Справа № 504/2520/20
Номер провадження 2/504/1690/21
24.06.2021смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.
за участю секретаря Сухіна Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію,
встановив:
10.08.2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію у розмірі 29630,26 грн., інфляційні витрати у розмірі 2636,32 грн. та 3 відсотка річних у розмірі 1348,17 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 2102 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що ТОВ «Тепло та Сервіс» на підставі договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року здійснює експлуатацію котельні централізованого опалення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлових будинків НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 .
Внаслідок несплати відповідачем за спожиту теплову енергію утворилась заборгованість перед ТОВ «Тепло та сервіс», що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Сафаровій А.Ф.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області Сафарової А.Ф. від 31.08.2020 року позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 31.08.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Литвинюк А.В.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Литвинюк А.В. від 20.04.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами у справі у строки, передбачені ст.275 ЦПК України з повідомленням (викликом) учасників справи.
В судове засідання представник позивача, адвокат Новак Р.Г. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Крім того, представник позивача додатково надав до суду заяву про розподіл судових витрат, рахунок-фактуру №98 від 10.12.2019 року та №39 від 04.09.2020 року, а також акт приймання-передачі наданих послуг №145 та №146 від 27.04.2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового засіданя повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 22.03.2021 року, однак, у призначені судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст.128 1ІПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.
Приймаючи до уваги, що судові повістки на 19.05.2021 року та 24.06.2021 року були отримані відповідачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.ст.280,281 ЦПК України за згодою представника позивача, судом вирішено провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року ТОВ «МІЛАН-С» передав, а ТОВ «Тепло та Сервіс» прийняв в строкове платне користування три газових котла та будівлю котельні за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 247,6 кв.м., що належить орендодавцю на праві власності.
Відповідно до довідки ОК «Житлово експлуатаційний кооператив «Добробут сервіс» з 01.11.2017 року надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Тепло та Сервіс».
Згідно з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 06.04.2020 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних квитанцій, ОСОБА_1 на якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на квітень 2020 року має заборгованість за оплату спожитої теплової енергії у розмірі 29630,26 грн.
17.12.2019 року позивачем направлялася досудова вимога на адресу відповідача щодо погашення суми заборгованості, однак досудова вимога була проігнорована.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3 відсотка річних, суд виходив з того, що відповідач є власником квартири, до якої здійснюється постачання теплової енергії позивачем, на даний час існує заборгованість, яка не погашена відповідачем. Ухвалюючи рішення суд зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи за зверненнями особи, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з Закону України «Про житлово комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Ст.7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Питання оплати житлово-комунальних послуг, у тому числі і щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.
Натомість, відповідно до вимог ч.1 ст.1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
За визначенням, наданим у ст.1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Згідно з вимогами ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016 року) зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору по надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду від 21.04.2020 року у справі №910/7968/19.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст.89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, а також ненадання відповідачем будь-яких доказів та заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, позивачем надано заяву про розподіл судових витрат, рахунок-фактура №98 від 10.12.2019 року та №39 від 04.09.2020 року, а також акт приймання-передачі наданих послуг №145 та №146 від 27.04.2021 року, з якої вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 17000 грн.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом із тим, відповідач про свою незгоду із розміром витрат на правову допомогу не заявляв, тому суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню із відповідача.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, суд вважає за можливе стягнути з відповідача по справі понесені позивачем документально підтвердженні витрати у розмірі 2102 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,128,133,141,223,247,258,259,263-265,272,280-288 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Армійська, 18 а, оф. 107, ЄДРПОУ 40695882) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 29630 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 26 коп., інфляційні витрати у розмірі 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 32 коп. та 3 відсотки річних у розмірі 1348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (ЄДРПОУ 40695882) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Армійська, 18 а, оф. 107, ЄДРПОУ 40695882) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Литвинюк А. В.