про повернення позовної заяви
29 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/6114/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови МО України, оформленої листом від 30.12.2020 №248/111-1679/1285 щодо відмови у проведенні доплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у сумі 96000,00 грн у зв'язку із встановленням 04.11.2019 2 групи інвалідності та її скасування; зобов'язання МО України доплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у сумі 96000,00 грн у зв'язку із встановленням 04.11.2019 2 групи інвалідності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачеві встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження.
23.06.2021 позивачем надано заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована посиланням на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №1519/983/2012, згідно з якою перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви, дійшов наступних висновків.
За змістом частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19.
З позовної заяви слідує, що, у зв'язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності, 17.01.2020 Комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийнято рішення (протокол №6) про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року у розмірі 80000,00 грн, з яким позивач не погоджується, оскільки вважає, що розмір прожиткового мінімуму повинен визначатися станом на 01 січня 2019 року, тобто року встановлення вищої групи інвалідності.
Таким чином, аналіз цих обставин свідчить про те, що позивач фактично не погоджується із рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол №6 від 17.01.2020) у частині визначення відповідачем розміру одноразової грошової допомоги, а саме 80000,00 грн.
Тобто, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням вищої групи інвалідності саме з моменту призначення такої виплати (17.01.2020), здійснення якої ОСОБА_1 не заперечує.
Натомість, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду 09.06.2021, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду.
Подальше звернення позивача із заявою від 15.12.2020 про доплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі та відмова МО України, оформлена листом від 30.12.2020 №248/111-1679/1285, не змінює моменту з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а лише свідчить про вжиття ОСОБА_1 активних дій щодо досудового врегулювання спору.
Таким чином, ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Суд критично оцінює посилання позивача на положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки ця норма стосується випадків стягнення заробітної плати працівника.
Водночас, за змістом частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
При цьому аналіз норм постанови КМУ №704 від 30.08.2017 свідчить про те, що одноразова грошова допомога, право на яку гарантовано Законом №2011-ХІІ, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця.
За таких обставин, зважаючи на те, що одноразова грошова допомога, право на яку гарантовано Законом №2011-ХІІ, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця, а є гарантованою державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання, тому суд дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України не є застосовними щодо спірних правовідносин.
Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її повного складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя М.В. Довгопол