ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/9815/21
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши
заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Курносова Гірей Рустемовича 47 863,96 грн заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №12618-Сл від 01.10.2015
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Курносова Гірей Рустемовича 47 863,96 грн заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №12618-Сл від 01.10.2015.
Заява обґрунтована тим, що боржник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим просить стягнути борг у розмірі 40 183,08 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 3 282,60 грн, 3% річних у розмірі 834,74 грн та пеню у розмірі 3 563,54 грн.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 150 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частинами 1, 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених заявником вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК).
Водночас, частиною 1 статті 152 Господарського процесуального колексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою (пункт 5); із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (пункт 8).
В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на несплату я
Фізичною особою-підприємцем Курносовим Гірей Рустемовичем за отримані послуги, при цьому як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків заборгованість виникла у період з 2015 по 2020 роки.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України).
Як вбачається з поданої заяви, сторони у п. 8.5. дійшли згоди, що будь-яка позовна давність по даному договору встановлюється у 5 (п'ять) років.
Втім судом встановлено, що з моменту виникнення права вимоги на частину вимог зі здійснення оплат за відповідні послуги (за період жовтень 2015 року - травень 2016 року) пройшло більше 5 років, що у відповідності до ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу. При цьому, суд ненаділений повноваження, виходячи з особливостей розгляду даних заяв, визначати суму заборгованості боржника самостійно.
Крім того, заявником до поданої заяви не було долучено відповідних документів, які підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також свідчать про існування у боржника заборгованості за вищенаведеним договором в заявленій сумі, а надано лише акт звірки взаєморозрахунків та акти наданих послуг, які складені в односторонньому порядку заявником і боржником не підписані.
Отже, в порушення п. 4 ч. 2 ст. 150, п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України заявником не додано до заяви документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема підписаних боржником актів наданих послуг, і відповідно не підтверджено виникнення права грошової вимоги на заявлену суму.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Курносова Гірей Рустемовича 47 863,96 грн заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №12618-Сл від 01.10.2015.
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов