29 червня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/4898/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Петрової Л.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Полтавської міської ради про застосування строку позовної давності в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання протиправними дій щодо відмови в нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше 6 місяців; зобов'язання нарахувати та виплатити середньомісячну заробітну плату, яку ОСОБА_1 отримувала на посаді секретаря Гожулівської сільської ради, але не більше 6 місяців, за період з 30.12.2020 до моменту винесення рішення у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 заяву Полтавської міської ради проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
До суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Оцінюючи обґрунтованість поданої відповідачем заяви, суд дійшов наступних висновків.
За змістом частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача щодо виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11.07.2020 №93-ІV на період її працевлаштування.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11.07.2020 №93-ІV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). У той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади.
Таким чином, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 07.02.2019 у справі №507/1299/16-а, від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а, від 30.10.2019 у справі №293/1026/16-а, від 26.12.2019 у справі №570/3880/16-а.
Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 33 Закону №93-ІV від 11.07.2002, середня заробітна плата, яка зберігається за колишнім депутатом місцевої ради після закінчення повноважень за своєю правовою природою є компенсацією заробітної плати такій особі на період її працевлаштування.
Статтею 233 КЗпП передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року N8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, зважаючи на те, що середня заробітна плата відповідно до частини другої статті 33 Закону №93-ІV від 11.07.2002 є за своєю правовою природою є компенсацією заробітної плати колишньому депутатові місцевої ради на період його працевлаштування, строк звернення до суду про стягнення такої середньої заробітної плати не обмежений строком.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Полтавської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Л.М. Петрова