м. Вінниця
23 червня 2021 р. Справа № 120/4450/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови здійснити перерахунок пенсії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови здійснити перерахунок пенсії.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо проведення перерахунку позивачу пенсії за вислугу років з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати з обмеженням десяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 №21/185, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 13.05.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивач отримує пенсію за вислугою років, обчислену відповідно до Закону України від 14.10.2014 №1697-УІІ «Про прокуратуру». Відповідно до статті 86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказує, що вимоги позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, не містить підґрунтя в національному законодавстві, а тому у Головного управління відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Крім того, відповідач зауважує, що з 01.10.2020 пенсія виплачується у розмірі 60% від 75000 грн та не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, на думку відповідача, пенсія позивачу перерахована та виплачується згідно з чинним законодавством.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 №1697-УІІ «Про прокуратуру».
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років, з 01.10.2020 позивачу здійснено перерахунок його пенсії на підставі довідки про заробітну плату прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 №21/185.
Разом із тим, при визначенні розміру пенсії до виплати відповідач вийшов з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмежив її максимальним розміром, що в сумі склало 17690 грн.
Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Дійсно, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначала, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, та сторонами не заперечується, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991, із 01.05.2005 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, що підтверджується протоколами від 04.02.2020, 17.11.2020 та рішеннями судів від 17.07.2009 у справі №2-а-358-2009, від 24.05.2019 у справі №120/1357/19-а та від 25.09.2020 у справі № 120/3453/20-а.
Саме в такому розмірі позивач отримував пенсію до здійснення відповідачем останнього перерахунку.
Суд зауважує, що основний розмір пенсії позивача обчислений відповідачем із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку.
Отже, у даному випадку, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років обчислений за нормою, згідно з якою такий розмір не повинен перевищувати 60 від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури.
Зазначена норма введена Законом № 1697-VІІ, який набрав чинність 15.07.2015, тобто після призначення пенсії позивачеві.
Разом з тим, на момент призначення пенсії позивачеві (з 01.05.2005), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не міг перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням такого максимального розміру пенсії позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.
Таким чином, внаслідок внесення змін до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а також набрання чинності Законом № 1697-VІІ рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 1789-ХІІ, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.
Водночас стаття 86 Закону № 1697-VІІ врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Слова "призначення" та "перерахунок" не є тотожними і відповідно носять різний зміст. Зокрема, під "призначенням" в Законі № 1697-VІІ необхідно розуміти первинні дії органів Пенсійного фонду України щодо соціально-фінансового забезпечення особи, яка вийшла на пенсію, тоді як, під "перерахунком" необхідно розуміти вторинні дії органів Пенсійного фонду України щодо поліпшення соціально-фінансового забезпечення особи. Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення.
При цьому враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії. Зазначене твердження обґрунтоване положеннями статті 22 Конституції України, відповідно до якої закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.04.2021 у справі № 600/1595/20-а.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Окремо слід зазначити, що застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачеві суперечить такому обов'язковому елементу верховенства права як юридична визначеність, оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії змінив базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ, шляхом зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати.
За таких обставин суд вважає, що при розрахунку позивачу розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови № 1013, її максимальний розмір має обраховуватися із того, що вказаний у довідці про заробітну плату, але виходячи з розміру пенсії у відсотках (у цьому випадку 90%), право на які позивач набув на момент призначення пенсії і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Інакше кажучи, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом виокремлено правову позицію стосовно того, що при перерахунку пенсії, зокрема відповідним категоріям військовослужбовців, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (постанови від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 та від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17). Правовідносини щодо перерахунку пенсії прокурорам є подібними до правовідносин щодо перерахунку пенсії військовослужбовцям, а тому суд вважає за доцільним використовувати таку позицію, як правовий інструмент практичного характеру, у цій справі.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, то суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ (в редакції Законів України від 24.12.2015 № 911-VІІІ та від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України віл 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VІІІ) та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VІІІ).
Однак, як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з пунктом 1 Прикінцевих Положень Закону № 1774-VІІІ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Аналізуючи наведене суд доходить до висновку, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не належить, оскільки у спірних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.
Відтак суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Щодо способу захисту порушених прав позивача, визначеного у позові, суд зазначає таке.
Позивач просить визнати протиправною відмову відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеженням десяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 №21/185.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправні дії щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами розгляду запиту адвоката позивача відповідач листом № 0200-0305-8/6677 повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії з 01.01.2020 на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 21/185 від 03.11.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та з обмеженням її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Такий перерахунок оформлений протоколом від 17.11.2020.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 № 21/185 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що починаючи з 01.01.2020, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру та з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 № 21/185 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум пенсії.
Частиною 1, 2 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, у випадку задоволення позову.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
В силу положень частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов'язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог статті 382 КАС України.
При цьому додатково враховуються положення статті 383 КАС України, якими позивачу надано можливість ініціювати заходи судового контролю на стадії виконання прийнятого на його користь рішення, в разі допущення відповідачем-суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності чи вчинення неправомірних дій у процесі виконання рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 № 21/185 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01 січня 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 03.11.2020 № 21/185 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна