24 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4414/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення та постанов,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач, ДПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі третя особа, ОСОБА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту патрульної поліції щодо розгляду скарги, визнання протиправними та скасування постанов від 09.08.2020 року серії 1АВ №00661432 та серії 1АВ №00661428 про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2020 року інспектором Департаменту патрульної поліції Канібор О. Ю. було винесено постанову серії 1АВ №00661432 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Також 09.08.2020 року інспектором Департаменту патрульної поліції Ростовським О. В. було винесено постанову серії 1АВ №00661428 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Вказані копії постанов на його адресу не надходили.
При цьому зазначив, що належним йому автомобілем 09.08.2020 року він не керував, а керував ОСОБА_2 який і подав до Департаменту ПП відповідну заяву.
Про наявність адмінпостанов він дізнався від ДВС у м. Луцьку де було відкрито виконавче провадження, тому 02.03.2021 року подав заяву до ДПП про скасування вищевказаних постанов, на яку отримав повідомлення про розгляд скарги (заяви) де було прийнято відповідне рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та складанням відносно нього адмінпостанов звернувся до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що оскаржувані постанови були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подав заперечення на відзив відповідача, погодився з вимогами позивача та підтвердив керування 09.08.2020 року автомобілем позивача.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Судом встановлено, що 09.08.2020 року інспектором ДПП Канібор О. Ю. було винесено постанову серії 1АВ №00661432 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України.
Як вбачається з постанови про накладення стянення, інспектор ДПП Канібор О. Ю., розглянувши дані зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 029-1219, установив, що 09.08.2020 о 02 год. 38 хв. за адресою М05 Київ-Одеса 35+240 зафіксовано транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху на 49 км./год., чим порушила пункт 12.9(6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 14-2, 33, 222, 279-1 і 284 КУпАП.
Постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Також 09.08.2020 року інспектором ДПП Ростовським О. М. було винесено постанову серії 1АВ №00661428 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України.
Згідно даної постанови 09.08.2020 року інспектор ДПП Ростовський О. В., розглянувши дані зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 031-1219, установив, що 09.08.2020 о 02 год. 34 хв. за адресою М05 Київ-Одеса 28+450 зафіксовано транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху на 42 км./год., чим порушила пункт 12.9(6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 14-2, 33, 222, 279-1 і 284 КУпАП.
Постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Доказів вручення ОСОБА_1 оскаржуваних постанов відповідачем не надано.
Як зазначає позивач, 02.03.2021 головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у місці Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коренгою А. А. його повідомлено про наявність виконавчого провадження про примусове виконання адмінпостанов щодо стягнення штрафу в розмірі 510 гривень в користь держави.
Тому, позивачем на адресу електронної пошти відповідача ДПП 02.03.2021 року, а саме на ім'я начальника ДПП Євгенія Жукова було направлено письмову заяву, в якій просив скасувати постанову Департаменту патрульної поліції про стягнення з нього штрафу із-за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі.
При цьому, 02.03.2021 року, як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_2 - особа, яка керувала 09.08.2020 року транспортним засобом позивача, надіслав на адресу начальника ДПП Євгенія Жукова заяву в якій повідомив, що у вказаний час і дату він, ОСОБА_2 , особисто керував вказаним ТЗ, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Зазначив, що безпосередньо сам власник ТЗ в період часу з 24.00 годин до 05.00 годин 09.08.2020 року перебував в автомобілі на задньому сидінні автомобіля. На підставі викладеного просив викладені у його заяві факти прийняти до уваги, свою вину визнав повністю, однак із-за спливу терміну притягнення до відповідальності визначеного ст. 38 КУпАП просив провадження не розпочинати.
15.03.2021 року з Департаменту патрульної поліції за № К-3701/41/27103- 2021 за підписом т.в.о. заступника начальника Анастасії Біленької на адресу місця проживання позивача надійшло повідомлення «Про розгляд скарги на скасування постанови серії 1АВ № 00661432». Зі змісту повідомлення вбачається, що у ДПП розглянуто його скаргу (а не заяву) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, та відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача повідомлено, що постанову залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач, вважає протиправними постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом способи (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року за № К/9991/76032/12).
Стаття 9 КАСУ передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Обставини, які визнаються учасниками справи - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи - не є обов'язковою для суду.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Стаття 90 КАСУ передбачає - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, вона не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Відповідно до умов статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок, строк її оскарження, підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, або запис про відмову від підпису чи від отримання копії постанови.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження - не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Розглядаючи питання ефективного засобу правового захисту Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в п. 114 Рішення від 10 вересня 2010 року у справі «Макфарлейн проти Ірландії» (заява № 31333/06), п. 38 Рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року у справі «Ріккірді Піссаті проти Італії» (заява № 62361/00) зазначив, що засіб є ефективним тільки якщо він доступний та достатній.
В силу п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія » (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону, а згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.
У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.
В свою чергу, Верховний суд України своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1265а15, вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до Постанови Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року по справі № 457/1003/15-а рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду..
Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121-126 цього Кодексу, можуть також розглядатись за місцем обліку транспортних засобів або місцем проживання порушників.
Отже, з огляду на викладене, для провадження у справах про адміністративні правопорушення, характерним є специфічний вид доказу безпосереднє спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення (в даному випадку органи Національної поліції України).
Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу - та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих не в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судом, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем було заявлено кілька пов'язаних між собою вимог, а саме: про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду його скарги та скасування адміністративних установ.
Як вбачається з матеріалів відзиву, позивачем фактично оскаржується рішення (без номера) від 11.03.2021 року заступника начальника відділу ДПП В. Німченка про залишення постанов про адмінправопорушення без змін, а скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Беручи до уваги, що позовні вимоги предметом підсудні різним адміністративним судам, але не різняться за своїм предметом, оскільки стосуються оскарження рішення та постанов прийнятих одним суб'єктом владних повноважень на основі виявлених правопорушень тим самим органом, тому окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу про відкриття провадження в даній справі при дотриманні позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Аналогічна позиція щодо необхідності вирішення об'єднаних вимог саме окружним адміністративним судом викладено в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року в справі №540/2229/18 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року в справі №460/792/20.
Суд вважає надуманим посилання відповідача у відзиві про пропуск позивачем десятиденного строку на оскарження рішення та адміністративних постанов.
З матеріалів позову вбачається, що про наявність складених відносно нього постанов ОСОБА_1 дізнався від ДВС м. Луцька.
До відзиву додано копію поштового конверта відповідача від 13.08.2021 року з якого вбачається, що лист з копіями адмінпостанов повернуто адресату - ДПП через відсутність позивача за вказаною адресою.
Інших доказів повідомлення позивача про наявність складених відносно ОСОБА_1 адмінпостанов у матеріалах справи немає.
До матеріалів позову додано копію рішення (без номера) від 11.03.21 року заступника начальника відділу ДПП Гімченка В. в про залишення заяви ОСОБА_1 від 02.03.2021 року без задоволення щодо скасування складених в автоматичному режимі постанов без змін.
З матеріалів позову вбачається, що дане рішення на адресу позивача не надходило, а лише лист №К-3701/41/27/03-2021 від 15.03.2021 року де ОСОБА_1 повідомлено, що відповідачем за його скаргою про скасування адмінпостанов прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги. Тому в прохальній частині позову ОСОБА_1 заявлено вимогу про скасування цього рішення без зазначення дати його винесення, яка позивачу не була відома. При цьому до відзиву відповідачем не додано будь-яких доказів отримання позивачем листа від 15.03.2021 року не в десятиденний строк чи додатків з копією такого рішення від 11.03.2021 року, оскільки до відзиву не додано реєстру згрупованих повідомлень відповідача з зазначенням поштового відправлення на конкретну дату вихідної кореспонденції та наявності копії повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.
Як вбачається з відтиску штампу суду позов ОСОБА_1 було подано 26.04.2021 року, при цьому позивач зазначив, що встановлені строки звернення до суду ним фактично порушені не були.
