25 квітня 2019 року Справа № 160/924/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі- ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо невиплати пенсії по втраті годувальника, нарахованої за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 (18 місяців) в сумі 58'879грн. 44коп.;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити у місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, заборговану за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 (18 місяців) пенсію в сумі 58'879грн. 44коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи та отримує пенсію по втраті годувальника, наразі перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з вересня 2018 року. З жовтня 2018 року відповідач поновив їй виплату пенсії по втраті годувальника, але поновив лише починаючи з жовтня 2018 року. Сума пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 в розмірі 58'879грн. 44коп. не виплачена. Позивач звернулась до відповідача щодо невиплати суми пенсії та листом №А17990-18 від 22.11.2018 останній повідомив, що сума пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 в розмірі 58'879грн. 44коп. нарахована. Одночасно повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою суду від 04.02.2019 р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.03.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, отримує пенсію по втраті годувальника. У вересні 2018 року пенсійна справа позивача прийнята на облік протокольним рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Виплата пенсії позивачу поновлена лише з жовтня 2018 року. З квітня 2017 року по вересень 2018 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 58'879грн. 44коп. Відповідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів України на теперішній час не визначений окремий порядок виплат, то підстави для виплати нарахованої пенсії за минулі періоди відсутні.
Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відсутність Порядку щодо виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, як і не розроблення Кабінетом Міністрів України відповідних механізмів проведення таких виплат, не є поважною причиною для невиплати пенсії по втраті годувальника позивачу.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №000566738 від 26.06.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з вересня 2018 року (протокольне рішення №30 від 26.07.2018 року) та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-IV).
З квітня 2017 року припинено нарахування та виплата позивачеві пенсії по втраті годувальника.
Відповідачем у вересні 2018 року проведено донарахування позивачеві пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 в розмірі 58'879грн. 44коп. Виплата пенсії ОСОБА_1 поновлена з жовтня 2018 року.
15.11.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.2017 по 30.09.2018. Листом №А17990-18 від 22.11.2018 року відповідач повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Отже, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Стаття 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), який згідно з його преамбулою, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Стаття 7 Закону №1706-VII визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Постановою №365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Відповідно до п.4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме: пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."
Відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 відповідач посилається на той факт, що суми доплати за минулий період обліковуються в управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку.
Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно чинного законодавства.
За таких обставин, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії у період з 01.04.2017 по 30.09.2018 та зобов'язання здійснити виплату.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768грн. 40коп., сплата яких підтверджується квитанцією №16 від 29.01.2019р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , нарахованої за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 у сумі 58'879грн. 44коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 у сумі 58'879грн. 44 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова