просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 червня 2021 року м. Харків Справа № 913/193/21
Провадження №1/913/193/21
За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 558 941 грн 09 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Баштова М.О.
За участю представника позивача: адвоката Кухтика В.М. (свідоцтво серії ДН № 4813 від 26.04.2017, довіреність від 10.12.2020 № 1-25200.
Суть спору: про стягнення 448663 грн 64 коп. боргу, 24888 грн 97 коп. пені, 53437 грн 82 коп. інфляційних втрат та 31950 грн 66 коп. 3 % річних, які утворились за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011156/П28 від 28.09.2011.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.
Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 28.09.2011 №1109011156/П28, в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до п. 11.1 цього договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 17.01.2013) він набрав чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовувались до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.10.2011, договір діяв в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем свої зобов'язань.
Згідно з правовою позицією позивача, оскільки сторонами у період з 2014 по 2018 роки щорічно за місяць до закінчення строку дії договору не заявлялись наміри про його припинення, відбулась автоматична пролонгація дії договору у спірний період. Угодою від 10.12.2019 сторони у відповідності до п. 2 дійшли згоди, що зобов'язання сторін, окрім фінансових - припиняються.
Проте, в період дії договору (у редакції додаткових угод № 1 від 08.02.2012, № 2 від 13.04.2012, № 3 від 17.01.2013, № 4 від 03.02.2014, № 6 від 01.10.2014, № 7 від 24.03.2015) у відповідача виникли грошові зобов'язання за період з січня 2018 року по лютий 2019 року, які на цей час не припинені на підставі укладеної угоди про розірвання від 10.12.2019, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
АТ "Укртрансгаз" є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що підтверджується інформацією з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", що підтверджується інформацією з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Додатковою угодою № 3 від 17.01.2013 до договору № 1109011156/П28, останній сторони виклали у новій редакції.
Таким чином, відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3) Газотранспортне підприємство (позивач) зобов'язалося надати Замовнику (відповідачу) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі ГРС), а Замовник зобов'язався сплатити за надані послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, строки та порядку, передбачених умовами цього Договору.
Також важливе значення для вирішення спору мають наступні умови договору:
- п. 3.1 - послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі акти наданих послуг); у випадку, якщо Замовник та/або його споживач (споживачі) безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі вузли обліку), установлених на ГРС; якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі Газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані Газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам;
- п. 3.2 - Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженими представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства;
- п. 3.3 - Замовник протягом 2 днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника; до прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства;
- п. 3.4 - акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством;
- п. 4.2 - кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу, у тому числі газу Замовника, до мережі газорозподільного підприємства визначається приладами обліку, які встановлені на ГРС;
- п. 5.5 - оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як визначено у п. 7.3 договору (в редакції додаткової угоди № 3), у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3) сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Згідно з п. 9.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони зобов'язані негайно повідомити про обставину форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п. 9.4 Договору в редакції додаткової угоди № 3).
При розгляді справи судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у період з січня 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму 448663 грн 64 коп., а саме:
- у січні 2018 року протранспортовано 4114,106 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 52331,42 грн;
- у лютому 2018 року протранспортовано 4014,179 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 51060,36 грн;
- у березні 2018 року протранспортовано 3426,037 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 43579,19 грн;
- у квітні 2018 року протранспортовано 1252,940 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 15937,39 грн;
- у травні 2018 року протранспортовано 1187,956 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 15110,80 грн;
- у червні 2018 року протранспортовано 1185,632 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 15081,24 грн;
- у липні 2018 року протранспортовано 1130,951 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 14385,70 грн;
- у серпні 2018 року протранспортовано 1005,403 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 12788,72 грн;
- у вересні 2018 року протранспортовано 1162,256 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 14783,89 грн;
- у жовтні 2018 року протранспортовано 1444,423 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 18373,06 грн;
- у листопаді 2018 року протранспортовано 3310,644 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 42111,40 грн;
- у грудні 2018 року протранспортовано 3662,740 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 46590,05 грн;
- у січні 2019 року протранспортовано 4282,357 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 54471,58 грн;
- у лютому 2019 року протранспортовано 4092,676 тис.куб.м. природного газу вартістю 10,60 грн на суму 52058,84 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач надав лише один акт наданих послуг з транспортування природного газу за грудень 2018 року, який підписаний обома сторонами.
Акти наданих послуг за решту періодів відсутні, оскільки, які зазначає позивач, не повернуті відповідачем.
Проте, надання послуг з транспортування природного газу за спірний період з січня 2018 року по лютий 2019 року в обсязі 35272,300 тис.куб.м. на загальну суму 448663,64 грн позивач підтверджує алокаціями (звітами) відповідача про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за спірні періоди.
Як вказує позивач, при розрахунку вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами застосовувався тариф 10,60 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, який встановлено відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства АТ «Луганськгаз» постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами».
Вартість послуг з транспортування газу за відповідний місяць визначається як добуток тарифу 10,60 грн за 1000 куб.м. * на загальну кількість протранспортованого газу в обсязі у відповідному місяці * на податок на додану вартість 20 %.
Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 448663,64 грн з оплати послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період з січня 2018 року та лютий 2019 року за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011156/П28 від 28.09.2011.
Крім того, позивач з посиланням на п.7.3 договору нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 24888,97 грн за прострочення оплати вартості послуг та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 31950,66 та 53437,82 інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.04.2021 № 01-02-45/880 проти позову заперечує з посиланням на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-УІ1 та сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 662 від 26.09.2014, яким підтверджено, що події на території Луганської області є обставинами непереборної сили (форс-мажору), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Товариства у тому числі по виконанню зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 № 1109011109/Б28. Також у сертифікаті ТПП України зазначено, що з 07.04.2014 Товариство позбавлено можливості виконувати договірні зобов'язання перед АТ «Укртрансгаз» у повному обсязі, в тому числі звільнено від відповідальності, встановленої законом. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо. Відповідач також заявляє про застосування строку позовної давності у відповідності до ст. ст. 256-258, 267 ЦК України.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що умови договору щодо настання строку здійснення остаточного розрахунку визначаються не за фактом отримання чи підписання актів наданих послуг, а з настанням 20 числа місяця, наступного за звітним. Позивач звертає увагу на те, що за змістом сертифікату ТПП від 26.09.2014 № 662 обставини форс-мажору виникли ще 07.04.2014, тоді як згідно з умовами п. 9.3 договору відповідач був зобов'язаний негайно повідомити про обставини форс-мажору, чого не було зроблено, а тому право посилатись на такі обставини є втраченим. Позивач проти застосування строку позовної давності заперечує та зазначає, що дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19" на всій території України неодноразово продовжувалася згідно з постановами Уряду. Відтак, у силу дії карантину та згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину, а відтак не є пропущеними.
У запереченнях на відповідь на відзив від 13.05.2021 № 01-02-45/958 відповідач відхиляє обґрунтування позивача, оскільки вважає що не настав строк виконання грошових зобов'язань.
В частині доводів про пропуск строку позовної давності правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 58 Конституції України.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.
Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 від 28.09.2011 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 63 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд встановив, що вказаний вище договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та додаткові угоди до нього підписані сторонами належним чином у встановленому законом порядку, підписи осіб, що його уклали, скріплені печатками підприємств.
В п. 2 Угоди про розірвання договору сторони узгодили, що з 01.05.2019 зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Як було зазначено вище, за умовами укладеного договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем, проте, відсутність цих документів жодним чином не свідчить про відсутність факту надання послуг, який, навпаки, підтверджується доданими до справи алокаціями (звітами) відповідача про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу між замовниками послуги транспортування (арк. справи 22-35).
При цьому, за обставинами спору немає підстав вважати, що несвоєчасне повернення актів надання послуг або їх не підписання стороною є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України або простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.
Також суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 538 ЦК України, яка регулює зустрічність зобов'язань.
Так, п. 5.5 договору (в редакції додаткової угоди № 3) передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, а тому відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично отриманих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, оскільки факти надання таких послуг доведені матеріалами справи.
З огляду на вказане, відхиляються доводи відповідача, що строк оплати транспортування газу ще не настав.
Доказів сплати боргу за спірний період на час прийняття рішення відповідач не надав.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача основного боргу за транспортування газу за період з січня 2018 року по лютий 2019 року підлягає задоволенню повністю в сумі 448663,64 грн.
Крім того, позивач просить стягнути пеню в сумі 24888,97 грн з посиланням на п. 7.3 договору за періоди згідно з наданим розрахунком цих штрафних санкцій (арк. справи 41-42). Вказані вимоги суд відхиляє та виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 7.3 договору визначено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Як визначено з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Разом з тим, відповідно до п. 9.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.9.2 Договору з урахуванням додаткової угоди № 2).
Згідно з п.9.3 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) сторони зобов'язані негайно повідомити про обставину форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.9.4 договору з урахуванням додаткової угоди № 2).
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Приписами ч. 2 ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VIІ від 02.09.2014, який набрав чинності з 15.10.2014, передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.
Відповідно до абзацу першого п. 3.1.1 Регламенту (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, пунктом 6.13 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка Торгово-промислової палати України/ регіональної торгово-промислової палати.
На підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили форс-мажорних обставин відповідачем надано сертифікат № 662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 26.09.2014 Торгово-промисловою палатою України, де зазначено, що події, які мали місце на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», у т.ч. виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011156/П28 від 28.09.2011, укладеного з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 07.04.2014, які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.
Зі змісту сертифікату вбачається, що підставою для вказаних висновків стало, зокрема, те, що станом на 20 серпня поточного року АТО проводиться на території Донецької та Луганської областей, рішення про її припинення не прийнято. У проведенні АТО, в установленому законом порядку, задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України. При цьому в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.
Вказані обставини негативно позначаються на господарській діяльності Заявника.
Заявник наголосив, що в дуже складних умовах, які існують в регіоні, зумовлених проведенням активних бойових дій, не має можливості здійснювати господарську діяльність, проводити контроль і облік природного газу, своєчасно ліквідувати аварії, забезпечувати безперебійне газопостачання природним газом, а також виконувати інші свої зобов'язання в повному обсязі. На об'єктах, підпорядкованих Заявнику, відбувалися непоодинокі випадки застосування вибухонебезпечних речовин, підрив і пошкодження надземних і підземних газопроводів, напади та травмування персоналу, викрадення невідомими особами майна Заявника.
Отже, вказаним сертифікатом (арк. справи 67) однозначно та конкретно підтверджено факт впливу форс-мажорних обставин, викликаних здійсненням антитерористичної операції, на господарську діяльність відповідача та неможливість належного виконання ним зобов'язань внаслідок їх настання.
Вказаний сертифікат в силу приписів ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.
До того ж даний сертифікат є чинним, не скасованим та/або невизнаним у встановленому законом порядку недійсним.
Відповідач зазначив, що листом від 17.09.2014 № 01-02-44/2923 він повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.
Разом з тим, у зв'язку з неможливістю скористатися послугами Укрпошти відповідач в газеті Голос України в № 206 (5956) від 25.10.2014, № 203 (5953) від 22.10.2014 та №14 (56018) від 28.01.2015 повідомив всіх своїх контрагентів про захоплення терористичними формуваннями адміністративних будівель та іншого майна відповідача, про припинення (в зв'язку з надзвичайними обставинами) договірних відносин та про те, що з 01.10.2014 він перемістився з м. Луганськ до м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», який набрав чинності з 14.04.2014.
Саме прийняття цього Указу Президента України і зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України, в тому числі і в Луганській області з 14.04.2014.
Протягом періоду неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011156/П28 від 28.09.2011 Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.
Докази зміни зазначених обставин на спірний період в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, встановлені сертифікатом Торгово-промислової палати № 662 від 26.09.2014 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які впливають на виконання відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 від 28.09.2011, діяли протягом означеного періоду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 21.05.2018 у подібній справі № 913/688/17 за позовом між тими ж сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також, згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на те, що факт настання 07.04.2014 та продовження існування по цей час обставин непереборної сили, які мали місце та діяли протягом періоду нарахування позивачем пені за несвоєчасні розрахунки за надані послуги підтверджується висновком Торгово-промислової палати України № 662 від 26.09.2014, дією Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення пені, суд відхиляє клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності по нарахованій позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання.
В частині інфляційних втрат позов є цілком обґрунтованим та судом задовольняється, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У відповідності до належного розрахунку ці вимоги обчислені з березня 2018 року по грудень 2020 року та підлягають до стягнення у сумі 53437 грн. 82 коп. на користь позивача.
Щодо 3% річних, то суд не погодився з тим, що позивач визначив прострочку в оплаті послуг з 20 числа відповідного місяця, оскільки за умовами договору остаточний розрахунок між сторонами мав проводитись до 20 числа місяця, наступного за звітним, а згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тому за уточненим розрахунком суду ці вимоги складають 31913 грн 05 коп.
У відзиві на позов відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог.
Так, відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 2 ст. 261 ЦК України).
Судом встановлено, що щомісяця позивачем відповідачеві надавалися послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за надані в кожному місяці послуги з транспортування газу необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання замовником цього зобов'язання.
Позивач заперечує пропуск строку позовної давності з посиланням на дію карантину, оскільки згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину, а відтак не є пропущеними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із цим позовом 08.04.2021.
Разом із тим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» вирішено установити з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому, численними змінами Уряду дію карантину було продовжено до 31.08.2021. Таким чином, позивач звернувся до суду в період дії карантину.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введено в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на вказане карантин на території України безперервно діє з 12.03.2020 по цей час. Отже, позовна давність, що повинна була б сплинути у цей період, з урахуванням її продовження відповідно до вищевказаної норми, не є такою, що сплинула.
Таким чином, враховуючи наведені положення ЦК України та діючий карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, строк на звернення до суду із цим позовом, визначений ст. 257 ЦК України позивачем не пропущено, тому, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.
Щодо клопотання відповідача про зменшення додаткових вимог, то суд його відхиляє з огляду на наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, як мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих АТ «Укртрансгаз» відповідачеві 3% річних.
Щодо зменшення інфляційних втрат, суд зазначає, що інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню в будь-якому випадку.
Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 448663 грн 64 коп. боргу, 53437 грн 82 коп. інфляційних втрат та 31913 грн 05 коп. 3 % річних.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаних вище.
Клопотання позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування 3 % річних до моменту виконання такого рішення суд задовольняє.
Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми процесуального закону вбачається, що при застосуванні положень ч. 10 ст. 238 ГПК України правила розрахунку остаточної суми відсотків встановлюються саме судом з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а не здійснюються відповідно до формули, встановленої певним законом.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати 3% річних з 27.01.2021 до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу за наступною формулою: В=СОБ*3*КДП/ КДР/100, де В сума нарахованих відсотків, СОБ сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, КДН кількість днів прострочення; КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з АТ «Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на користь АТ "Укртрансгаз".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87, ідент. код 05451150 на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідент. код 30019801 - 448663 грн 64 коп. боргу, 53437 грн 82 коп. інфляційних втрат, 31913 грн 05 коп. 3 % річних та 8010 грн 21 коп. судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати 3% річних з 27.01.2021 до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу за наступною формулою: В=СОБ*3*КДН/ КДР/100, де В - сума нарахованих відсотків, СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, КДН - кількість днів нарахування; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 05451150) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801).
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 29.06.2021.
Суддя Н.М.Зюбанова