Інших доказів щодо пропуску строку звернення до суду відповідачем не наведено.
За таких обставин на думку суду причини пропуску строку звернення до суду щодо оскарження рішення та адмінпостанов є поважними, оскільки виникли об'єктивно і безпосередньо унеможливлювали позивачем подання позову про скасування адмінпостанов та рішення у встановлені законодавством строки.
Щодо суті виявлених відповідачем порушень вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП в діях позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;
Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 12.5 ПДР України, у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
Відповідно до п. 12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:
а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год;
г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом, 09.08.2020 року інспектором ДПП Канібор О. Ю. було винесено постанову серії 1АВ №00661432 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України щодо ОСОБА_1 .
Згідно даної постанови 09.08.2020 року інспектор ДПП Канібор О. Ю., розглянувши дані зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 029-1219, установив, що 09.08.2020 о 02 год. 38 хв. за адресою М05 Київ-Одеса 35+240 зафіксовано транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху на 49 км./год., чим порушила пункт 12.9(6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 14-2, 33, 222, 279-1 і 284 КУпАП.
Постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Також 09.08.2020 року інспектором ДПП Ростовським О. М. було винесено постанову серії 1АВ №00661428 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України.
Згідно даної постанови 09.08.2020 року інспектор ДПП Ростовський О. В., розглянувши дані зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 031-1219, установив, що 09.08.2020 о 02 год. 34 хв. за адресою М05 Київ-Одеса 28+450 зафіксовано транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху на 42 км./год., чим порушила пункт 12.9(6) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 14-2, 33, 222, 279-1 і 284 КУпАП.
Постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Суд звертає увагу, що пункт 12.9 (б) ПДР України відсилає на пунтки 12.4-12.7 ПДР України, а отже сам по собі не може розкривати зміст порушення правил ПДР України.
При цьому в постанові не зазначено будь яких інших порушень ПДР України.
Крім того на фото, що додані до відзиву та до постанов немає показника населеного пункту або кілометрового знаку, що давало б можливість ідентифікувати місце знаходження автомобіля, а також немає знаків обмеження швидкості (3,29, 3,31 ПДР), відсутній опис обставин щодо того на якій ділянці дороги знаходився автомобіль, не вказано де був встановлений знак, що обмежує швидкість руху, а тому неможливо встановити що водій автомобіля порушив ПДР України.
Додані до відзиву перелік пристроїв «КАСКАД» з координатами GPS з долученими сертифікатами відповідності, що розташовані на автодорозі М05 Київ-Одеса та використовувались відповідачем при виявленні перевищення швидкості автомобіля в автоматичному режимі теж не ідентифікують місця розташування знаків обмеження швидкості на конкретній ділянці дороги в якій зроблено фото транспортного засобу, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №833 від 10.11.2017 затверджений, зокрема, Порядок функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 14листопада 2018р.№ 1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Частина 1 ст.122КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно із приміткою суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-УІІІ, що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно із ч. 1 ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: - особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи містить також ст. 14-1, 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020.
ОСОБА_1 повідомив відповідача, що у вказаний в оскаржуваних постановах час і дату він особисто не керував вказаним ТЗ, який належить йому на праві приватної власності, так як вказаним у постанові ТЗ керував безпосередньо ОСОБА_2 місце проживання АДРЕСА_2 . Позивач в період часу з 24.00 годин до 05.00 годин 09.08.2020 року перебував в автомобілі і відпочивав на задньому сидінні автомобіля.
В свою чергу, ОСОБА_2 свою вину щодо перевищення встановлених обмежень швидкості повністю визнав та 02.03.2021 року ОСОБА_2 надіслав на адресу начальника ДПП Євгенія Жукова заяву в якій повідомив, що у вказаний час і дату він, ОСОБА_2 , особисто керував вказаним ТЗ, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Зазначив, що безпосередньо сам власник ТЗ в період часу з 24.00 годин до 05.00 годин 09.08.2020 року перебував в автомобілі і відпочивав на задньому сидінні автомобіля. На підставі викладеного просив викладені у його заяві факти прийняти до уваги, свою вину визнав повністю, однак із-за спливу терміну притягнення до відповідальності визначеного ст. 38 КУпАП провадження не розпочинати.
У відповідності до вимог ст. 14-1 КУпАП до адмінвідповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі технічними засобами, притягаються власники транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення даного порушення іншою особою, власник транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини орган, що виніс постанову про накладення стягнення, що транспортний засіб знаходився у користуванні іншої особи. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адмінстягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила дане правопорушення.
Зі змісту поданого відповідачем відзиву та додатків до нього відповідачем такі обставини не з'ясовувались та не вирішувались.
З вимог статті 14-2 КУпАП вбачається, що відповідальна особа (фізична особа, за якою зареєстрований транспортний засіб) звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі
Також, приміткою до даної статті зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 279-3 КУпАП якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, звернулася особисто до органу уповноваженого розглядати справи із заявою про визнання факту правопорушення, то відповідальна особа ( в даному випадку - фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб) звільняється від адмінвідповідальності та органом уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення вносяться зміни щодо визначення суб'єкта правопорушення - особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.
Як вбачається з наданого відповідачем відзиву та додатків до нього, зазначені вимоги законодавства відповідачем виконано не було.
Позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, так як він не перебував за кермом транспортного засобу під час скоєння правопорушення.
При цьому ОСОБА_2 виконав обов'язкову умову, а саме: звернувся до уповноважених органів із заявою щодо визнання вчинення ним правопорушення, однак із-за спливу терміну притягнення до відповідальності визначеного ст. 38 КУпАП просив провадження не розпочинати.
Крім того відповідачем до відзиву додано копію рішення (без номера) від 11.03.2021 винесеного заступником начальника відділу упровадження систем фіксації Департаменту патрульної поліції Німченка В. про залишення без змін адмінпостанови (на заяву позивача від 02.03.2021) складеної інспектором ДПП, а скарги - без задоволення. Однак відповідачем не додано будь-яких доказів, що цей документ разом з листом від 15.03.2021 року направлявся на адресу позивача (реєстр згрупованих поштових відправлень відповідача з зазначенням виду листа та конкретної дати вихідної кореспонденції, повідомлення про вручення поштового відправлення).
При цьому в даному рішенні відповідача відсутні будь-які посилання, що заява третьої особи в даній справі від 02.03.2021 ОСОБА_2 про підтвердження керування автомобілем позивача з 24 год до 5 год 09.08.2020 та визнання факту вчинення адмінправопорушення, де просив не розпочинати провадження у зв'язку зі спливом терміну притягнення до адмінвідповідальності, розглядалась у встановленому порядку та приймалось відповідне рішення у відповідності до вимог статті 279-3 КУпАП шляхом внесення змін до адмінпостанов щодо визначення суб'єкта правопорушення - особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.
Згідно ст. 73 КАС України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 74 КАС України - суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При прийнятті рішення суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Отже відповідачем не надано до суду доказів правомірності прийняття оскаржуваних адмінпостанов та рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Департаментом патрульної поліції порушені вимоги Закону щодо складання оскаржуваних постанов, і відповідно були порушені права позивача при прийнятті рішення відповідача за заявою позивача та вимоги ЄКПЛ, викладені вище.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23грудня 2005 року №14«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В даному випадку суд, враховуючи недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення вважає, що вимоги стосовно визнання протиправними та скасування рішення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в адміністративній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуюче викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.03.2021 року щодо розгляду заяви та про протиправність оскаржуваних постанов від 09.08.2020 року серії 1АВ №00661432 та серії 1АВ №00661428 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі вимогам Закону.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 816 грн., сплачений згідно з квитанцією від 22.04.2021.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу України про Адміністративні правопорушення, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.03.2021 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.03.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії 1АВ №00661432 від 09.08.2020 року, складену Інспектором Департаменту патрульної поліції Канібор О. Ю. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії 1АВ №00661428 від 09.08.2020 року, складену Інспектором Департаменту патрульної поліції Ростовським О. В. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич