ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1193/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: Фомічов І.О.
від відповідача: Поляков І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Садівничого кооперативу «Мікрон-2»
на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.05.2021, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якої складено 24.05.2021 в м. Одесі
у справі 916/1193/21
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Садівничого кооперативу «Мікрон-2»
про визнання недійсним рішення загальних зборів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Садівничого кооперативу «Мікрон-2» (далі - Кооператив), в якому просив:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СК «Мікрон-2», оформлене протоколом № 1 від 14.09.2019, щодо звільнення з посади голови правління Кооперативу ОСОБА_2 та обрання головою правління ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо СК «Мікрон-2», зареєстровані на підставі оспорюваного рішення загальних зборів учасників СК ««Мікрон-2», оформленого протоколом № 1 від 14.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оспорюване рішення загальних зборів учасників СК «Мікрон-2», оформлене протоколом № 1 від 14.09.2019, є таким, що порушує права позивача як члена кооперативу та прийняте з порушенням чинного законодавства та статуту Кооперативу у зв'язку з недотриманням порядку скликання і проведення загальних зборів та відсутністю кворуму на цих зборах.
У травні 2021 року позивач в порядку статей 136, 137 ГПК України подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити Садівничому кооперативу «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового Статуту СК «Мікрон-2» та заборонити приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №916/1193/21;
- заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового Статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів Садівничого кооперативу «Мікрон-2».
Зазначена заява обґрунтована тим, що з оголошення голови правління Кооперативу позивачу стало відомо, що 29.05.2021 відбудуться загальні збори членів СК «Мікрон-2», на яких будуть вирішуватись питання, зокрема, про затвердження нової редакції статуту СК «Мікрон-2» та прийняття та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2». У зв'язку з цим позивач вважав за доцільне застосувати до відповідача заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій до вирішення спору у даній справі, посилаючись на те, що загальні збори 29.05.2021 порушать порядок скликання та проведення, адже дані збори скликаються та будуть проводитись нелегітимним правлінням СК «Мікрон-2», оскільки рішення про його обрання скасовано в судовому порядку, та на основі статуту СК «Мікрон-2» від 06.10.2018, рішення щодо затвердження якого (в новій редакції) скасовано в іншому судовому процесі.
На думку заявника, невжиття відповідних заходів забезпечення позову у разі прийняття судом рішення про задоволення позову у даній справі, не забезпечить ефективного відновлення порушених прав, оскільки може мати наслідком подальше оскарження, зокрема, рішень прийнятих новим складом правління, утвореного згідно з рішенням від 18.05.2019, та скасування реєстраційних дій, проведених на підставі такого рішення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Садівничому кооперативу «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового Статуту СК «Мікрон-2» та заборонено приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2» до набрання законної сили судового рішення у справі №916/1193/21 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого кооперативу «Мікрон-2» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового Статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів Садівничого кооперативу «Мікрон-2».
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову у справі, місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 136, 137, 139 ГПК України та виходив із того, що як роз'яснено у п.3 постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Отже, за умови проведення відповідачем вище вказаних дій є достатньо обґрунтованим припущення позивача про імовірність утруднення виконання рішення суду в подальшому. При цьому суд зазначав, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Садівничий кооператив "Мікрон-2" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу господарського суду Одеської області від 24.05.2021 у справі скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач вважає оскаржувану ухвалу такою, що суперечить положенням чинного матеріального та процесуального законодавства, постановленою за невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує те, що застосовані судом заходи забезпечення позову абсолютно не є пов'язаними із заявленими позовними вимогами. Судом, за заявою позивача, заборонено СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та заборонено приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2». З вищевикладеного вбачається, що заходи забезпечення позову та предмет позову є абсолютно різними за своїми правовими наслідками та суттю питаннями, які не є пов'язаними, та з тексту оскаржуваної ухвали абсолютно не вбачається будь-який зв'язок таких питань. Застосовані судом заходи забезпечення позову неспроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки не є пов'язаними із предметом позову.
Застосовані заходи забезпечення позову не забезпечують збалансованості інтересів сторін. Оскаржуваною ухвалою накладено пряму заборону на здійснення господарської діяльності відповідача, оскільки заборонено затверджувати статут у новій редакції, тобто регламентувати власну діяльність Кооперативу відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію», вирішувати будь-які питання власної діяльності, порядок вирішення яких регламентується статутом. Тим більше необґрунтованою є заборона на прийняття та виключення зі складу членів Кооперативу - що є прямим порушенням прав інших осіб - членів або осіб, які мають право на членство в Кооперативі. Таким особам безпідставно накладено пряму заборону на тривалий час на реалізацію прав, наданих Законом України «Про кооперацію» при оскарженні позивачем рішення виключно стосовно обрання голови правління.
Скаржник також зазначає, що застосовані заходи забезпечення позову не є розумними, обґрунтованими, адекватними. Імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів не знаходить жодного підтвердження за текстом оскаржуваної ухвали, тобто судом жодним чином не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. При цьому позивач наводить такі ж самі доводи, що викладені в його заяві про забезпечення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та заборони приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2» до набрання законної сили судового рішення у даній справі №916/1193/21; заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2».
Тобто, предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову у даній справі.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з положеннями статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу (частина 9).
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Однак, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, суд попередньої інстанції обмежився лише посиланням на те, що за умови проведення відповідачем вищевказаних дій є достатньо обґрунтованим припущення позивача про імовірність утруднення виконання рішення суду в подальшому та не дослідив інших умов, необхідних для вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема суд не дослідив обставин щодо наявності зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову (забороною СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та забороною приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2»; забороною суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2») і предметом спору, тобто, не з'ясував, чи відповідають обрані позивачем заходи забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, залишив поза увагою обставини доцільності вжиття одночасно обох заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
Суд не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, не з'ясував чи будуть мати вплив заявлені позивачем заходи забезпечення позову (у разі їх вжиття судом) на права та охоронювані інтереси інших учасників справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу, якщо будуть, то який саме та в якому обсязі, не дослідив співмірності заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, тобто не оцінив обставини щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
З огляду на викладене, суд не надав належну оцінку характеру заявлених позовних вимог у цій справі, та характеру спору, що виник між сторонами у справі, не дослідив, що саме є предметом позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з вимог статей 13, 15, 74 ГПК (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та заборони приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2»; заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2») права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також осіб, які не є учасниками цього судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Наведені висновки викладені у пункті 15 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та у пункті 7.2. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/1986/19.
Однак суд першої інстанції не врахував зазначені висновки, оскаржувана ухвала місцевого суду не містить мотивованої оцінки доводів та заперечень відповідача щодо вимог заяви про забезпечення позову, суд не навів мотивів відхилення доводів чи заперечень відповідача, тобто не надав оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та/або необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, про що правильно зазначив відповідач в апеляційній скарзі.
За змістом частини другої статті 136 ГПК України заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених цієї нормою, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити:
- виконання рішення суду;
або
- ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже у разі, якщо поданий позов, який особа просить забезпечити, має вимоги немайнового характеру, то у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не застосовується та не досліджується, оскільки судове рішення у разі задоволення вимог немайнового характеру не вимагатиме їх примусового виконання. У такому разі має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведені висновки щодо застосування частини 2 статті 136 ГПК України викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Відповідно до позовної заяви предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога члена Кооперативу ОСОБА_4 до СК «Мікрон-2»:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СК «Мікрон-2», оформлене протоколом № 1 від 14.09.2019, щодо звільнення з посади голови правління Кооперативу ОСОБА_2 та обрання головою правління ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо СК «Мікрон-2», зареєстровані на підставі оспорюваного рішення загальних зборів учасників СК ««Мікрон-2», оформленого протоколом № 1 від 14.09.2019.
Обґрунтована дана вимога тим, що оспорюване рішення загальних зборів учасників СК «Мікрон-2», оформлене протоколом № 1 від 14.09.2019, є таким, що порушує права позивача як члена кооперативу та прийняте з порушенням чинного законодавства та статуту Кооперативу у зв'язку з недотриманням порядку скликання і проведення загальних зборів та відсутністю кворуму на цих зборах.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, колегія суддів приходить до висновку, що кінцевою метою позову у даній справі є поновлення порушених прав, інтересів позивача, як члена СК «Мікрон-2», шляхом відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів учасників Кооперативу.
Однак, як уже зазначалося, суд попередньої інстанції не дослідив, що саме є предметом позову та не з'ясував характер заявлених позовних вимог у цій справі (майновий та/або немайновий).
Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак суд першої інстанції при розгляді заяви позивача про забезпечення позову залишив поза увагою характер заявлених позовних вимог, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 136 ГПК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у зв'язку з чим не з'ясував з достовірністю, яка підстава чи які підстави забезпечення позову відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України були визначені позивачем, яку підставу/підстави вжиття заходів забезпечення позову слід застосувати та досліджувати у цій справі з огляду на характер заявлених позовних вимог, не з'ясував чи є ця підстава (ці підстави) обґрунтованими та доведеними. Оскаржувана судова ухвала не містить належного обґрунтування наслідків невжиття заходів забезпечення позову як підстав для забезпечення позову.
Зокрема суд не з'ясував на підставі доводів та заперечень сторін у справі, за захистом яких саме прав позивач звернувся з позовом у цій справі до суду, не дослідив та не встановив з достовірністю чи може невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та якщо може, то яким чином.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами, наведеними відповідачем в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
Разом з тим, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.п. 6.5-6.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами та враховувати викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Якщо необхідність вжиття заходу щодо забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у разі невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу щодо забезпечення позову.
Господарським судам слід враховувати, що у спорах за позовами про визнання недійсними рішень загальних зборів та про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій немає підстав для вжиття такого заходу щодо забезпечення позову як заборона юридичній особі проводити загальні збори, оскільки цей захід не пов'язаний з предметом спору.
Заборона проведення загальних зборів учасників (акціонерів) юридичної особи фактично означає заборону цій особі здійснювати свою діяльність у частині компетенції загальних зборів. Зазначене також порушує право учасників (акціонерів) юридичної особи брати участь в управлінні юридичною особою.
Господарським судам слід виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України).
Суд має право заборонити вчинення певної дії лише товариству як юридичній особі, а не його органам. Стаття 67 ГПК України не передбачає такого заходу щодо забезпечення позову як заборона органам юридичної особи вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки у цій справі предметом позову є вимоги, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то для задоволення заяви позивача про забезпечення позову має досліджуватися наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тобто має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову та предмет позову є абсолютно різними за своїми правовими наслідками та суттю питаннями, які не є пов'язаними, тобто не відповідають вимогам, на забезпечення яких вживаються, і не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки обрані позивачем способи забезпечення у вигляді заборони СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та заборони приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2»; заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2» не впливають на ефективність захисту порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення у вигляді заборони СК «Мікрон-2» приймати рішення стосовно затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та заборони приймати та виключати зі складу членів СК «Мікрон-2»; заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації рішення про затвердження нового статуту СК «Мікрон-2» та рішення про приймання та виключення зі складу членів СК «Мікрон-2» є неналежними, оскільки ніяким чином не забезпечують виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, а також не можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у цій справі, що залишилося поза увагою місцевого суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Викладене в цій постанові не було враховано судом попередньої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову та винесення оскаржуваної ухвали.
Згідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних вище обставин ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "МІКРОН-2" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 24 травня 2021 у справі № 916/1193/21 скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.06.2021.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Філінюк І.Г.