печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22723/21-ц
24 червня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, -
У квітні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна.
Ухвалою суду від 29.04.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав невиконання вимог статті 175 ЦПК України.
23.06.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Вивчивши матеріали цивільної справи за вищевказаним позовом з урахуванням заяви про усунення недоліків, приходжу до висновку, що її слід передати на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.
За статтею 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Предметом поданого до суду позову є зняття арешту з всього майна.
За частиною 1 статті 30 ЦПК України Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 20.03.2008р. «Щодо застосування ч.1 ст.114 ЦПК України», правила виключної підсудності, визначені ч.1 ст. 114 ЦПК України стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, а також речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.13 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України ); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена і в листі Апеляційного суду м. Києва від 01.08.11 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України)», а саме: ст. 114 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна" (ч. 1 ст. 114 ЦПК України ) є більш широке, ніж поняття "позови, де предметом спору є нерухоме майно". А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
В заяві ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кушнарьовим Є.І. про усунення недоліків, щодо арешту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що це останнє нерухоме майно, яке було реалізоване відповідачем і після цього необхідність в арешті цього майна відпала, оскільки змінився власник, тому підсудність була обрана за останнім місцем знаходження нерухомого майна. Також позивачем було зазначено, що в Печерському районному суді м. Києва вже розглядалася аналогічна справа про зняття арешту (суддя Остапчук Т.В., справа
№758/15929/18-ц) , однак тоді не було заявлено позовної вимоги, що викладена в даному позові, оскільки ОСОБА_1 не знав, що у відповідача виникнуть труднощі з тим, щоб зняти одразу всі обтяження, які були накладені в межах виконавчого провадження №32523995.
З викладеного вбачається, що позивач просить зняти арешт не з рухомого майна, а відтак підлягають застосування загальні правила територіальної підсудності.
Так, пунктом 2 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем є Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві», яке знаходиться за адресою: м. Київ вул. Виборзька, 32, що находиться у Солом'янському районі м. Києва, а тому як наслідок суд приходить до висновку про непідсудність даної справи Печерському районному суду м. Києва.
Відтак, застосовуючи положення норми частини першої статті 30 ЦПК України, матеріали справи підлягають направленню для розгляду справи до Солом'янського районного суду м. Києва, на підставі п. 2 ст. 27 ЦПК України, так за місцем знаходження відповідача.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 23, 28, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Цивільну справу № 757/22723/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна - передати на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Г. Ільєва