24 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3857/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №440/3857/18 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 з 83% до 70% грошового забезпечення з 1 січня 2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року у розмірі 83% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату станом на 1 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набрало законної сили 14 березня 2019 року.
На адресу суду 15.06.2021 року надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінити стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, вважає, що існують підстави для заміни стягувача у виконавчому листі на підстав статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року призначено заяву про заміну стягувача у виконавчому листі до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2021 року о 09:45год.
Заявник та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з'явились. Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст. 229 та ч. 2 ст. 379 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про заміну стягувача підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №440/3857/18 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 з 83% до 70% грошового забезпечення з 1 січня 2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 1 січня 2018 року у розмірі 83% грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного військового комісаріату станом на 1 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набрало законної сили 14 березня 2019 року.
На виконання судового рішення 03.05.2019 року видано виконавчий лист.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 від 25.05.2020 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця від 28.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63428745.
Положеннями частини 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що членам сім'ї спадкодавця передаються (або включаються до складу спадщини у разі відсутності членів сім'ї) ті суми пенсійних виплат, які належали спадкодавцю за життя, проте, не були одержані ним.
При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщину.
Таким чином, оскільки згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.10.2004 року заявниця є дружиною померлого ОСОБА_2 , а згідно довідки приватного нотаріуса № 75/02-14 від 08.06.2021 вона є єдиною спадкоємицею померлого, у відповідності до ст.1227 ЦК України та ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" заявниця набула право на отримання сум пенсії, нарахованих на виконання рішення суду, проте не виплачених за життя.
Нормою частини 1 статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону
Як передбачено ч.1 та 2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Положення ч.5 ст.15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.
Слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Водночас, за змістом ч.1 ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин висловлена Верховним Судом у постановах від 22.12.2020 року у справі №2-а-3938/11, від 31.10.2018 року у справі №2-а-3494/11.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 63428745 з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Керуючись ст.241-248, 379 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 63428745 з виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 440/3857/18 з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя К.І. Клочко