Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 червня 2021 р. Справа№200/4681/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.03.2021 року звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте 29 березня 2021 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Краматорськ було винесено Рішення про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах через недостатність пільгового стажу.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську від 29.03.2021 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами).
зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську врахувати період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.01.1989 по 29.04.1989 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 06.08.1991 по 21.08.1991 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 27.08.1991 по 19.10.1991 на шахті «Юний комунар» учнем прохідника підземним; з 20.10.1991 по 02.11.1994 на шахті «Юний комунар» прохідником підземним; період навчання Середньому професійно-технічному училище № 112 м. Єнакієво з 01 вересня 1985 року по 03 січня 1985 року при вирішенні питання щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до заяви від 25.03.2021 року.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що спірні періоди не зараховані до пільгового стажу на законних підставах. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.04.2021 року відстрочено сплату судового збору, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , 25.03.2021 року звернувся до установи відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29 березня 2021 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Краматорськ було винесено Рішення про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови є недостатність страхового стажу, оскільки до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи та навчання: з 10.01.1989 по 29.04.1989 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 06.08.1991 по 21.08.1991 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 27.08.1991 по 19.10.1991 на шахті «Юний комунар» учнем прохідника підземним; з 20.10.1991 по 02.11.1994 на шахті «Юний комунар» прохідником підземним. Вказані періоди не були враховані у зв'язку з тим, що не були надані відомості про атестацію робочих місць за ці періоди.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації, а також формулювання наказів про проведення атестації робочих місць не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічний правовий висновок зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.
З приводу не зарахування до стажу періоду навчання позивача у Середньому професійно-технічному училищі № 112 м. Єнакієво з 01 вересня 1985 року по 03 січня 1987 року, суд звертає увагу, що спірне рішення не містить інформації щодо неврахування вказаного періоду до стажу позивача. Проте, враховуючи, що позиція з вказаного питання у відзиві відсутня, суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (вул. Поштова, б. 5, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 23346787) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську від 29.03.2021 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами).
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську врахувати період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.01.1989 по 29.04.1989 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 06.08.1991 по 21.08.1991 на шахті «Комсомолець Донбасу» електрослюсарем підземним; з 27.08.1991 по 19.10.1991 на шахті «Юний комунар» учнем прохідника підземним; з 20.10.1991 по 02.11.1994 на шахті «Юний комунар» прохідником підземним; період навчання Середньому професійно-технічному училище № 112 м. Єнакієво з 01 вересня 1985 року по 03 січня 1985 року при вирішенні питання щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до заяви від 25.03.2021 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (вул. Поштова, б. 5, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 23346787) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка