печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42209/20-ц
Категорія 75
08 червня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/42209/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заробітної плати, -
Позивач звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заробітної плати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що працює в ДП «НДІ «КВАНТ» на посаді економіста першої категорії 31-го відділу з 12.03.2018 року, однак починаючи з січня 2019 року фактична виплата заробітної плати не здійснювалась.
Таким чином, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та просить суд в уточненій позовній заяві, яка подана 07.12.2020, стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з січня 2019 року по травень 2020 року в сумі 170 414,83 грн. та стягнути компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 2 466,28 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень 28 копійок).
02.10.2020 ухвалою суду було залишено позовну заяву без руху.
07.12.2020 позивачем були виправлені недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02.10.2020.
15.04.2021 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином, через канцелярію суду представником позивача було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтимала просила винести заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивіл ьного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 , працює в ДП «НДІ «КВАНТ» на посаді економіста першої категорії 31 - го відділу з 12.03.2018 року.
Починаючи з січня 2019 року фактична виплата заробітної плати позивачу, не здійснювалась.
Згідно довідки, яка була надана позивачу за місцем роботи, за період з січня 2019 року по травень 2020 року відповідачем було нараховано та не виплачено заробітної плати на суму 170 414,83 грн., тобто майже півтора року, позивач не отримує належних коштів за виконану роботу.
Позивач, двічі зверталась до відповідача з письмовою претензією про виплату заробітної плати і мала великі сподівання на досудове врегулювання спору. Проте жодного разу офіційної відповіді її претензію не отримала.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд задовольнити її вимоги, оскільки її право на оплату праці порушується.
Так, відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 вказаного Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно зі ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Також, статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ст.1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до вимог ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Таким чином, судом встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі у сумі 170 414,83грн., та компенсації в розмірі 2 466,28 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо зазначення про моральні страждання позивача, задані внаслідок дій відповідача, суд дані доводи позивача не приймає до уваги, оскільки в прохальних вимогах позивач в уточненій позовні заяві перед судом не ставить питання про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р.№ 13 допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць. Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог та необхідності у їх задоволенні в повному обсязі, а протилежного відповідачем не спростовано.
Судовий збір у розмірі 1718 грн. 81 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі вищевикладеного, ст. 115 КЗпП, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період, з січня 2019 року по травень 2020 року в сумі 170 414,83 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста чотирнадцять гривень вісімдесят три коп.)
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 2 466,28 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень 28 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» на користь держави суму судового збору в розмірі 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять тисяч) грн. 81 коп.
Допустити негайне виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 08.06.2021 у справі 757/42209/20-ц в частині стягнення на користь ОСОБА_1 розміру заробітної плати за один місяць
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РУГУ МВС України в м. Києві 25 вересня 1997року, РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_3
Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант», код ЄДРПОУ 14308138, 03150, м. Київ, Печерський район, вул. І. Федорова, 4.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлений 08.06.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва