29 червня 2021 року Справа № 915/995/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Миколаївської міської ради,
54001, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 26565573;
до відповідачів:
1) Управління комунального майна Миколаївської міської ради,
54001, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 22440076;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоу",
54003, вул. 3-я Воєнна, 5Б, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 32189597
про: визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору про внесення змін та повернення майна вартістю 1230000,00 грн.
24.06.2021 до суду від Миколаївської міської ради надійшла позовна заява № 4312/020201-22/02.06./14/21 від 23.06.2021 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоу", в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 "Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності";
- визнати недійсним укладений 28.04.2017 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтершоу" договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк "Народний сад"), що належить до комунальної власності №5525 від 26.08.2003;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтершоу" повернути на користь Миколаївської міської ради цілісний майновий комплекс по вул. 3-я Воєнна, 5А у м. Миколаєві у складі: огорожі - 885 п.м; зелених насаджень - дерева (1384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1148 кв.м.; бетонного постаменту демонтованого пам'ятника Г.І. Петровському загальною вартістю 1230000,00 грн.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Підстави для відводу судді визначено статтею 35 ГПК України.
Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
29.06.2021 головуючим суддею подано заяву про самовідвід, яку обґрунтовано тим, що у справі № 915/1022/18 за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до 1-го відповідача - Управління комунального майна Миколаївської міської ради, до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоу", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про: визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору про внесення змін; повернення майна вартістю 1230000,00 грн., було заявлено відвід судді Семенчук Н.О., який ухвалою суду від 04.04.2019 було задоволено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч. 9, 11 ст. 39 ГПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява №4785/02) від 10.12.2009, судом зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 07.08.1996, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
З урахуванням цих міркувань, наявність наведених вище обставин, навіть за відсутності об'єктивних причин, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із наведеними обставинами.
Таким чином, враховуючи положення ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Семенчук Н.О.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 36, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Визнати заяву судді Семенчук Н.О. про самовідвід у справі № 915/995/21 обгрунтованою.
2. Задовольнити заяву головуючого судді Семенчук Н.О. про самовідвід.
3. Справу № 915/995/21 передати для визначення судді в порядку ст. 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Н.О. Семенчук