29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" червня 2021 р. Справа №924/218/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка", м. Київ
до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, м. Хмельницький
про стягнення грошових коштів у розмірі 270211,68 грн.
Представники сторін:
від позивача: Ілляш Д.В. директор,
від відповідача: Ліщишин О.А. заступник начальника відділу правового забезпечення згідно посвідчення №ХМП№008745 від 21.08.2021р.
Рішення виноситься 17.06.2021р., оскільки в судовому засіданні оголошувались перерви.
Процесуальні дії:
Ухвалою суду від 23.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 12.05.2021р. вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 25.05.2021р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області 270211,68 грн. грошових коштів.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №20/106/141 від 07.02.2020р.
У відзиві на позов відповідач заперечив щодо наявності заборгованості, зазначив, що підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Згідно акту №12 приймання-передачі природного газу від 10.12.2020р. у період грудень 2020 року продавець передав, а покупець прийняв природний газ (приведений до стандартних умов) з ресурсу грудень 2020 року: в кількості 11,401864 тис. м3 на суму усього з ПДВ 79880,32 грн. ГУНП в Хмельницькій області платіжним дорученням № 5659 від 10.12.2020р. за газопостачання в грудні 2020 року згідно Акту №12 від 10.12.2020р. сплатило позивачу 79880,32 грн. 14 грудня 2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
07.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" (Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області (Споживач) укладено договір на постачання природного газу №20/106/141.
За п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2020 році узгоджені обсяги товару "код ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ)" (далі - "газ" або "природний газ"), а Споживач зобов'язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Відповідно до п. 1.2 договору річний обсяг відбору/споживання газу - до 150 000 тис. куб. м.
Згідно з п. 1.3 договору річні обсяги відбору/споживання газу по місяцях: січень - 60,7 тис. куб. м., лютий - 51,9 тис. куб. м., березень - 20,3 тис. куб. м., квітень - 17 тис. куб. м., травень - 0,05 тис. куб. м., червень - 0,05 тис. куб. м.
Відповідно до п. п. 2.11, 2.12 договору приймання - передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Кількість поставленого споживачу природного газу визначається за показниками встановленого у споживача комерційного вузла обліку та підтверджується газорозподільною організацією шляхом підписання з газотранспортною організацією технічного акту щодо про транспортного об'єму природного газу (п.2.13 договору).
Акти приймання-передачі природного газу складаються постачальником, підписуються і скріплюються його печаткою та направляються споживачу до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 2.14 Договору).
Відповідно до п. 2.15 договору, акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 2.14. даного Договору, споживач зобов'язаний підписати та скріпити печаткою до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу в 2-х (двох) примірниках.
Підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 2.15 даного Договору, споживач зобов'язаний направити на адресу постачальника протягом 3 (трьох) днів з дня їх підписання (п. 2.16 Договору).
Відповідно до п. 2.17 договору у разі невиконання споживачем обов'язків, передбачених п. 2.15-2.16. даного договору, природний газ постачальником вважається поставленим і прийнятий споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об'ємів природного газу від постачальника до споживача, які складаються газотранспортними організаціями. Такими документами є: Реєстр постачання природного газу споживачам, або Акт прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, або Акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування, або відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС.
У випадку письмової відмови споживача від підписання акту приймання-передачі в порядку, передбаченому п. 2.15-2.16 даного договору, природний газ постачальником вважається поставленим і прийнятим споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об'ємів природного газу від постачальника до споживача, які складаються газотранспортними підприємствами. Такими документами є: Реєстр постачання природного газу споживачам, або Акт прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, або Акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування магістральними трубопроводами, або відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 2.18).
Згідно з п. 2.19 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума цього договору становить 868500,00 грн. На момент підписання договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 4825,00 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. газу 5790,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.2.1 договору споживач зобов'язаний сплатити вартість замовленого місячного обсягу природного газу на рахунок постачальника протягом 10 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.
Згідно поданого позивачем акту приймання-передачі природного газу від 20.12.2020р. у період грудень 2020 р. за договором №20/106/141 від 07.02.2020р. позивач передав, а відповідач прийняв газ природний 38,56916 тис. м3 на суму 270211,68 грн. з ПДВ.
Відповідно до поданого відповідачем акту приймання-передачі природного газу від 10.12.2020р. у період грудень 2020 р. за договором №20/106/141 від 07.02.2020р. позивач передав, а відповідач прийняв газ природний 11,401864 тис. м3 на суму 79880,32 грн. з ПДВ.
Згідно з поданим відповідачем платіжним дорученням №5659 від 10.12.2020р. відповідач сплатив позивачу 79880,32 грн. за газопостачання в грудні 2020р. згідно договору №20/106/141 від 07.02.2020р. - оплата акту №12 від 10.12.2020р.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки природного газу №20/106/141 від 07.02.2020р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплаті товару.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Матеріалами справи підтверджено, що у період грудень 2020 р. за договором №20/106/141 від 07.02.2020р. позивач передав відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 10.12.2020р., а відповідач прийняв газ природний обсягом 11,401864 тис. м3 на суму 79880,32 грн., розрахувавшись за отриманий газ в грудні 2020р. на суму 79880,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5659 від 10.12.2020р.
Відповідач у відзиві наголошує на тому, що розрахувався за поставлений у грудні 2020р. природний газ та заборгованості не має.
Однак, матеріалами справи також підтверджено поставку позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі природного газу від 20.12.2020р. у період грудень 2020 р. за договором №20/106/141 від 07.02.2020р. товару (природного газу) обсягом 38,56916 тис. м3 на загальну суму 270211,68 грн.
Судом враховується, що відповідач мав сплатити кошти протягом 10 робочих днів після підписання акту, але не пізніше 28 числа наступного за місяцем передачі природного газу. Акт складено 20.12.2020р., тобто останній день сплати 28.01.2021р.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
В свою чергу, статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на які він посилається, зазначаючи про необґрунтованість позову.
Доказів оплати коштів в розмірі 270211,68 грн. за підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу від 20.12.2020р. за договором №20/106/141 від 07.02.2020р. матеріали справи не містять.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача судом до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 270211,68 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код 40108824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" (03169, м. Київ, пров. Московский, 2-Б, код 42907209) 270211,68 грн. (двісті сімдесят тисяч двісті одинадцять гривень 68 коп.) заборгованості та 4053,16 грн. (чотири тисячі п'ятдесят три гривні 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено 25.06.2021р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - в матеріали,
2 - позивачу (03169, м. Київ, пров. Московский, 2-Б),
3 - відповідачу (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7)
Всім. рек. з повід.