печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17261/20-ц
15 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Москаленко А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кожушко В.Е
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокуратура, Київської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в межах кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_3 та замаху на вбивство ОСОБА_4 . В судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача заперечував.
Разом з тим, суд дійшов висновку про неможливість розгляду вказаної справи в порядку цивільного судочинства та закриття провадження у справі, оскільки такий спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є бездіяльність органів державної влади.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Щодо визначення предметної та суб'єктної юрисдикції справи необхідно зазначити таке.
За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони виникають у приватноправових відносинах і містять наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Щодо визначення адміністративної юрисдикції необхідно звернути увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст..19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Оскільки позивач оскаржує бездіяльність суб'єктів владних повноважень , даний спір не можу бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказане провадження у справі підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст..255 ЦПК України, суд
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокуратура, Київської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Суддя Остапчук Т.В.