, однак оплата вартості природного газу проводилась з порушенням встановлених у договорі строків оплати (до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу).
Відповідач сплатив заборгованість у розмірі 60 614,76 грн згідно платіжного доручення № 1495 від 25.01.2021 та згідно платіжного доручення № 1 від 01.02.2020 - пеню в сумі 9 434,37грн, 3% річних у сумі 2 177,16 грн, інфляційні витрати у сумі 2 582,41грн.
Отже, з огляду на добровільне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами в цій частині позовних вимог.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 статті 231 ГПК України).
Враховуючи, що предмет спору між сторонами відсутній в частині стягнення основного боргу у сумі 60 614,76 грн, пені у сумі 9 434,37 грн, трьох процентів річних у сумі 2 177,16 грн та інфляційних втрат у сумі 2 582,41 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі в цій частині позовних вимог.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі пов'язані виключно з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 32 052,90 грн, внаслідок використання відповідачем у березні - травні 2019 року фактичного обсягу газу у розмірі меншому від замовленого, а в червні 2019 року - більшому.
Отже, предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягненням договірних збитків.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Укладеним між сторонами договором передбачено умови застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та порядок їх розрахунку, зокрема, підставою нарахування збитків є випадок, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Умовами Договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +-5% від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, враховуючи, зокрема, положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
При цьому, пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме, розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20.
За підсумком наведеного вище, суд доходить до висновку, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених використанням відповідачем у березні - травні 2019 року фактичного обсягу газу у розмірі меншому від замовленого, а в червні 2019 року - більшому, а тому позовні вимоги в частині стягнення 32 052,90 грн збитків не підлягають задоволенню у зв'язку із недоведеністю.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат та повернення судового збору з бюджету судом враховане наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, сплачений позивачем судовий збір на підставі вказаного положення Закону підлягає поверненню останньому на підставі відповідної заяви.
Однак, приймаючи до уваги часткове погашення заборгованості після звернення позивача з даним позовом до суду, в силу вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Разом з тим, беручи до уваги відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків, у відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у цій частині покладаються на позивача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 231, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» про стягнення 106 861,60 грн закрити в частині стягнення основного боргу у сумі 60 614,76 грн, пені у сумі 9 434,37 грн, трьох процентів річних у сумі 2 177,16 грн та інфляційних втрат у сумі 2 582,41 грн - закрити.
2. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» про стягнення 32 052,90 грн збитків - відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Плаза Сервіс» (04116, м. Київ, просп. Перемоги, 24; ідентифікаційний код 41174510) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 1 471,51 грн (одну тисячу чотириста сімдесят одну гривню 51 копійку) судового збору.
4. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 630,49 грн (шістсот тридцять гривень 49 копійок) покладаються на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29.06.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