23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/10835/15
провадження № 61-9590ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану неналежним виконанням договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року, у розмірі 39 325 грн 44 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Окремою ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року доведено до відома Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про грубе порушення фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 . Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди змінено. Позов ОСОБА_1 у частині відшкодування майнової шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 16 тис. грн.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року у частині розподілу судових витрат за первісним позовом та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на окрему ухвалу суду першої інстанції задоволено. Окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року у зазначеній справі скасовано.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, що надійшла 11 червня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й залишити в силі судові рішення першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу в частині оскарження постанови апеляційної інстанції на окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Тобто вказаними нормами не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку окремих ухвал судів першої інстанції, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанов апеляційних судів за результатами такого перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу у частині оскарження постанови апеляційної інстанції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 270 грн.
Предметом позову у цій справі є первісні та зустрічні вимоги про стягнення суми боргу та майнової шкоди у розмірі 72 669 грн 04 коп., відтак, станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 тис.), тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновків суду попередньої інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара