24.06.21
Справа № 522/8253/21
Провадження № 3/522/6401/21
24 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адміністративні матеріали, які надійшли з Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 580674 від 20.04.2021 року, встановлено, що 17.04.2021 року о 12 год. 00 хв. загубив свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_2 , тим самим батько ухилився від виконання батьківських обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнав. Вказав, що він разом із дружиною та сином 17.04.2021 року приблизно о 12 годині прогулювались в парку. В якийсь момент, зрозуміли, що син, який катався на велосипеді, зник з поля зору. Почали його шукати. Дружина зателефонувала до поліції, вказала, що вони не можуть знайти свого сина та просила допомогти в пошуках. Після 20 хвилин пошуків ОСОБА_1 разом з дружиною знайшли сина. Працівники поліції провели з ними профілактичну бесіду. Просив справу стосовно нього закрити.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, склад адміністративного правопорушення передбаченого вказаною статтею КУпАП утворює ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом і, саме це діяння утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 цієї статті).
Стаття 150 Сімейного кодексу України закріплює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Серед них: 1) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) батьки зобов'язані поважати дитину; 5) передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; 6) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 580674 від 20.04.2021 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , не зазначено, в чому саме полягає ухилення останнього від виконання батьківського обов'язку, а викладені обставини не свідчать про неналежне виконання батьківського обов'язку в контексті положень ст. 150 СК України, також протокол не містить відомостей про ставлення притягуваного до наслідків, оскільки з пояснень ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що після того, як його син зник з поля зору під час прогулянки в парку, він разом із дружиною намагались виконати всі дії для того, щоб знайти сина, а саме, його дружина звернулась до співробітників поліції, що підтверджується копією рапорту про реєстрацію заяви ЄО № 8535 від 17.04.2021 року як зникнення особи безвісти, таким чином ОСОБА_1 як батько дитини намагався виконати свої батьківські обов'язки, що виключає підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, суд констатує, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить у собі ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його неповнолітнього сина, що вказує на відсутність в діях останнього об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Вказана практика Європейського суду з прав людини в повній мірі відповідає Конституції України, статтею 62 якої визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено ч. 2, п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку; кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7, 9, 24, 33, 34, 35, 38, 184, 221, 247, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -
Провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси І.В. Циб